«Земля, яка належить Аллаху»
Теракти у Брюсселі, в аеропорту та на станції метро, в яких підривні пристрої привели в дію смертники, сколихнули європейську громадськість. За даними офіційних джерел, кількість загиблих становить від 30 до 34 осіб. Кількість постраждалих – близько 250. Відповідальність за теракти взяло на себе угруповання «Ісламська держава». У Бельгії оголошено найвищій рівень терористичної загрози. У Брюссель введено додаткові військові підрозділи. Повністю закрито кордон Бельгії і Франції, що ставить під загрозу головний принцип існування Євросоюзу – вільне пересування громадян та відкриті кордони.
Ісламський радикалізм поступово стає звичною стереотипною картиною європейських міст. Показово, що теракти здійснили не новоприбулі мігранти, а якраз араби, які народилися в Європі, які в другому поколінні були європейцями, а їхні батьки прибули у Францію та Бельгію ще в минулі десятиліття. За статистикою, у Франції до 20% населення Парижа становлять азіатські й африканські мігранти, більшість – араби, а загальна кількість мігрантів у Франції становить близько п'яти мільйонів осіб. У європейських містах виникли цілі квартали та вулиці, що компактно заселяють арабські мігранти, на території яких через розгул етнічного криміналітету не діють юстиція і влада поліції.
Мігранти будують мечеті, гучні динаміки яких не дають спати європейцям о п'ятій ранку, ріжуть баранів на сходових клітках багатоповерхівок під час своїх національних свят, носять паранджі та хіджаби. Погроми, хуліганство й дебош під час арабських заворушень у Франції вже стали типовою картиною життя Парижа. Азійські й африканські нацменшини європейських міст дуже організовані, солідарні, скандальні, агресивні, байдужі до будь-яких форм толерантності й рішуче налаштовані битися з місцевими мешканцями за свої права на їхній землі. Багато з них переконані: вся земля належить Аллаху, тож, якщо він поселив їх на бельгійській чи французькій землі, це означає, що місцеві мешканці повинні посунутися.
Право на терор?
Проживаючи в Європі друге покоління та вважаючи себе повноправними жителями цих країн, араби, на їхню думку, справедливо вважають, що з їхніми інтересами мають рахуватися і поважати їхні релігійні та культурні традиції за такими ж толерантними принципами, як мультикультуралізм європейців. Наприклад, чому в брюссельських шкільних їдальнях дітям подають свинину, не враховуючи при цьому релігійні переконання значної частки мусульманських школярів? Чому не можна подавати телятину, що стало б консенсусом для релігійних переконань учнів-мусульман і християн. Хоча тут уже можуть образитися індуси, в яких корови – священні тварини, проте європейці не можуть керуватися лише власними смаками, ігноруючи права інших людей, які народилися в цій країні та є такими ж рівноправними громадянами, – переконані мусульмани.
Очевидно, що неприйняття європейцями нових етнічних сусідів, недовіра та ігнорування їхньої культури, штрафи за хіджаби, які є обов'язковими для мусульманок, дискримінація під час прийому на роботу та навчання стали причиною озлобленості мусульманських мігрантів, які за цих умов об'єднуються навколо ісламу в його найрадикальніших формах. Радикальний ісламізм обіцяє мігрантам європейських арабських кварталів перемогу над білою більшістю заможних місцевих, здобуття належного місця і статусу в новій, подарованій Аллахом країні та пропонує рай у разі загибелі за віру в цій боротьбі.
Приплив одноплемінників та родичів з неспокійних регіонів Сирії, Іраку, Лівії, Палестини чи Афганістану, які звикли, за законами війни, боротися за свої права й мають для цього відповідний бойовий досвід, активно сприяє формуванню мусульманських терористичних організацій. Часто вибухівка в громадському місці чи розряджена автоматна черга в натовп стає для радикалізованої мігрантської молоді способом протесту проти чужорідного суспільства, культура якого різко дисонує з їхніми ідеологічними вченнями. Урядові репресії, арешти та поліцейські облави на одноплемінників і єдиновірців, звинувачених у тероризмі, лише розширюють коло підтримки радикального ісламізму, яке поповнюється вже за рахунок родичів заарештованих, які прагнуть кровної помсти. Ракетно-авіаційні удари міжнародної коаліції по силах «Ісламської держави» в Сирії ще більше поглиблять гуманітарну катастрофу в зруйнованій країні, в якій до наявних одинадцяти мільйонів біженців додадуться нові жертви, які шукатимуть порятунку, а деякі й помсти у благополучній Європі. За такою моделлю, насильство на Близькому Сході породжує тероризм у Європі.
Геополітична луна ісламського тероризму
Дехто з українських політиків та експертів убачає у брюссельських терактах російський слід, однак Москва нині не настільки сильна, щоб здійснювати такі законспіровані операцій і тим паче – наважитися вдарити по Брюсселю. Дії Путіна тепер спрямовано на скасування європейських санкцій та визнання Заходом геополітичної значимості Росії. Тоді як організовані росіянами теракти могли б спровокувати рішучий удар у відповідь з боку НАТО, на що РФ навряд чи наважиться. Країни Заходу давно вважають окремі ісламістські терористичні угруповання серйознішими та небезпечнішими геополітичними факторами, ніж імперські амбіції Москви у Східній Європі.
Очевидно, що хвиля ісламістського терору в Європі перебуває на своєму початковому етапі й цілком реальними можуть стати нові теракти та міжетнічні конфлікти. Поліцейські репресії проти мільйонів європейських мусульман можуть збільшити кількість незадоволених, що сприятиме розширенню соціальної бази терористичних рухів. Ісламістський тероризм в Європі розгортатиметься доти, доки не буде усунуто його причини. Для Західної цивілізації найсумніше в цій ситуації те, що багато радикальних мусульман такими причинами вважають самих європейців, їхню релігію та культуру.
Водночас не можемо заперечувати, що теракти в Європі вигідні Росії. По-перше, вони роблять Європу слабшою у вимогах до РФ і санкціях. По-друге, ці трагічні події відволікають світ від російської агресії на Донбасі, судилища над Надією Савченко тощо.
Недвозначно про це заявив кремлівський прихвостень Володимир Жириновський: «Теракти зараз відбуваються в Європі й будуть відбуватися надалі. І нам це вигідно. Нехай вони там «подихають» і гинуть».
Для України ж загострення терористичної загрози в Європі означає переорієнтацію країн ЄС із проблеми російської агресії у Східній Європі на внутрішні міжетнічні та міжрелігійні конфлікти, а також посилення уваги до Близькосхідного регіону, який є постійним джерелом європейських проблем. Поки Європа розбиратиметься зі своїми мусульманами, Україна залишатиметься один на один з Росією.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