«Ми хочемо повернутися до вирішення цього питання, бо на сьогодні технічні можливості міняються, але і фінансові можливості різні, відповідно, потрібно шукати нетрадиційні шляхи. Зокрема, і використати той момент, що маємо церкву в кожному селі, і хоча би раз на тиждень її навідує кожен мешканець», – повідомив заступник директора Департаменту Сергій Беляєв за підсумками проведення у Львові міжнародного семінару в рамках спільного проекту Європейської Економічної Комісії ООН, Програми охорони навколишнього середовища ООН та ОБСЄ «Зниження вразливості до екстремальних паводків та зміни клімату в басейні річки Дністер», повідомляє медіа-центр семінару.
Згідно з дослідженням Екологічної мережі «Зой» (Женева), представлених на семінарі, однією з проблем населених пунктів у басейні Дністра є відсутність автоматизованої системи раннього оповіщення. Натомість, місцева система оповіщення заснована на передачі повідомлень через гучномовці та сирени, які в більшості випадків або відсутні, або вийшли з ладу після 30–40 років експлуатації.
«На сьогодні найкраще озвучені міські території, бо міста і урбанізовані зони насичені потенційно небезпечними об’єктами. В сільській місцевості тих ризиків менше, але що стосується повеней і паводків, це якраз та ситуація, коли дійсно може виникати необхідність в екстреному оповіщенні населення. Відтак, як і звучання електронних сирен, так і церковний дзвін, а саме відповідна послідовність звуків могла би означати сигнал «Увага всім!», – заявив Беляєв.
Як повідомили на семінарі представники з Молдови, у них використання церковних дзвонів не передбачено законом, але їх з власної ініціативи прописують в планах цивільного захисту керівники в регіонах.
«Наскільки мені відомо, церковні дзвони як резервний сигнал передбачений у всіх країнах СНД, де проживають християни, тобто де дзвіниці», – повідомив заступник керівника Служби цивільного захисту і надзвичайних ситуацій республіки Молдова Віталій Мутаф.
Мутаф також вважає за доцільним використовувати церкву як авторитетний орган серед сільського населення для мобілізації людей у протидії паводкам.
«Рятувальники повинні лише брати участь в рятувальних операціях та невідкладних заходах. Але часто люди у формі щось ремонтують, носять мішки, будують греблі. Проте всі превентивні заходи повинно здійснювати місцеве населення та спеціалізовані організації. У нас люди звикли нарікати, що їм ніхто не допомагає, при тому забувають, що треба допомагати собі самим», – переконаний Мутаф.
Однак, як зауважив заступник Департаменту Львівської сільської ОДА Сергій Беляєв, часто авторитету влади на місцях недостатньо для формування таких народних аварійних бригад. Тому погодився з потребою залучати до процесу цивільного захисту священиків.
«Проводячи роз’яснювальну роботу, не опертися на авторитет священства – було би нерозважливо. У селах під час недільної служби під час проповіді часто порушують серйозні питання громадсько-політичного і суспільного життя. То чому священикам не зачепити питань, що стосуються запобігання надзвичайних ситуацій», – каже Беляєв.
Міжнародні експерти підтримали ініціативу українських та молдовських чиновників щодо залучення церкви до протидії паводкам. Проте відзначили, що паралельно потрібно розвивати сучасні технології оповіщення.
«У таких випадках добре все, що працює, зокрема і старі технології. Але потрібно все оптимально поєднувати. Так, наприклад, в Англії будь-який мешканець Лондона може підписатися на розсилку, і у випадку загрози паводку йому прийде відповідне SMSсповіщення від уряду», – заявив представник секретаріату Ініціативи "Довкілля та безпека" (ENVSEC, Женева) Ніколай Денісов.
За його оцінкою, в Україні ситуація з інформуванням населення щодо загроз паводків типова для країни з перехідним періодом.
«Радянський Союз у вас, звісно, ще залишився. Зокрема, технології, організаційні структури – вони ще радянські. Хоча не завжди це погано. Щодо негативних факторів, то відчувається радянська система відповідальності, коли занадто багато відомств, які, як на мене, дублюють функції. Також немає вільного доступу до багатьох баз даних, інформація часто закрита, і це зрозуміло, бо за радянського часу інформація продукувалася для держави, а не для народу. А у Європі інформація, в першу чергу, продукується для платників податків», – додав Денісов.
Загалом, згідно з дослідженням Екологічної мережі «Зой» (Женева), в Україні і Молдові у сфері інформування населення щодо загроз паводків найбільшими недоліками є: відсутність автоматизованих систем оповіщення в населених пунктах і вихід з ладу старих гучномовців та сирен; відсутність сучасних карт зон можливого катастрофічного затоплення населених пунктів, здебільшого використовуються старі або застарілі карти, розроблені ще в радянський час; відсутність електронних карт, моделювання і прогнози зміни стоків і затоплення ведуться фрагментарно; невисокий рівень підготовки фахівців з цивільного захисту, а можливості навчання та підвищення кваліфікації місцевих формувань цивільного захисту обмежені через брак практичних і фінансових можливостей брати участь у тренувальних програмах; незадовільне технічне оснащення місцевих формувань цивільного захисту.
Басейн Дністра охоплює 7 областей України і більше половини території Молдови. Загалом населення цих територій складає 8,5 мільйонів осіб.
В останні 20–30 років паводки на річці Дністер почастішали, вони несуть колосальні збитки для секторів економіки, інфраструктури та безпеки країн. Найбільше страждає місцеве населення, яке не завжди вчасно отримує інформацію про загрозу паводків, а також не має достатньо знань, як діяти в таких надзвичайних ситуаціях.
ІА "Вголос": НОВИНИ