Про це йдеться у спеціальній доповіді «10 країн з найжорсткішою цензурою», яку оприлюднив Комітет захисту журналістів (CPJ) напередодні Всесвітнього дня свободи преси, що відзначається 3 травня.
Як засвідчило проведене КЗЖ дослідження обмежень свободи преси у світі, блокування міжнародних медіа та встановлення диктаторського контролю над висвітленням подій у місцевих ЗМІ забезпечили Еритреї, розташованій на Африканському Розі, перше місце у списку країн з найжорсткішою цензурою.
Безпосередньо за нею йдуть Північна Корея, Сирія та Іран – «три країни, в яких масштабні обмеження на поширення інформації великою мірою впливають на ґеополітичну ситуацію та ядерну стабільність».
Північна Корея, яка очолювала список КЗЖ 2006 року, залишається надзвичайно закритою державою, де майже всю інформацію про внутрішні події надає Центральне телеграфне агентство Кореї.
У відповідь на політичні заворушення різко посилилася цензура в Сирії та Ірані. Сирія перемістилася з дев’ятого місця у списку КЗЖ 2006 року на третє місце в цьогорічному. Іран, який не входив до списку 2006 року, стрімко піднявся у новому на четверту позицію.
Сирія намагається заборонити висвітлення ЗМІ тривалого збройного конфлікту, що викликає обурення світової спільноти. Іран поєднує використання високих технологій (наприклад, блокування Інтернет-ресурсів) з грубою силою, масово кидає за ґрати журналістів, щоб контролювати інформаційний потік і спотворювати інформацію про свою ядерну програму.
В Екваторіальй Ґвінеї усі засоби масової інформації безпосередньо чи опосередковано контролює президент Теодоро Обіанґ.
В Узбекистані не існує незалежної преси, а журналісти, які співпрацюють із закордонними інформаційними агентствами, зазнають кримінальних переслідувань та утисків влади.
У Бірмі здійснено ряд реформ, однак вони не зачепили законодавчих основ жорсткої цензури.
У Саудівській Аравії у відповідь на політичні заворушення запроваджено додаткові обмеження на свободу слова.
На Кубі компартія контролює усі національні ЗМІ.
У Білорусії остання хвиля репресій з боку уряду Лукашенка змусила піти в підпілля останніх представників незалежної преси.
У 10 країнах, що потрапили до списку, застосовується широкий спектр методів цензури – від сучасних способів блокування сайтів та супутникового мовлення, до яких вдається іранська влада, до жорсткого регулювання у Саудівській Аравії та Білорусії, від домінуючої ролі держави у Північній Кореї та на Кубі до грубої сили та позбавлення журналістів волі в Еритреї, Узбекистані та в Сирії.
Усім цим країнам притаманна спільна риса – авторитарне правління у тій чи іншій формі. Лідери цих держав перебувають при владі завдяки існуванню монархії чи інших форм спадкоємного правління, або отримали її внаслідок державного перевороту, сфабрикованих виборів чи комбінації цих факторів.
Ще одна помітна тенденція у країнах, де існує високий рівень цензури, - уповільнення темпів економічного розвитку. Винятками є Саудівська Аравія та Екваторіальна Ґвінея.
Щоб укласти список, співробітники КЗЖ оцінили стан медіа у всіх країнах за 15 параметрами. Серед них – блокування веб-сайтів, обмеження поширення електронної інформації, відсутність приватних і незалежних ЗМІ, обмеження на пересування репортерів, необхідність ліцензування журналістської діяльності, стеження служб безпеки, блокування трансляції закордонних інформаційних каналів, а також заборона на в’їзд іноземних кореспондентів. У всіх країнах, включених до списку, наявні, принаймні, 10 з 15 визначених параметрів.
Джерело: Телекритика
ІА "Вголос": НОВИНИ