Купальська ніч – це чарівна ніч. Адже ходить щастя людське по землі. Мають тоді ж волю всі таємничі сили лісу, поля, води, гір, скель та провалля. Блукають темні й лихі сили, метушаться і в лісі, і на воді, і в полі… Ходить у цю ж ніч і Купало, ходить і Ярило, ходить і Марена, ходять добрі духи – Лада – опікуни господарки, обійстя, родини, сім'ї.
Традиція відзначати і загадувати на Івана Купала існує вже упродовж століть. З цим містичним святом, що відбувається у ніч з 6-го на 7 липня пов’язують чимало прикмет і звичаїв.Лише в купальську ніч розцвітає на папороті чарівна й вогняна Квітка Щастя… Хто її знайде, той усе на світі знатиме, відчинить навіть зачаровані замки без ключа; дістане без труднощів усі скарби, закопані у землі – матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку Щастя. А ще щасливець причарує найкращу дівчину; матиме найвищий урожай; відверне від своєї ниви град, грім, зливу; не буде боятися лихих сил…
За Квітку Щастя доведеться добре позмагатися, бо ж на неї чигають і добрі, і лихі сили, а ще й молода людина. До того ж Квітка Щастя розцвітає тільки раз на рік, або раз на 3-5 років, а для декого – раз у житті. І раптом серед ночі щось загриміло, бабахнуло, знявся неймовірний гамір, крик, шум, грюкіт, регіт, завивання, пугукання, кігікання – казна-що!.. Здається людині, що все на неї валиться, і ось-ось придушить. Враз перед пошукачем Квітки Щастя виринає лиха сила в образі його коханої дівчини, дівчини небаченої і нечуваної краси і вроди – вона до нього усміхається, пробує заговорити… ”Чари кохання” так сильні, що парубок на хвилину-другу призабув про Квітку Щастя… Але дівчина раптом зникає, а з нею і Квітка Щастя…А ще через хвильку часу чудесним духом повіяло й засвітилось навколо: нечувані пахощі поширилися по всьому лісі… І добрі душі-духи почали радіти, веселитися… - це саме розцвіла на папороті Вона, Квітка Щастя ! Вона, наче полум’ям обнята, а всередині наче срібні перстні з діамантами клубочаться… Коли парубок підійшов до неї, вона кивнула голівкою до нього привітно, привітно, наче наречена усміхнулась… Він вмить простягнув руку і мізинцем доторкнувся до неї й вона до парубка… прихилилася. Тепер можна її сховати в шапку на голові або ж помістити під сорочкою на серці. Взяти в ліву руку полин або татар-зілля й обвести навколо себе крейдою коло. Лише тоді лихі сили неспроможні нічого вдіяти щасливцеві. Йому ж слід чекати других-третіх півнів, після яких недобрі сили вже втрачають свої можливості заподіяти будь-яку шкоду.
Нарешті, парубок певний, що очікувані півні проспівали своє і можна рушати до домівки. Він обережно переступає межі крейдяного кола… По дорозі його силкуються перейняти купець, багатій, які пропонують йому великі гроші за Квітку Щастя, його заговорюють різними замовляннями, обіцянками, а навіть висловлюють погрози. Та він переконаний, що коли побереться з коханою, то Квітка Щастя зробить так, аби його дружина була вічно молодою, красивою, доброю, як він; і їхні діти теж будуть здоровими, ласкавими і добрими людьми. Тому жодні обіцянки, вмовляння чи навіть погрози на нього не діють, він твердою ходою прямує до своєї нареченої, аби поділися з нею великою радістю. У нього є Квітка Щастя !
Квітка Щастя у кожного своя
Людина вічно шукає щастя на землі. Така людина завжди ідейна, смілива, із сильною волею, твердим характером, глибокою вірою у Квітку Щастя, повна сил, відважна; вона йде в темну ніч, у таємний ліс, де все живе говорить, грається, переходить з місця на місце.Квітка Щастя – провідна ідея купальської містерії. Адже, коли людина знайде своє щастя – пізнає себе, світ, знайде своє призначення в житті.Після других-третіх півнів в селі наступає тишина: люди спокійно засинають… Лише окремі сміливці з різним чарівним зіллям, проблукавши декілька годин лісом, полями та курганами поволі повертаються додому.
