Це смішно. Це просто смішно. Пародія. Погана пародія. Луценко йде на президентський ринг в рамках ющенківського проекту. Він іде. Та він не Кличко. Це смішно. Стара сцена. Старий діджей. Старі польові командири. Болоновий мачо Катеринчук. Кулачки Стецьківа. Штучність. Штучність. Штучність.
Як на це підписались „Мандри”, „Кому Вниз” – не розумію. Чергове кідалово від професійної компашкі. Варто одразу розділити те, що відбувалось на Помаранчевій революції: людей, які прийшли на Майдан, віддавали останнє, брали на квартири незнайомих людей і політиків, які швиденько до того примазались.
В останньому випадку, під вершиною айсбергу Майдану, лежить боротьба кланів за перерозподіл власності. І більш нічого. Вся наша влада міцно пов’язана між собою компроматами, родинними зв’язками, полюваннями, танцями і святкування Нового року. Це одна кантора. Одна. Там не має ні помаранчевих, ні голубих. Там є лише особисті амбіції та особисті неприязні (хтось з кимось не поділився). Все інше – гра на публіку. Матриця. І Луценко не Нео, він агент Сміт в шкурі невбитого ведмедя.
Море старих очей. Змучених очей. Ці очі хочуть лише одного шоу з купою прибамбасів: поскакати, випити горілочки, потрахатись. Відчути хвилини щастя в морі змучених очей. Схопити кульки з символікою „Самооборони”. Класний хід. Сформувати народ, щоб він пішов туди, куди йому скажуть. „Самооборона” – це оборона від самого народу – вміння скеровувати його у потрібне русло, а отже і тотальний контроль. Все. Це пастка. Резервація.
Класний піар-хід, але галіме виконання лідерів руху. Пафосне і несправжнє, крізь зуби. Діджей Майдану з маскою П’єро на фейсі. Сумний Фома з Мандрів. Манюні кулачки вічного революціонера з обмеженою відповідальністю Стецьківа. Болоновий мачо Катеринчук. На цю його посмішку поведеться море електоральних жіночок. І тільки надутий мачо може вірити у те, що Україна вагітна на нові політичні партії.
Луценко міг вийти на сцену і без пантів, але ж він міфічний герой, Геракл, який збирається роздерти пащу немейському леву. Тому барабанять барабани. Живе оточення. Живий коридор, яким йде Він – Месія. Гордий, впевнений, могутній. Підсвітка кидає його великі тіні.
На екрані – Він, той хто прийде зі сходу. Музика. Спецефекти. Він пройде крізь вогонь, воду і мідні труби, одночасно віддаючи усі папки з людськими проханнями своїм помічникам. Прохання не на часі. Важливо дійти до сцени семимильними кроками і вознестись до мікрофону. Не вистачає лише салюту і ангельського хору на бронетранспортерах.
Людям того тільки і треба. Хтось приніс старий карабін для відстрілу політиків. Самооборонівські кульки піплам роздає колишній голова ТВК Олег Щербаков. Його я тут і не сподівався побачити. Як і Винничука. Пояснювати багато не потрібно.
Це не Майдан. Це не герої. Це не месії. Це лохотрон, про який так любить говорити Луценко. Від себе не втечеш. Дивіться Скорцезе.
ІА "Вголос": НОВИНИ