Проблем у цій ділянці є більш, ніж достатньо. Найголовніше – сказати, що такі перевезення є комфортними і безпечними, аж ніяк не можна. Дискомфорт пасажир відчуває ще на автостанції (за умови, що вона є), яка має дуже ненав’язливий сервіс. А продовжується він під час півтора-двогодинної подорожі дорогами області. Причому проблема не лише у поганій якості цих доріг (ця тема потребує окремого дослідження), а у низькій якості самих маршруток та невисокій культурі обслуговування пасажирів з боку водіїв.
Дещо кращою ситуація з обслуговування пасажирів може бути на популярних маршрутах, що зв'язують Львів із найбільшими та курортними містами області, оскільки там між фірмами-перевізниками та водіями ведеться жорстка конкурентна боротьба. А от на малорентабельні сільські маршрути перевізників доводиться буквально заманювати.
Перевізники не надто охоче розповідають про таємниці свого бізнесу. Інформацію, яка бодай частково дає можливість зрозуміти як насправді працює цей бізнес, “Газеті” погодилась розповісти людина, яка мала відношення до його організації.
Тендер із “люфтом”
На перший погляд із проведенням тендерів (конкурсів) на право перевезення за певним маршрутом не мало би виникати жодних проблем. Порядок їх проведення детально регламентує відповідна постанова Кабінету міністрів. Зокрема порядок нарахування перевізникам балів за відповідність вимогам безпеки перевезень, кількість та клас машин, наявність технічної бази АТП. І жодних місцевих вимог ця постанова не передбачає, що звужує поле маневру для чиновників.
Самі тендери в області, на відміну від Львова, проводяться регулярно, хоча цього року проведення двох із них було скасовано. Якщо АТП чи приватний підприємець хоче брати участь у тендері, то він передусім повинен зробити внесок за кожен автобус, який обслуговуватиме цей маршрут. Ці кошти офіційно надходять на рахунок Львівського обласного навчально-курсового комбінату, який готує конкурсну документацію. Рішення щодо переможця тендера приймає комісія, головою якої зараз є Євген Пастух, заступник голови ЛОДА.
Здавалось би все просто, однак проблема полягає у тому, що бали, які нараховуються за кожен показник, мають “люфт”. Скажімо безпека перевезень може бути оцінена у 10 балів, а може й у 20. Суттєвим мінусом також є ДТП за участю автобусів, які належать підприємству-претенденту. І тут є свій люфт - чи буде потрактовано, що у ДТП винне підприємство, чи водій.
«Хлібні» рейси та сільські маршрути
Як не парадоксально, але перевізникам вигідно подавати заявки на малорентабельні сільські маршрути, оскільки при визначенні переможця на “хлібному” маршруті за кожен такий маршрут нараховують додаткові бали. Інше питання, як саме ці маршрути будуть обслуговуватись.
За неофіційною інформацією, на такі маршрути не виходить щонайменше 20% автобусів. Однак навіть за цієї умови в області є принаймні п'ять маршрутів, на які за останні два роки не надійшло жодної заявки.
У підсумку такі умови конкурсу дають перевагу великим АТП. І те, що їхні автобуси не виходять на сільські рейси зовсім не означає, що вони простоюють десь під парканом. Вони успішно працюють на найбільш “хлібних” маршрутах, що зв'язують Львів із головними містами області, однак нелегально.
Що ж до малорентабельних сільських маршрутів, то там зараз є серйозний конкурент - шкільні автобуси. Попри заборону, їхні водії підбирають дорогою попутних пасажирів. У результаті - у період навчання сільські маршрути втрачають значну частину пасажирів.
“Дійові особи” транспортного бізнесу та місце їх компактного проживання
Попри велику кількість підприємців, які задіяні у транспортному бізнесі, на практиці погоду у ньому задає кілька великих підприємств та людей, яким належать ці транспортні підприємства. При цьому значна частина впливових у транспортному бізнесі осіб мають депутатські мандати, зокрема обласної ради.
За підрахунками “Газети” у Львівській обласній раді є щонайменше п'ять депутатів, які або є власниками транспортних підприємств, або ж людьми дуже зацікавленими. І принаймні троє з них входять до складу комісії з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку.
Передусім йдеться про голову комісії Михайла Задорожного, секретаря Андрія Кінаха (обоє – ВО «Свобода»), а також рядового члена цієї комісії Михайла Сендака (Партія регіонів). Окрім того інтереси у автотранспортній сфері має Тарас Колтик (НУ), який контролює перевезення за маршрутом Борислав Ї Львів, а також Тарас Федак (ПППУ) Ї колишній голова конкурсної комісії, з яким пов'язують два великих АТП Ї Самбірське та Бродівське.
