15 звітно-виборна конференція ЛОО Національної спілки журналістів України перетворила палац Вчених на кульпарківську палату. Фільц і Березюк мали б класну нагоду поспостерігати за старпьорівськими експонатами. А працю, написану після цих спостережень можна сміливо було висовувати на Нобеля, Бобеля і Шнобеля.
Ще до конференції, усі вже знали, що Климович стане наступним головою. Хвойницький, Бачун і Масляник зняли свої кандидатури. Фуршет в сусідньому залі. Всьо.
До вищевказаного рішення було 5 годин маразму, пантів, вимахування, порнографії, іншого садо-мазо та хардкору. „Калігула ” Тінто Брасса і „Сало або 120 днів Содому” Пазоліні, ще ходять на горщик і навіть не здогадуються, що коло горщика може асоціюватись з жіночим знаком або вагіною.
Спілка пенсіонерів розсипає такі перли словесності, забарвлені у вищеколінні нюанси, що дивуєшся, чому вони ще досі не створили якусь порнографічну кіностудію. Успіх у певної частини нашого суспільства був би гарантований і бабок на рахунку було б набагато більше.
Курпіль щось так незрозуміло говорить, чи він взагалі не вміє говорити. Зате в нього помаранчева краватка. Закликає президію на сцену, згадуючи вислів Плюща про висунуті члени. Га-га-га. Сміються всі. На сцену, й справді, виходять одні старі члени. І десь позаду стукотить підборами одна звізда.
Павло Павлович Лехновський, заступник Курпіля, починає бавитись у конферансьє, вперто намагаючись піднести мікрофон поближче до свого рота. Дико лахає, хтиво дивиться на присутніх жіночок і облизує масні губи. Хто наступна жертва? Його досвідчений сміх пробиває усіх на якийсь лахальний синдром. Це триває хвилини 3. Я таке бачив лише одного разу, коли на такий сміх пробило рапуховидних монашок та кліторних богоносців, після постійного затримання будь-яких сексуальних потягів. А ще говорять, що я матюкаюсь в статтях.
Лехновський зазиває дівчат підсідати ближче до нього. У нього поганий зір. Він договорився до того, що назвав Ігоря Федоровича Лубченка (голова Національної спілки журналістів України) Віктором Федоровичем. Фіолетовий – його улюблений колір? Брежнєвські запльоти, ще більше підсилюють пенсіонерську тональність їх виступів.
Курпіль почав звітуватись про політичну розхристаність суспільства, про боротьбу ЗМІ за свободу слова, про головну роль спілки журналістів у формуванні демократичного суспільства.
Курпіль говорить про понад 750 членів спілки (498 менів і 253 вуменів). За 5 років до лав спілки прибилось 100 журналістів. Організація старіє – 40 % - пенсіонери. Хоче залучати перспективну молодь до спілки, консолідуватись з молодими фахівцями у нестримному бажанні журналістських злетів.
Курпіль говорить про совість. Курпіль говорить про совість. Його журналісти прагнуть об’єктивності, моральності, незважаючи на усі спокуси олігархів: „Можна продавати працю, але не совість. Як потім дивитись в очі людям?”
Недобрим словом згадав горе-мера Буняка, який у свій час брутально наїхав на журналістів, а усунення Буняка – це велике завоювання журналістів, журналісти дали зрозуміти владі, що вони сила. А де ж влада? Де? Ні Олійника, ні Садового, ні Сеника, ні яух. Влада поклала великий і грубий на це дійство погорілого театру. І напевне, правильно зробила. 5 годин маразму – це сила.
Курпіль похвалив „Високий Замок” та „Експрес”, пустив сльозу на „Поступом” та „Молодою Галичиною”, яку замочили есдеки. Але не варто хвилюватись за „Поступ”, який після виборів став баластом для Садового. Садовий влаштував більшість працівників до себе в Ратушу, де вони успішно продовжують йому прислуговувати (пряма мова).
В перших рядах сидять одні пенсіонери. Вони не вміють користуватись мобілками. Вони, навіть, не знають, як відіслати sms. Тому, протягом, усієї вистави звучать різноманітні рінгтони. Апогеєм галицького патріотизму стала песня Вєрки Сердючки „Я нє паняла” (здається, так вона називається). Мелодія грала хвилини 2. Щасливий власник Самсунга, ніяк не міг її виключити, бідося, позбивав собі усі пальці.
Найбільшим капіталом своєї спілки, Курпіль назвав їх моральність, чесність та відсутність коїтусів з грошовими мішками. А на рахунку спілки лежать 100 штук гривень, цього має вистачити Климовичу для переходу на літній час.
На трибуну виходить Тетяна Вергелес. Ознайомитись з її творчістю можна тут і там.
Усі її емоції та обурення пішли коту під хвіст. Спілка ніяк не відреагувала на заяву Вергелес. Лехновський, ще запитав у неї, чи довго вона буде читати – ні, ні, це в мене стільки копій заяви (пряма мова). Всі і так розуміють, що це особисті проблеми Вергелес (там і тут). Це не проблеми відзивів Вголоса, це проблеми людей, які пишуть ці відзиви. Ми вже задовбались їх викидати.
Якась дєвушка з ЗІКу, що сиділа біля Вергелес, дивлячись на мене, махнула головою, тіпа, як ми вас. Коли хотів сфоткати цю героїню, та вона закрилась зошитом. Тьотка, попустись. Не фіг вимахуватись.
Климович емоційно розплітає про переваги невтручання влади у діяльність ЗМІ. Він спокійно спить. Він хвалить цю владу за позитивну бездіяльність. Він шукає цікаву, прогресивну та гарну молодь. Балюк займається мейк-апом. Климович дивується, що його не зупиняють – Лехновський: „Ми вас не переривали, бо ви нас хвалили”. Ха-ха-ха. Цьомки-бомки.
Давимука мучиться у куточку. На трибуні жінка з косою з львівського радіо. На сцені редактор журналу „Пасічник України” гонить якусь пургу. Його просять платити членські внески медом. Він наїхав на „Експрес”, за статтю, де писалось, що штучний мед кращий. Також була така стаття і у „Високому замку”. Просить надсилати йому нових журналістів, бо попередні, чомусь, не прижились.
Курпіль починає гнати з інженера-пасічника. У всьому світ такі журнали, як ваш („Мисливець”, „Рибак”), мають попит, так що у вас, ще все попереду. Адіос.
Все. Можна спати і слухати музику. Давимука порадив спілчанам активніше підключатись до нету. Промову Лубченка зупинила склянка води. Він відставляє її у бік: „Я ще не довго буду виступати”.
Далі, районна звізда оголошує звернення. У зверненні згадується Ганна Герман. Курпіль радить виключити з тексту її прізвище, бо вона вже перейшла у інший комітет, оскільки вважає, що свобода слова в Україні вже давно в зеніті. Вона в носі мала наші проблеми (пряма мова)
І нарешті, одна твереза думка. Курпіль пропонує створити сайт ЛОО Національної спілки журналістів України, де б усі журналісти Львівщини могли спокійно чубитись і не заливати своїми воплями і соплями ЗІК, Вголос і Обсерватор.
Климович – новий голова. Фуршет. Всьо.
ІА "Вголос": НОВИНИ