Як тільки наближається початок липня у Польщі, союзній нам державі, піднімають голови кресов’яки, їх адепти і ті політичні сили, що спекулюють на волинській трагедії. Тепер появилися і так звані праві сили , які є промосковськими і, очевидно, Москвою фінансуються і які виступають з різними пропозиціями, що аж ніяк не укріплюють дружби між обома народами.
Про волинську трагедію написано сотні книг, як з боку поляків так і з боку українців. Ми теж написали не одну статтю про ці сумні події,
коли два сусідні народи, під впливом третьої сили, поборювали один одного.
Не можу заперечити, з боку поляків на Волині та в Галичині загинуло багато людей, але ж давати однобоку характеристику злочинам , тільки приписуючи їх українцям, очевидно, не буде об’єктивним, бо в ці грізні роки не менше загинуло українців ніж поляків.
Уже тоді фашистська Німеччина та сталінський СРСР були зацікавлені в поборюванні одне одним-українцями і поляками, і це шкодило обом народам тоді, шкодить і сьогодні, бо залишилися політичні сили і держави, які потирають руки від того, що польсько - український човен буде сильніше розгойдуватися.
На жаль, до необ’єктивного визначення кількості жертв волинської трагедії залучаються польські офіційні чинники. І що цікаво, щороку у польській, особливо в кресовій пресі, кількість жертв з польського боку зростає і ця цифра, за їх, нічим не обґрунтованими висновками, дійшла до 100тисяч загиблих поляків, а натомість кількість загиблих українців на Закерзонні, на Волині та в Галичині катастрофічно зменшується. Отакий об’єктивізм з боку недружніх Україні польських політичних сил і груп та окремих громадян.
Ніхто в Україні не виступав проти цього, щоб родини загиблих вшановували їх пам’ять, але, коли дії польських шовіністів виходять за рамки українського законодавства і моральних принципів - ми не можемо цим поступитися. Активним промотором виступів проти об’єктивного висвітлення волинських подій виступає Польська селянська партія, яка особливо активізувалася весною і влітку 2015р., тобто до 72-ої річниці цих трагічних подій на Волині. І знову ж таки-ні слова про трагедію українців на Лемківщині, Надсянні, Холмщині і Підляшші. В дискусії з польськими дослідниками і шовіністами - крикунами, ми неодноразово,з цифрами в руках, доводили кількісь загиблих людей, як з боку українців так і з боку поляків. Ні етнічних чисток, ні геноциду влітку1943р на Волині не було. Взаємні поборювання і, часом дуже жорстокі, були але не геноцид. Українці не можуть погодитися з терміном і твердженням, що »етнічна чистка мала ознаки геноциду». Чим же тоді назвати Голодомор У1932-1933рр. на Радянській Україні? І його не визнають ні США, ні Росія, ні Ізраїль. А тоді в результаті справжнього геноциду українців вимерло понад 10млн. чоловік.
З таким успіхом українці можуть висунути думку про свідоме винищення українців за довгий період окупації Польщею українських земель.
Давайте загляньмо в історію. Відомим є те, що геноцид, по відношенню до пригнобленої нації,здійснює держава- метрополія, держава-окупант. Ще в 1340р. польський король КазимирІІІ напав на Галичину і, пограбувавши Львів, втік назад у Польщу. В 1387р. польська королева Ядвіга видала маніфест про приєднання Східної Галичини до Польщі Отже, панове шовіністи і кресов’яки, до 1772р. Галичина була загарбана Польщею, далі вся Україна. Загарбана! Не прилучена, не возз’єднана, як це люблять твердити московські більшовики, а саме-загарбана! І 385років, а в ХХ ст. ще 20 років українська Східна Галичина в сумі 405 років була колонією Речі Посполитої! То яким же чином українці мали б організовувати геноцид?
До тверджень українських істориків,зокрема до досліджень і висновків В. В’ятровича та інших, ви, панове,шовіністи дослуховуватися чи бодай щиро дискусувати - не хочете, а лише стверджуєте одне, - висновки тільки польської сторони. Так не буває. Якщо ж залишати все на своєму місці, то ми будемо(як українці так і поляки) постійно кивати на Гуту Пеняцьку та Сагринь.
Ніхто в Україні не руйнує польських пам’ятників чи меморіальних таблиць, чого не скажеш про польську сторону. Лише за останні два роки в Прикарпатському воєводстві було зруйновано або пошкоджено біля десяти пам’ятних знаків воїнам УПА і відомим українцям, здійснено напади на громадян України та інше. Деякі польські діячі, як наприклад, депутат Польської селянської партії Франтішек Стефанюк, заявляють, що не осуджують український народ, але Україна має відмежуватися і очиститися від »злочинців УПА та ОУН»і особливо відмежуватися від С. Бандери. Шановні сусіди. Для вас Армія Крайова, Батальйони Хлопські і навіть Армія Людова- національні герої. А для нас УПА , яка понад 10 років воювала з ворогами всіх мастей, мають бути злочинцями? Ні, так не буває. Ми не Грицьки без роду і племені.
Кожна нація має своїх героїв. Ще дозвольте вам нагадати , що С.Бандеру вбили більшовик, як і його батька і брата, двох братів, без жалю замордували в німецькому концтаборі фольксдойчі польського походження. Загинула і вся родина дружини С. Бандери. Якщо керуватися логікою, то польські шовіністи і кресов’яки встають в один ряд з фашистами і більшовиками. Задумайтеся, будь ласка.
Якщо польський сейм в черговий раз повернеться до осуду УПА, приписуючи їй всі, без винятку, злочини на Волині і в Галичині, не майте тоді претензій до Катині-1та Катині-2 і до радянських чекістів, що знищили мільйон поляків у першій половині ХХ ст.
Дехто з польських недругів голосно кричить про те, що українці найбільше вбили поляків. Це добре обдуманий фальсифікат. Отже, більшовики і фашисти мали лише легку прогулянку по території Польщі і нікого з етнічних поляків не вбивали.
…Тільки спільне примирення дасть можливість вивчити всі болючі проблеми, що стоять на шляху їх вирішення. І перш за все для того, щоб вони ніколи не повторювалися. А кріпакам духа, що відробляють московський гріш, слід вказати на недопустимість роздмухування вогню в часі московської агресії на Україні. Ворог і біля воріт Речі Посполитої.
ІА "Вголос": НОВИНИ