Заступник голови Львівської ОДА з питань АПК чиновник з багаторічним стажем і можна припустити що у сільському господарстві області знається чи не найкраще. Власне про перспективи розвитку АПК Львівщини, про здобутки і втрати Іван Миколайович розповів в інтерв’ю „Прес-Тайму”.
Як Ви, як фахівець з багаторічним досвідом, оцінюєте ситуацію в сільському господарстві Львівщини? Порівняйте, будь ласка, теперішній стан з 2000 роком, 1990, що змінилось?
Ситуація склалась важка, оскільки тільки зараз сільське господарство структуризується. Входження в ринкову економіку потребує перегляду концепцій розвитку сільського господарства в тому розумінні, до якого як ми звикли. Сьогодні найважче питання це психологічний фактор: зрозумійте одне, що сільськогосподарське виробництво це бізнес. Коли нема прибутків, бізнес не працює, але, на жаль, ми не можемо досягнути розуміння цього.
Якщо взяти результати, то, звичайно, порівнюючи десь з періодом кінця дев’яностих років, початком 2000 року, спостерігається спад виробництва. В процесі аграрної реформи відбулось різке падіння обсягів саме в організованій формі виробництва, і приватний сектор не зміг цього надолужити. Особливо потерпіло тваринництво.
Ми сьогодні визнаємо, що не можна було бачити тільки сільськогосподарське виробництво здійснюючи аграрну реформу. Село це комплекс, це дуже складний механізм, і відділяти тільки одну невеличку частину — сільськогосподарське виробництво як таке — це помилка. Як наслідок вся інфраструктура ринку знищена: знищені обслуговуючі організації такі як „Сільгопсхімія”, „Сільгосптехніка”, практично припинила свою діяльність „Облспоживспілка”. Залишився товаровиробник, перекупники, переробники і торгівля.
За перше півріччя валовий продукт в сільському господарстві зріс на 3,4 %, але це лише за рахунок росту по підприємствах, а в населення спостерігається значний спад. Минулого року ми мали спад в приватному секторі 2,5%, за перше півріччі 2006 року ми маємо 0,6%. Зараз слід продовжувати інвестиційну діяльність в організовану форму виробництва. Приватний сектор також має право на життя, але він буде вирощувати такі культури, як овочеві, наприклад. І валове виробництво приватного сектору буде близько 50%. Тобто потрібно збалансувати сільське господарство, щоб ми не відставали від Центральної чи Східної України.
Звичайно Львівська область тваринницька, бо по зерну ми не конкуренти тим технологіям, що є на півдні. Маючи такі унікальні можливості, коли худобу можна пасти практично круглорічно, — це сьогодні тема, щоб забезпечувати достатню кількість високоякісного м’яса для себе і для інших регіонів України. Відповідно, зараз ми розвиваємо проект створення селекційно-племінного центру в Гряді Жовківського району, який сьогодні вже має статус Західноукраїнського і буде працювати на шість областей.
Тобто, наскільки я зрозумів, селянам не вистачає хисту бізнесменів?
Селу не вистачає сучасного менеджменту у всіх галузях, починаючи від сільської ради. Голова сільської ради має статус держслужбовця, але це тільки коли стосується зарплати. А от коли стосується відповідальності, то він — загальнообраний голова, і його ніхто не має права рухати. Він повинен управляти територією сільради. Голова знає, що в нього робиться на території села, що до людей приїжджають бізнесмени, ріжуть худобу на подвір’ї в цих селян, не даючи можливості отримати дотації, бо ніхто ветеринарну довідку не дає — це порушення законодавства і голова сільради повинен впливати на цю ситуацію. І про що ми сьогодні говоримо: якщо б на території сільради був організований кооператив по заготівлі молока чи м’яса, був би контрольований процес за поголів’ям худоби, за якістю продукції, за виконанням постанови про дотації. Але, як правило, на території сільради багато хто робить все, що хоче. І через це будь-які нові ідеї до селянина просто не доходять.
А що в цьому напрямку робиться?