Досвіток. Іще година-дві до світанку. А дівчата вже тарабанять відрами – йдуть до криниці по чарівну купальську воду. Кожна поспішає прийти до криниці першою, першою зачерпнути цієї цілющої водиці. Кожна з них вдивляється у криницю, у воду на свою вроду. Побачить себе гарною, гарною буде і всім хлопцям подобатись… Коли б хоч не зустріти першої дівчини ! Скоріш витягує відро із водою, хлюпнула у пригоршню, умила личко – і хутчій додому…
Мама вже на порозі хати скаже дівчині: “Тепер іди, доню, принеси із городчика любистку, м’яти та чорнобривців”. І не пішла дівчина, а чимдуж побігла. Це ж мати буде її купіль для голови гріти з чарівної водиці та чарівного зілля. А далі сім'я босоніж пройдеться по росі. Мати збере купальської чарівної роси у пляшечку, найкраще з капусти… А доня тим часом гайне у лісок по тирлич-зілля, сонце-траву, ромен-зілля, васильки, чебрець, материнку, братки, деревій, медунки… Їх треба довго шукати, а рвати з коренем нелегко… Тоді ж господині збирали зілля для купелю дітей, на миття голови для доньок, від живота, зілля, які прихиляли чоловіка до жінки й навпаки, відвертали всяку нечисть… Старенькі бабусі шукали зілля від переполоху, ”вроків”, щоб діти були у бездітних, від перелогів… Мольфари-чарівники намагалися знайти зілля задля відвернення грозової хмари, граду, грому.., кожний збирав за своєю потребою.
Квіти для магічних віночків
А вже далі дівчата гуртами йшли до лісу збирати квіти для віночків. Тут першість серед інших квітів – лісових, польових чи городніх мав хрещатий барвінок. Кожна дівчина плела по два віночки (один сьогодні для себе, а інший – заздалегідь для своєї подруги).Вінкоплетіння відбувалося під деревиною над водою. У кожний віночок вкладали чарівні зілля лісу, поля й додавали городні. У хороводі дівчата тримали вінки над головою вгорі до сонця, підтанцьовували і співали купальських пісень: “Ой зов’ю вінки да на всі святки…” Вінець – символ щастя, долі, кохання, одруження, успіху, добробуту людей. Віночки ховали перед хлопцями, аби ті не “викрали”… До слова, хлопці того часу розводили багаття, ”підкладали” по черзі хмизу, обливалися водою, жартували про ”своїх” дівчат.Під вечір дівчата пускали віночки на воду і загадували долю-щастя: хто, коли і з ким побереться… Понесе вода віночки далеко чи близько, до милого чи до чужого, де вони спиняться, чи розірве їх хвиля, чи розпливуться вони на окремі квітки по цілій річці? І знову веселість опановує молоддю. Цій біді чи навпаки, що напророчили віночки, можна зарадити найвищими природними силами: чистителями й святителями - вогнем і водою. Спочатку хлопці й дівчата дружньо і весело обливаються водою та купаються-очищаються, а потім, взявшись за руки, разом стрибають через вогонь. Ці сили їх очистять й відведуть біду, що, може, напророкували віночки на воді…
Інколи на Купала, вшановуючи сонце-вогонь, пускали хлопці обгорнуте соломою й запалене колесо з гори чи з горбка. На то й вона чарівна купальська ніч.
Для ІА “Вголос” Степан Боруцький.
«Вголос» також пропонує вітання до Івана Купала
У прозі, віршах, картинкахНа Купала – свято щастя, Свято вогнища й завзяття, Свято квітів і кохання Свято чистого купання Ми вінки кидаємо в воду І кружляємо в хороводі Заспіваємо пісень, Любим їх понад усе!
ІА "Вголос": НОВИНИ