У розпорядження „Вголосу” потрапив текст аналітичного документу. Як він потрапив, ми, зрозуміло, не можемо розказати, втім як і стверджувати про його достовірність. Проте витік документів із кабінетів київських та львівських можновладців ― вже давно добре налагоджена традиція, яку, звісно, необхідно підтримувати. Невідомо також хто був замовником цього документу. Ми просто припускаємо, що у коридорах обласної влади точиться гостра боротьба між провладними політиками. Першою її жертвою став перший заступник голови Львівської ОДА Леонід Мельник. Хто буде другою ― можливо, відповідь прихована у наведеному нижче тексті.
Інформаційна довідка про діяльність заступника голови Львівської ОДА В. Герича
У листопаді 2000 року заступником голови Львівської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики, інформації, культури та преси був призначений голова Жовківської райдержадміністрації В.Герич (член АПУ). До цього майже півроку ця посада була вакантною, оскільки після переходу на іншу роботу екс-заступника В.Базіва, керівництво області не могло знайти відповідної особи. Більшість з тих, кому тодішній голова облдержадміністрації С.Сенчук пропонував обійняти цю посаду - відмовлялись. В політичних оглядачів, представників громадсько-політичних організацій області призначення на таку важливу посаду невідомого широкому загалу районного керівника викликало нерозуміння та чимало запитань.
Це призначення було розцінено як своєрідний виклик політикуму та патріотичній громадськості Львівщини.
Певне несприйняття В. Герича спостерігалось і серед керівників райдержадміністрацій області. По-перше, вони не розуміли за які заслуги В.Герича було призначено «керувати» політикою області, оскільки він практично провалив вибори АПУ в Жовківському районі. По-друге, призначивши В.Герича, керівництво області створило прецедент: ніколи до цього керівником такого важливого напрямку, як ідеологія, не призначали керівника районного рівня, який не мав досвіду роботи та контактів в обласному центрі. По-третє, в керівників РДА спрацьовував людський фактор заздрості - посереднього керівника призначили заступником губернатора.
Під керівництвом В.Герича проходила на Львівщині виборча кампанія блоку «За єдину Україну!». В період передвиборчої кампанії було допущено ряд серйозних тактичних і кадрових помилок. Найбільшою проблемою було постійне дезінформування Адміністрації Президента про реальний рівень довіри населення до блоку на Львівщині. Говорилось і гарантувалось центру, що в області провладний блок підтримає 23-27 відсотків виборців. В результаті виборів 2002 року блок «За єдину Україну!» на Львівщині отримав 3,42 % голосів виборців. Тобто - повний провал! І за таке «успішне» проведення кампанії В.Герич отримує за рахунок бюджетних коштів трьохкімнатну квартиру у Львові. Це супроводжувалось серйозним тиском на членів профспілки апарату облдержадміністрації, оскільки В.Герич отримав її поза чергою і фактично не мав реальних підстав для цього (оскільки проживає з сім’єю у великому приватному особняку у м.Жовкві). Більше того, В.Герич і далі практично кожного дня доїжджає на роботу в адміністрацію з Жовкви (використовуючи понадлімітно службову автомашину та експлуатуючи по 14-16 годин в день водія).
Після призначення М.Янківа головою облдержадміністрації В.Герич стає його заступником-керівником апарату. Він продовжує бути прихильником жорсткого стилю управління. Його вимоги до підлеглих працювати понадурочно та у вихідні стали нормою. На посаді заступника з гуманітарних питань він залишив цілий ряд нерозв’язаних проблем. До заслуг В.Герича можна віднести його роботу підчас підготовки до візиту Папи Римського до Львова, де на нього було покладено значний обсяг вирішення організаційно-технічних питань.
Після звільнення М.Янківа В.Герич був ініціатором скликання позачергової сесії обласної ради. Його можна вважати одним із каталізаторів процесу протистояння обласної ради та адміністрації.
Після призначення О.Сендеги головою облдержадміністрації В.Герич знову обіймає посаду заступника губернатора з гуманітарних питань. Цей період керування внутрішньою політикою області позначився найбільшими конфліктами та втратами для виконавчої влади області.
В силу особистісних рис характеру В.Герич є конфліктною людиною, відзначається низьким рівнем особистої культури, не вміє працювати в рамках чинного законодавства, відзначається дріб’язковістю. В розмові з підлеглими може бути жорстким, навіть вульгарним, постійно вживає ненормативну лексику. Досить часто дає обіцянки представникам громадських та культурологічних організацій, яких пізніше нерідко не виконує. Внаслідок цього в середовищі інтелігенції та львівського політикуму В.Герич не користується довірою. Більше того, він практично перебуває у конфлікті з мистецьким середовищем. Критичні статті на його адресу регулярно з’являються у газеті «Поступ».