Найбільш колоритним персонажем з-поміж названих людей є Андрій Кінах, який до одруження носив прізвище Йонка, про що він сам зізнається в автобіографії, опублікованій на сайті “Голос Сокальщини”. У бурхливі роки молодості А.Кінах достатньо радикально міняв свої заняття, аж поки у 2001 році не став приватним підприємцем. Сфера підприємницької діяльності А.Кінаха жодним чином не була пов'язана з його попередніми професіями. Проте ця обставина не завадила йому створити ряд транспортних підприємств як в Україні, так і за кордоном, на яких, за його словами, нараховується 60 робочих місць.
А. Кінах твердить, що все життя перебував в опозиції до будь-якої влади і боровся з корупцією. Щоправда, ця обставина не завадила підприємцю-опозиціонеру отримати від влади у 2006 році відзнаку кращого платника податків, а у 2007 Ї відзнаку від Сокальської РДА та райради як кращого роботодавця району.
За інформацією “Газети”, А. Кінаху та його дружині належать три автотранспортні підприємства, які фактично визначають транспортні перевезення у Сокальському напрямку. Загалом йдеться про два десятка маршрутів, зокрема Сокаль - Червоноград та Сокаль - Рава-Руська. Щоправда, А.Кінах твердить, що через його опозиційність, у нього начебто безпідставно забрали усі дозволи та ліцензії на перевезення. Як наслідок, транспортне сполучення у цьому напрямку виявилось під загрозою зриву.
Втім, опозиційність до влади ще не означає відсутність у ній друзів. За неофіційною інформацією, раніше лобістом А. Кінаха був його однопартієць Петро Колодій Ї заступник голови обласної ради. Принаймні досі на тендери із розподілу маршрутів вони ходили разом. Тепер же А.Кінах сам отримав депутатський мандат, який дозволяє йому значно впевненіше почуватись під час проведення тендерів на розподіл маршрутів.
Тим паче, що разом зі своїм однопартійцем Михайлом Задорожним він має змогу впливати на роботу комісії з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку. Хоча безпосереднього впливу на роботу конкурсної комісії депутатська комісія не має, визначити стратегію розвитку транспорту вона може.
Для «Газети»
Андрій Кінах, депутат Львівської обласної ради
-- Коли мої автобуси були помічені на акції протесту під Верховною Радою проти Харківських угод, до мене приїхали два прокурори і представники ЛОДА, склали акти і подали документи у тендерний комітет на розірвання угод. Ці дії я оскаржив у суді, оскільки в мене дозвіл до 2011 року. Після цього були оголошені конкурси на ці маршрути, однак ніхто окрім мене не подав заявки на участь у них. Тому всі маршрути, окрім Сокаль — Червоноград, я повернув. Зараз це питання розглядає Київський господарський суд, справа тимчасово призупинена. У Сокальському районі взагалі немає бажаючих їздити, адже в нас немає нормальних доріг. Приміські перевезення нерентабельні, у мене немає таких “жирних” маршрутів як Сокаль — Львів.
- Автотранспортним бізнесом Ви зайнялись у 2001 році, що стало причиною?
- У Сокалі збанкрутував автопарк, його довели до ручки. Отож почав займатись перевезеннями — мав на той час два мікроавтобуси. Зараз маю 33 власних автобуси, власну базу, викупив Сокальський автопарк, вліз у кредити. Маю кілька фірм. Коли почав працювати, офіційно взяв людей на роботу, задекларував доходи, чого не було в інших перевізників, відповідно податкова перевела мене на сплату ПДВ на загальних підставах.
Згідно із законом, придбані автобуси реєстрував на себе як фізичну особу, однак податкова твердить, що автобуси мають бути зареєстровані на підприємство та виписала мені 400 000 гривень штрафу. У підсумку у мене було три судові справи, дві з яких я вже виграв, третя перебуває на завершальній стадії.
-- Свого часу Ви змінили прізвище з Йонка на Кінах — що стало причиною такого незвичного кроку?
-- Я 5 років був на заробітках в Італії та Англії, зароблені кошти вклав у бізнес. Одного разу в Римі в мене поламалась машина і поки її ремонтував на два дні прострочив візу. Мене тоді депортували. Тоді я взяв прізвище матері — Кінах.
ІА "Вголос": НОВИНИ