Випадок, який стався 24 серпня в Яворові назвати пересічним важко. Той факт, що Львівський обласний штаб Віктора Януковича звинуватив у вчиненні дебошу не кого-небудь, а отця-декана Яворівського деканату УГКЦ та пароха церкви Юра - подія, яка трапляється не щодень. І поговорити є про що, і привід заяву написати в відповідні інстанції з’явився, і що вже зовсім цікаво, в прихильників Ющенка та Януковича з’явилися підстави для того щоб почати одне одного звинувачувати в неморальності.
Важко судити наскільки протизаконними були дії священиків з точки зору Конституції і заява о. Богдана про те, що він є священиком, він також є і громадянином своєї держави – виглядає цілком резонною. Однак роль священика у суспільстві є особливою, як і роль такого соціального інституту, як Церква. Церква мислить і оперує іншими масштабами – не роками, а десятиліттями і століттями, тому піддаватися кон’юнктурі для неї неприпустимо.
Ось чому на початку літа у Церквах, які є найбільш популярними в Україні (а це УГКЦ, УПЦ КП та УПЦ МП) було видано спеціальні інструкції для священиків а також дано вказівку стосовно молитви за чесні вибори. Нині, зокрема, на прес-конференції Патріарх української православної церкви Київського патріархату Філарет ще раз підкреслив, що Церква в політичні справи не втручається і не може агітувати за того чи іншого кандидата. Проте з молитвою, припустимо, простіше: щоразу після Богослужінь помолитися за те, щоб вибори пройшли чесно і відкрито – легше, аніж визначити що є дозволеним, а що забороненим для тих, хто носить колоратку.
Звичайно, вплив душпастирів на українців є таки чималим, а тому участь священиків в передвиборчій кампанії того чи іншого кандидата є досить таки бажаною для прихильників окремих претендентів на президентське крісло. Але ж Церковна влада заборонила священнослужителям проводити агітацію та схиляти вірних до якихось конкретних дій, от і виникають ситуації, коли священики, виконуючи, за власним переконанням громадянський обов’язок, потрапляють у вир передвиборчих баталій.
Вирішувати хто і наскільки перевищив свої права, мала б вирішувати компетентна (державна чи церковна) влада, але як би там не було, варто, мабуть таки „віддати Богові Боже, а кесареві кесареве”. Священикам не займатися політикою, а штабам кандидатів у президенти – утриматися від голосних заяв про власну моральність та нестачу християнських принципів у опонентів. Як кажуть, не варто „поминати всує”, оскільки всім відомо, що, незалежно від кількості Біблій на столах партійних чиновників – у кожного з них „рильце в пушку”.
Не все можна використовувати у виборчих перегонах . В гарячці боротьби дехто про це забуває і трапляються такі „перли”, що дивно навіть повторити. Скажімо Чернівецький просто заявив, що він „дуже високої думки про Бога”. А Бога треба боятися.
ІА "Вголос": НОВИНИ