Ми пробували інформаційно донести це, запрошували голів районних рад на семінари. Якщо воно піде від низу до верху, тоді ми об’єднаємо ці зусилля і доведемо хоча б до відома людей, що сьогодні діється в законодавчому полі. Ми прийняли рішення, що ніхто не може здати худобу без ветеринарної довідки, а хто не має ветеринарної довідки, не може отримати дотацію. Тобто потрібно навести в кінці-кінців порядок.
Можна сказати, що для цього слід змінювати систему влади?
Певним чином — так. Якщо говорити про саму структуру, то вона проблематична. І мова про адміністративно-територіальну реформу абсолютно актуальна. В нас більша проблема не в ідеях, а в методиці чи механізмах їх виконання. Для прикладу, сьогодні обговорюється питання приватизації землі: мораторій закінчиться (діє до 1 січня 2007 року), і всі сьогодні настоюють, що це питання треба вирішити. Оскільки земля, якщо взяти її вартісну оцінку по Україні, не включена в фінансовий обіг держави, а так не може бути. З іншого боку, перейти до цього питання важко, бо нема інституцій для обслуговування, тобто земельного банку, земельної поліції... Найголовніше, що всі балакають, а самих інструментів ніхто не напрацьовує.
З політичного боку рішення абсолютно правильне, адже людина повинна мати власність, адже що з того, що власність не дає прибутку власнику, або він не знає, що з нею робити. Так, сьогодні на Львівщині не обробляється 217 тис. га землі, а це 27%.
Загалом, якщо говорити про якийсь результат, то за останній рік вдалось збільшити питому вагу організованої форми сільськогосподарських підприємств до 15%, ріст становить 6% за цей рік. За два-три роки ми повинні досягнути 35%. Якщо ми це зробимо, то вирівняємо цей перекос, цей спад продукції, що йде в населення. Нам потрібно компенсувати спад за рахунок наявних високопродуктивних інвестиційних проектів, і тоді ми переведемо дух і зможемо рухатись далі, вперед, але по нових технологіях. Бо це дідівство: плуг, кінь, перевитрачання ресурсів, це нерозумно і несучасно, вже 2006 рік надворі, а це все робиться, як робилось 20 років тому.
Зараз вже з’являється нове покоління молоді, яке не має ностальгії за комсомолом, за колгоспом, яке абсолютно по-іншому дивиться на бізнес. Думаю, що за певний час ми наздоженемо, але цей час повинен бути максимально скорочений. Ми і так багато втратили, сьогодні 15-ий рік незалежності святкується, а ми пережовуємо наслідки аграрної реформи.
Про які терміни йдеться?
Максимум 5 років. Ми сьогодні знаходимося в Європі, вирішується питання вступу до СОТ, все має рухатися швидше. В останні півроку трошки активізувалась робота, бо є серйозні проекти, зокрема й вертикально-інтегрованих структур від виробництва сировини до переробки і торгівлі. Наприклад, „Барком”: цей проект вже вимальований, він буде розкручуватись, його загальна потужність — 250 тис свиней; це по суті те, що ми маємо зараз по області, тільки за рахунок одного проекту.
Це проект іноземних інвесторів?
Ні, це наш, внутрішній. Ми не дуже хочемо зв’язуватись з іноземними інвесторами, тому що вони сьогодні бояться нестабільності, яка є в законодавчому плані. Найбільша проблема в тому, що інвестор повинен заключити угоди з кожним власником державного акту на землю, а це може бути сотня і більше людей. Інвестор заключає угоду, але він не впевнений, що ця угода буде виконуватися протягом десяти чи п’ятнадцяти років.
Хоча ми готуємо окремі ділянки для серйозних іноземних інвесторів. А поки що діють серйозні наші проекти, це і вже згаданий „Барком”, ТзОВ „Львівське” це Пустомити-Городок, це бродівська „Дружба”, „Західний Буг”... В кожному районі можна назвати багато таких проектів, які починають розкручуватись.
Ви говорили про те, що Львівщина є тваринницьким регіоном, які саме галузі можуть бути успішними тут?
Якщо взяти тваринництво, це може бути декілька напрямків. Ми провели реструктуризацію галузі: за рахунок птахівництва і свинарства досягнуто досить серйозних зрушень в валовому виробництві. Ці галузі на сьогодні працюють найбільш ефективно.
