Комуністи оборзіли до краю. Сьогодні приблизно п”ятдесят відчайдухів-переростків зібралися біля Монументу Слави радянським воїнам для відзначення 63-річниці нападу німецьких військ на Радянський Союз і видали на-гора такі гасла, що аж диво бере: де ми живемо, хто ці люди, що тут відбувається?
Мій юний друг, уважно прочитавши звернення до громадян міста підписане ЛОК КПУ, ЛМК КПУ та Львівським осередком Всеукраїнського союзу робітників, продемонстрував, що він вник у саму суть проблеми просто запитавши: а чи був подібно до Нюрнберзького трибуналу, суд над комунізмом? Я відповів, що не було. А що, я мав казати, що такий суд відбувся у 1999 році у Львівському оперному театрі і його проводив Василь Базів?
А судити треба, ой як треба! Це особливо чітко розумієш після того, як читаєш, наприклад, наступні фрази зі згаданого звернення: „Фашистам допомагали зрадники, колаборанти, націоналісти, „національні фашисти” з багатьох країн і, передусім – з України”, „пройшло 15 років, страшніших ніж Друга Світова війна”, „Разом ми відвернемо загрозу відродження фашизму під виглядом реабілітації бандерівщини, яку підтримують політичні сили, що входять до блоку „Наша Україна”. Ми заявляємо: „Нашизм не пройде!” і т. ін., і т. ін. Так і хочеться вслід за Поетом вигукнути: „Какое, милые, у нас тысячелетье на дворе?”.
Щоправда у зверненні надибуємо рядки з якими важко не погодитися, скажімо: „Ніякої перемоги над СРСР, ніякої ліквідації комунізму – не відбулося”. Що правда – то правда. На жаль, не відбулося. Один лише приклад: у цій країні десяти тисяч людей і сьогодні отримують немалі пенсії за те, що угробили мільйони співгромадян. Вони, побрязкують медалями, користуються шаною і хвалою, усіма можливими пільгами, а ті, хто гинув за незалежну Україну продовжують вважатися „зрадниками” і „колаборантами”.
У всій цій історії втішає хіба те, що зібралося на комуністичний шабаш не більше 50 осіб. Можна, звичайно, припустити, що саме малочисельність і політична маргінальність, оцей „дух гетто” радикалізує львівських комуністів, а близькі президентські вибори спонукують політичні сили до загострення проблем. Вони намагаються вичленити свій сегмент виборців, актуалізуючи їхні страхи і сподівання, вибираючи власне ті, що позбавлені конструктивної складової, ті, що розділяють.
P.S. Грецькою мовою „той, хто розділяє” звучить як „діавол”. Воістину диявольська тактика.
ІА "Вголос": НОВИНИ