Нещодавно у Львові побралися Оксана Баландіна та Віктор Василів з Лисичанська, які через війну опинилися на Заході України. Церемонія шлюбу відбулася у РАЦСІ. А ось святкування – у центрі хірургії одного з медичних закладів Львова.
Про це «Вголосу» повідомили у пресслужбі медичного закладу.
Незвичність цієї церемонії в тому, що Оксана підірвалася на ворожій міні й втратила обидві ноги.
За її словами, це трапилося трапилася 27 березня. Оксана з Віктором поверталися додому знайомою стежкою. Вона йшла попереду, він - позаду. Коли пролунав вибух, то Віктор дивом не постраждав, а от Оксані відірвало ноги та чотири пальці лівої руки.
«Того дня ми поверталися додому і вирішили скоротити дорогу. Ми йшли коло річки стежкою, якою я ходила з дитинства. Я йшла попереду. Побачила снаряд і повернулася до чоловіка аби його попередити. І тут вибухнуло», - розповідає жінка.
Оксана згадує, що вибухом її піднесло й опустило на землю обличчям вниз. В голові гуло, повітря не вистачало. То ж вона спробувала зірвати з себе одяг аби полегшити собі дихання.
Першу допомогу жінці надавав її чоловік. Він же виніс її до «швидкої». Яка приїхала на виклик.
«Фельдшер «швидкої» коли побачила мене, то злякалася. У неї руки трусилися. То ж я їй підказувала куди мені проставити катетер. Я ще попросила кисневу маску. Але мені відповіли, що у них нема кисню», - згадує Оксана Баландіна.
У лікарні вона перенесла чотири операції: ампутували обидві ноги та пальці на одній руці.
За три дні жінку перевели у лікарню до Дніпра, де їй гоїли рани та готували кінцівки до протезування. І вже 25 квітня евакуаційним потягом вона прибула до Львова.
Оксані всього лише 23 роки. Вона – мама двох дітей. І донедавна працювала медсестрою у лікарні Лисичанська. Зізнається, що психологічно поранення перенесла дуже важко.
«Я не хотіла жити. Я не хотіла бути тягарем для своєї родини. Але потім я змирилася з цим. Якщо Бог зберіг мені життя, отже треба жити далі», - говорить жінка.
Понад те, пара нарешті вирішила одружитися офіційно. Адже, попри те, що вони вже шість років живуть разом, до РАГСу ніяк дійти не змогли.
У Львові вони оформили всі документи, отримали статус внутрішньо переміщених осіб та розписалися.
Віктор згадує день, коли Оксана підірвалася на ворожій міні та розповідає, що він тоді розгубився. До тями його привела саме дружина, яка давала вказівки і говорила що треба робити та як.
«Мені хотілося плакати. Я заціпенів. Але Оксана говорила що треба робити: викликати «швидку», робити те і те. Навряд би я зумів щось зробити, якби не вона», - переконаний чоловік.
За його словами, єдине, про що він шкодує, так чому раніше не виїхали з Лисичанська, яке рашисти так безжально знищують.
Читайте також у «Вголосі»: у Львові за добу народилося вісім маленьких львів’ян.
ІА "Вголос": НОВИНИ