Тобто йде мова про те, щоб змінити асортимент м’ясного ринку. Колись, як правило, це була тільки свинина і яловичина. Зараз, за рахунок розвитку галузі птахівництва, є сьогодні велика пропозиція продукції від птахівництва, і це дає можливість людині доступу до м’яса.
А які галузі в рослинництві мають перспективи розвитку у Львівській області?
Перш за все, це перспектива ріпаку як енергетичної культури. Перспективною є галузь овочівництва. До речі, за останні 16 років практично не було року, щоб було овочівництво збитковим. Також це ягідництво, садівництво. Але найголовніше те, що не має сьогодні можливості реалізації, бо фрукти швидко псуються, і ми сьогодні опрацьовуємо ряд проектів, щоб можна було цю продукцію переробити, заморозити і продати.
Якщо йдеться про швидкий продаж продукції, показовим наразі є приклад ринку „Шувар”. Також є два проекти по замороженню — в Стрию і в Жовкві. В Жовкві це проект італійської фірми „Агріко”, яка має камери заморозки і вже продала в Німеччину більше 160 тонн чорниці. В них також посаджено 42 га полуниці і 9 га малини, а загальна площа ягід у цьому господарстві планується 150 га. Ще один проект — це будівництво в місті Жовкві заводу по переробці ягідних культур. Тобто мова йде про те, що ягідництво повинне бути забезпечене базою переробки і реалізації продукції, адже попит колосальний.
Власне не вистачає лише цієї ланки?
Так, виробництво можемо сьогодні зробити, є технології і спеціалісти. Найгірше — це реалізація продукції, з чим ми зіштовхнулись в післяреформений період, відсутня інфраструктурна сітка. Цю проблему треба вирішити за рахунок приватного бізнесу, зараз ми працюємо з деякими приватниками в цьому напрямі.
Якщо трошки повернутись до справ сьогоднішніх, яка зараз ситуація з жнивами?
Зі жнивами ситуація досить важка, адже в першій половині серпня випало до трьох місячних норм опадів. Це не в плані виправдання, а плані інформації, бо якщо впроваджувати сучасні технології фактор погодних умов складає 20%, в нас цей показник — 80%.
Але сьогодні, тим не менше, ми зібрали 91% площ, по урожайності йдемо на рівні минулого року, тобто втрати вже однозначні. Через дощі ми втратили мінімум 2 ц з гектара. Єдине, що добре, що не має проблем з реалізацією зерна. Ціна на зерно на початку жнив була 700 грн., це те, що рекомендувало міністерство, сьогодні — 790 грн., тобто ціна зростає, і хто має зерно 3-4 класу, реалізація йде без питань.
А яка ситуація з запровадженням мінімальних закупівельних цін на молоко?
По-перше, не пасує давати оцінку постановам Кабміну, тим не менше, ця постанова не виконується по Україні в цілому.
Тобто це проблема не лише Львівщини?
Так. Фактично в інших областях ціни були ще нижчі ніж в нас — до 50 коп. Що ми зробили: ми рекомендували ціну 80 коп. на молоко 2 сорту перехідною до 1 вересня, щоб перейти до 1 грн. не раптово, бо це б створило серйозні проблеми. І з великим скрипом, але все-таки молокопереробні підприємства йдуть на нову ціну.
І на останок, на Львівщині є страусина ферма. Скажіть, будь ласка, чи є інші екзотичні тварини на Львівщині так би мовити в „промислових масштабах”?
Я не бачу в тій сфері серйозного бізнесу, тим більше у Львівській області. Якщо взяти страусині ферми, це скоріше як хобі, можливо якийсь невеликий заробіток, тому що для цього потрібно мати ще необхідну технологію переробки шкіри чи інших речей. Щоправда в нас приватний фермер в Золочеві вирощує шиншил, це досить тонка робота, але це дорого, бо вироби з шиншили досить дорогі. Але це хобі, я не бачу тут якихось промислових варіантів, в нас достатньо роботи по тих тваринах, які є.
ІА "Вголос": НОВИНИ