Святослав Вакарчук на час війни активно подорожує Україною і каже, що простіше сказати де він ще не був, ніж де вже був. І враження найбільше це українці.
На жаль, позитивних вражень зараз дуже мало і негативних теж вистачає, про них розповідає гість студії проєкту «Говорить Великий Львів» Святослав Вакарчук
«Від воїнів на передовій, їхніх командирів і звичайних солдатів, до дівчат, які працюють на заправках. Від лікарів, які в реанімації прямо перед фронтом в дуже складних умовах, буквально в підвалах рятують життя поранених, до самих цих поранених. Від представників влади, які абсолютно змінились і, на щастя, не нагадують себе самих до початку війни, до людей, не знаю, які прибирають вулиці – це найбільше позитивне враження», - розповідає Святослав Вакарчук.
Ті враження, які викликають сльози, які викликають лють, які викликають бажання бити ворога, про це Святослав не мовчить, говорить пише і співає. Згадує про трагедії дітей, які в юному віці залишаються інвалідами, про бабусю, яка плаче і каже, що «антихрист, диявол прийшов на нашу землю», а потім, посміхаючись, каже: «дітки, лиш би ви були здорові і живі, все решта ми відбудуємо». Старенька, яка заряджає людей оптимізмом, хоча щойно втратила свою хату.
«Я думаю, що я напишу про це книжку. Колись я думав написати щось про «Океан Ельзи», але це зараз і для мене і для всіх буде набагато важливіше. Коли закінчиться війна і в нас настане перемога – я напишу про це», - заявив Святослав.
У хвилини розпачу на початку війни багато хто змінив своє життя і Вакарчук обрав не найлегший шлях не просто писати і творити, а їздити у гарячі місця, спілкуватися з людьми.
«Кожен, хто сьогодні допомагає Україні, так чи інакше наближає її перемогу. Хтось робить це більш ризикованим способом, хтось меншим. Але сьогодні не треба ділити хто більший, а хто менший герой. Сьогодні ми всі робимо велику справу», - не зупинявся Святослав.
Розповідаючи про буквальне розуміння початку війни у момент перших ударів, наступний свій шлях Вакарчук відчув інтуїтивно і одразу, а також зауважив:
«Сьогодні кожен для перемоги має робити те, в чому він найбільш ефективний. Просто я роблю те, що мені підказує серце», - сказав Вакарчук.
Роздумуючи про передумови Святослав аналізує українців на заході і їх ставлення до путінського режиму і до росії загалом, про свої спроби раніше довести сусідові, що Країна мирна країна, а чекати біди зрозуміло стало, коли росія анексувала Грузію.. Після 2014-го року це вже було лише питанням часу.
«Сама російська еліта прошита так, що для них саме існування української держави всерйоз не сприймається, і, можливо, це було питання часу, і ми цей час просто відтягували», - констатував співак.
Щодо російського суспільства, яке мало можливість не мовчати, чи брати участь у процесах, які б сприяли припиненню проявів агресії, то вони втратили свій шанс. Сьогодні винні усі. І ті росіяни, які втекли зараз за кордон і сидять в еміграції, шкодують, що мовчали увесь цей час.
«Я їх розумію, я їм співчуваю, але нічого для перемоги України це сьогодні не зробить. Тому нам треба концентруватись не на тому, як думають вони, а на тому, як перемогти сьогодні навалу, як Україні зібрати всі сили в кулак і йти вперед», - співчутливо промовляв Святослав Вакарчук.
«У нас є два кольори сьогодні – білий і чорний», - говорить Світослав. Хто зараз з нами та хто проти нас, не залежно від політичних поглядів і від того, ким цей хтось був до війни.
«Після війни нам будуть потрібні не тільки політики, а й спеціалісти різного рівня, адже будувати країну нам всім разом», - підсумував Святослав Вакарчук.
Читайте також:
ІА "Вголос": НОВИНИ