Звичайно, що європейська спільнота критикуватиме російські вибори, й безперечно матиме за що. Однак, якщо подивитися на них з точки зору національних інтересів Росії - їй вдалося забезпечити цілісність та наступність влади, уникнути громадянського протистояння яке дуже часто супроводжує вибори у поставторитарних суспільствах (Грузія, Вірменія, Пакистан), що безперечно дасть можливість російській владі сконцентруватись на вирішенні внутрішніх та зовнішніх проблем, які стоять перед державою.
На тлі Росії суспільно-політична ситуація в Україні відрізняється діаметрально. Україна пішла далі Росії в реалізації т.зв. виборчої демократії. Однак в неоднорідному суспільстві, яким безперечно є Україна, це привело до інституалізації політичних протиріч і їх подальшого загострення. На фоні геостратегічної боротьби за впливи на Україну - яка далі буде лише посилюватись - остання виявилась фактично роздертою між різними політичними угрупованнями, що воюють між собою за владу. При цьому одні з них за підтримкою звертаються до Росії, а інші - до США та НАТО. Будинок в якому немає єдності - рушиться!
Історія повторюється: гетьманство, чвари, пошук підтримки ззовні - підсумок: втрата незалежності. У середньовіччі, серед існуючих тоді абсолютних монархій, Україна відзначалася небаченою на той час демократією. Але в умовах ворожого й необтяженого моральними принципами оточення вона не змогла забезпечити захист її власного суверенітету.
Чи не на надто високі ризики прирікають країну ті, хто сліпо застосовують тут рецепти з західних підручників політології? Досягнути національного примирення між конкуруючими політичними силами в Україні не вдалося! Вони й далі діють за принципом - перемога або смерть! Результатом такої політики буде чергова Руїна!
Демократизація - це складний і тривалий процес. Її надмір у непідготовленому й розділеному суспільстві може легко привести до її протилежності. Тож можливо досить цієї некерованої демократії - бо як стверджували класики лібералізму - від неї крок до некерованої анархії! Проблема України не в наявності хамового (руйнівного) начала,- писав В. Липинський,- а в його переважанні над яфетичним (творчим) началом.
Для громадян будь-якого суспільства немає нічого гіршого, ніж ситуація, коли в країні точиться "війна всіх проти всіх" (навіть якщо вона відбувається й під демократичними гаслами!). Про її згубний вплив для суверенітету держави годі й говорити! Чи зможе захистити своїх громадян держава, яка нездатна захистити себе?
ІА "Вголос": НОВИНИ