Фактично бездіяльною є обласна міжвідомча комісія з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, головою якої є В.Герич. Її засідання не проводяться. Особливі нарікання це викликає зі сторони представників єврейської та польської національної меншин, обласної організації «Меморіал». Не знайдено шляхів вирішення питання навколо відкриття меморіалу польських воїнів на Личаківському кладовищі. Практичне вирішення цієї проблеми перекинуто на центральні органи влади, хоча на думку аналітиків ще не сповна використано можливості на місці.
Внаслідок особистісних протиріч, які пов’язані з не сприйняттям методів та стилю керівництва В.Герича, протягом півроку звільнилась більша частина керівників (70 %) управлінь та відділів, які входять в гуманітарний блок. Восени 2003 року незаконно було звільнено з посади начальника управління преси та інформації облдержадміністрації О.Бойкович (член СДПУ(о)), одна із керівників інформаційно-аналітичного напрямку львівського штабу Л.Кучми на виборах 1999 року). У грудні 2003 року звільнився начальник управління культури В.Откович (відомий у Львові митець, лауреат Шевченківської премії, зараз працює директором художнього коледжу у Львові). Наприкінці зими 2004 року звільнився знаний у Львові журналіст, начальник управління з питань внутрішньої політики А.Болкун (зараз працює керівником організаційного відділу Львівської обласної ради) та його перший заступник О.Кучабський (зараз працює доцентом, помічником директора Львівського регіонального інституту державного управління Академії державного управління при Президентові України). Весною 2004 року звільнився начальник відділу у справах релігій В.Білоус (зараз працює заступником міського голови Львова з соціальних питань). Таким чином гуманітарний блок втратив п’ятьох досвідчених керівників обласного рівня. Ці звільнення не залишились не поміченими у середовищі інтелігенції та громадсько-політичних структур області. Їх оцінено, як поразку адміністрації та невміння дорожити кадрами. Особливо напередодні виборів Президента України.
Значні недоліки спостерігаються у роботі В.Герича з політичною елітою області та в інформаційній галузі. В усіх без винятку обласних організацій політичних партій до нього критичне ставлення. В області не функціонує Політична рада при голові облдержадміністрації, не проводяться засідання «круглого столу» політичних партій. Відсутня пропагандистська робота із роз’яснення курсу Президента України, основних моментів політичної реформи. Відсутня реальна стратегія діалогу влади з громадськістю. Керівництво області до цього часу публічно чітко не заявило про свої політичні симпатії та підтримку на виборах Президента України В.Януковича. Більше того, голова адміністрації та В.Герич самоусунулись від курування виборчою кампанією В.Януковича на Львівщині. Складається враження, що вони працюють одночасно на кількох кандидатів. Перші ознаки цього мали місце ще наприкінці жовтня 2003 р. коли представникам опозиції потрапив до рук документ із грифом «Таємно», який надійшов з Адміністрації Президента (в документі йшлося про організацію «супроводу» Форуму В.Ющенка). За інформацією з компетентних джерел доступ до цього документа мали в облдержадміністрації три особи (О.Сендега, В.Герич та працівник режимно-секретного відділу). Оприлюднення його народним депутатом П.Олійником завдало значної шкоди іміджу влади та Президента, дало ЗМІ широке поле для критики.
На самоплив (в ідеологічному та організаційному плані) відпущено було святкування 13-ї річниці Дня Незалежності у Львові. На вимогу В.Герича на урочистий фуршет з нагоди свята було запрошено скандально відомого громадського діяча Ігоря Калинця. Після проголошення першого тосту головою облдержадміністрації О.Сендегою другим взяв слово до виступу Калинець. У його промові прозвучала жорстка критика виконавчої влади, Президента України, неприємні слова були сказані ним щодо закриття у багатьох регіонах країни 5-го каналу. Його виступ мав значний резонанс серед запрошених на прийом та став приводом для ряду негативних для влади чуток. Крім цього, ряд промахів допущено і у сценарії проведення урочистої академії в Оперному театрі з нагоди 13-ї річниці Дня Незалежності. Були використані архівні відеоматеріали народного депутата Я.Кендзьора, які викликали неоднозначне сприйняття у значної частини учасників зібрання.
Підсумовуючи вищезгадане можна зробити висновок, що подальше перебування В.Герича на посаді заступника голови облдержадміністрації з гуманітарних питань завдає значної шкоди іміджу виконавчої влади, створює напружену атмосферу у гуманітарному блоці облдержадміністрації, підриває авторитет Президента України, не дає можливості залучити нові прогресивно думаючі кадрові сили, сприяє неподанню керівництву держави об’єктивної інформації про суспільно-політичну ситуації на Львівщині. Зміною керівника гуманітарного блоку на Львівщині керівництво держави змогло б продемонструвати якісно новий підхід до вирішення кадрових питань, прихильність політиці діалогу з громадськістю та партіями, національними меншинами, засобами масової інформації Львівщини.
ІА "Вголос": НОВИНИ