„Вголос” продовжує аналізувати вірогідну рекогносцировку політичних сил на Львівщині після президентських виборів. Сьогодні у центрі нашої уваги опинилася Львівська міська влада.
Наразі у Львівській міській раді існує дві фракції – „Наша Україна” і „Наш Львів”, а також депутатська група „Разом”. Між цими фракціями точиться перманентний конфлікт.
Фракцію „Наш Львів”, очевидно небезпідставно, пов’язують із СДПУ(О). Соціал-демократам при формуванні своєї фракції очевидно вдалося знайти спільну мову і з мером, тому фракція вдалася доволі сильна і впливова. Досить сказати, що вона об’єднує 25 депутатів (із 90, які складають Львівську міську раду) і очолює її авторитетний у стінах Ратуші політик Василь Білоус, колишній член УНР, який протягом двох попередніх каденцій виконував обов’язки секретаря Львівської міської ради. Ядро ж цієї фракції складає група депутатів, котрі працюють у ДПА (Мирослав Хом’як – колишній керівник ДПІ м. Львова, а по партійній лінії – Шевченківської районної організації СДПУ(О), а тепер – начальник ДПА України у Львівській області; Ольга Величко – начальник ДПІ у Личаківському районі м. Львова та Мирослава Малицька – начальник, ДПІ у Франківському районі м. Львова.
Фракція „Наша Україна” є чисельнішою (близько 50 депутатів), але вона не є такою монолітною, як „Наш Львів”. На виборах до Львівської міської ради „Наша Україна” йшла чотирма політичними організаціями - НРУ, УНР, ПРП та КУН, причому рухівці Кендзьора підтримували на мерських виборах члена їхньої партії Василя Куйбіду. Натурально, що одразу після виборів, керівництво місцевих організацій ПРП та УНР постаралися використати свою близькість до нового міського голови, отримавши ключові посади у місцевих органах влади. А після двох каденцій перебування при владі у місті рухівців це можна було зробити тільки посунувши останніх. Так виявився конфлікт НРУ – Буняк, який Кендзьор постійно намагається перевести у формат конфлікту Буняка з усією „Нашою Україною”.
Внутрішні чвари підривали авторитет „Нашої України”. Як свого часу зазначав координатор блоку „Наша Україна” у Львівській області народний депутат Петро Олійник, той факт, що „…у Львівській міській раді є три фракції „Нашої України” – група Стецьківа, Кендзьора та Сорочика є ненормальним явищем” і заявив, що з такою практикою буде покінчено і натомість „буде створено єдину фракцію „Наша Україна” або одне жорстке міжфракційне об’єднання, яке буде керуватись з одного центру – представництва блоку”. План було втілено у життя і фракції „Наша Україна”, „Наша Україна — наше місто” та „Християнський вибір” було реорганізовано у єдину фракцію „Блок Віктора Ющенка „Наша Україна”. Однак створити жорстке міжфракційне об’єднання, яке керувалось би з одного центру так і не вдалося. На практиці надто вже різними виявилися інтереси у представників „Нашої України” у міській раді.
Частина депутатів міської ради, що були членами фракції „Наша Україна”, особливо ті з них, котрі так чи так пов’язані з якимось бізнесом, були готові, як і переважна більшість їхніх виборців, підтримувати Віктора Ющенка і його блок, але при цьому вони не бажали ставати заручниками „нашоукраїнських” політиків місцевого рівня, а відтак – жертвами на чужій війні. Їм не усміхається ні воювати з мером, ні вступати у жорстку конфронтацію із податковою, яку уособлює в нашому місті СДПУ(О). причому, не хотіли вони цього настільки, що навіть наприкінці вересня минулого року коли сам Ющенко приїжджав до Львова, щоб зняти з посади керівника обласної і міської податкової, незважаючи на тиск з боку фракції, на шалений тиск вулиці, частина з цих „нашоукраїнців” усе таки утрималася при голосуванні про виявлення недовіри Мирославу Хом’яку.
Якраз до таких поміркованих і схильних до компромісу членів депутатського корпусу Львівської міськради, можна віднести депутатську групу „Разом”., а також ряд представників „НУ”, які за останній рік суттєво дистанціювалися від неї і стали виступати із цілого ряду проблем з позицією наближеною до „Нашого Львова”, але офіційно не оформлювали свого членства у „есдеківській фракції”.
Помаранчева революція, на наш погляд, привела до підсилення позицій міського голови Львова Буняка та секретаря міськради Зеновія Сірика. Це зумовлене насамперед тим, що міськрада 22 листопада визнала Ющенка президентом, а також і подальшими діями депутатів-нашоукраїнців на чолі з Буняком у цьому ж руслі. Тому Буняк в нас сьогодні майже національний герой і безсумнівний патріот, який перехрестив „Львівобленерго” у „Кіпренерго”, президента назвав пітекантропом, а на зборах у Винниках висловив відверте переконання в перемозі Ющенка. Цього майже достатньо, щоб незлопам’ятні львів’яни забути про воду та інші негаразди в місті. Буняк сьогодні міг би навіть сміливо йти на дострокові вибори, хоча знаючи „фарт” Буняка, за рік ще багато чого може статися і мер може розгубити зароблений за останні місяці позитивний потенціал так само легко, як і заробив.
Зеновій Сірик, лідер міської організації ПРП, за останні два місяці також суттєво підсилив позиції свої власні і партії, котру він представляє. За цей період він обійняв посаду в.о. керівника справами міськвиконкому, що де-факто свідчить про зростання його впливів. Адже наразі навіть невідомо чи повернеться чи то з декретної відпустки, чи то з революції Олег Кузан. Однак, як би не сталося, але авторитет і вплив Сірика і ПРП у Львові таки суттєво зріс. Це дуже важливо, оскільки найближчим часом єдина фракція „НУ” у міській раді очевидно розпадеться і ситуація повернеться до тієї, яку ми мали півтора року тому – існування кількох незалежних і некоординованих партійних фракцій, кожна з яких переслідуватиме власну мету і намагатиметься проштовхнути на голову міськради власну кандидатуру.
„Наш Львів” вірогідно втратить членів, проте не зникне, а перейде в опозицію.
А от мерові доведеться перебудовувати систему своїх впливів у міськраді. Адже „Наш Львів” і есдеки втратять свій вплив і хто стане тепер його опорою ― невідомо, проте більше ніж переконаний, що це точно не буде фракція НРУ.
ІА "Вголос": НОВИНИ