Парламентсько-урядова коаліція таки спромоглися висунути єдиного кандидата на президентські вибори 2004 року. 14 квітня лідери більшості (до складу парламентсько-урядової коаліції (ПУК) входять Партія регіонів, СДПУ(О), АПУ, НДП, Трудова Україна, ПППУ, ХДПУ та ін. партії, які в парламенті сформували так звану парламентську більшість), визначилися, що єдиним кандидатом на пост Президента України бачать прем'єр-міністра України Віктора Януковича.
Попри те, що висування Януковича кандидатом у Президенти від влади було очікуваною і запланованою подією (адже те, що посада прем’єр-міністра є зручним трампліном для президентства підтверджується і вітчизняним досвідом, і ще більше – свіжою російською практикою) – форма у якій це було зроблено викликає ряд серйозних запитань, а також передбачень на кшталт того, що на місті Януковича було би дуже самонадіяно вважати себе вже готовим і остаточним кандидатом від більшості.
По-перше, ще не сказав свого остаточного слова діючий Президент. Він тільки висловився у тому сенсі, що, мовляв, як і обіцяв підтримує кандидата від парламентсько-урядової коаліції, у кого найвищий рейтинг. Сьогодні таким є Віктор Янукович, але до липня, коли офіційно стартує виборча кампанія і відбудеться офіційне висування та реєстрація кандидатів, ще є час, а соціологія, як відомо – пані примхлива, особливо в нашій країні, і з рейтингом Януковича також ще може статися по-різному.
По-друге, лише партійні з’їзди затверджують кандидатів, яких підтримуватимуть партії, тому попри те, що лідери парламентсько-урядової коаліції прийняли рішення про єдиного кандидата, воно не є легітимним, а відтак – не може бути остаточним і обов’язковим для виконання. У будь-який момент лідери ПУКу можуть відмовитися від своїх слів, покликаючись на рішення з’їздів своїх партій. А деякі партійні лідери, як скажімо, керівник НДП Валерій Пустовойтенко, вже сьогодні відверто заявляють, що їхня партія висуватиме свого кандидата на президентських виборах. Відповідно, як уже повідомляв "Вголос", Львівська обласна організація НДП просто "кинула" форум на підтримку Януковича.
Крім того, координатор парламентської більшості Степан Гавриш обмовився, що для утвердження у ранзі єдиного кандидата, прем’єр ще має провести політичну реформу. Якщо врахувати, що для прийняття політичної реформи не вистачило всього шість голосів, а фракція Прем’єр-міністра не додала аж вісім голосів (!), у тому числі й голос нашого земляка – депутата від Дрогобиччини Петра Димінського, то стає зрозуміло, що слова Гавриша є не просто формальним побажанням. Та й сам Віктор Янукович одразу після свого висунення заявив, що його основне завдання не перемога (?), а проведення політичної реформи, а це означає, що йому таки було поставлено певні умови.
І тим не менше, судячи з усього, Янукович отримав те, що хотів, хоча й не усе чого хотів. А тому ще навіть до моменту ухвалення лідерами парламентської більшості рішення про висунення прем'єра кандидатом у Президенти від влади, у Донецьку уже запустили форум громадянських сил на підтримку кандидатури Януковича. Прикметно, що одним із перших міст у якому має відбутися такий самий форум стане Львів.
Пам’ятаючи як львівська влада свого часу провела громадянський форум на підтримку конституційної реформи (нагадаємо, що у цьому форумі взяло участь тільки: десять (!) осіб, переважно представників облдержадміністрації та працівників Львівського філіалу Академії державного управління при Президентові України), оглядачі з інтересом чекають яким же буде форум на підтримку провладного кандидата в президенти.
Незважаючи на те, що підготовка до цієї акції проводиться без зайвого розголосу, форум обіцяє бути вагомим і представницьким і, можна навіть прогнозувати – помпезним. У вівторок, 20 квітня у найпрестижнішому приміщенні – Львівському палаці залізничників зберуться представники понад 100 партій та громадських організацій (щоправда, на Львівщині зареєстровано понад 2,5 тис. громадських організацій, але, позаяк активно діючих є значно менше, а на форумі зберуться переважно організації, що диспонують доволі серйозними коштами і проводять реальну роботу, то форум таки справді можна вважати представницьким). Головними організаторами форуму є СДПУ(О) та Партія Регіонів.
Причому, якщо ПР включилася у цей процес зі зрозумілих причин, то СДПУ(О) підтримують рішення коаліції згуртуватися навколо єдиного кандидата швидше за все як претекст до початку роботи з формування структур парламентсько-урядової коаліції на регіональному рівні. Ця структура може бути використана під будь-якого кандидата від більшості. Незалежно від того, хто персонально буде представником ПУК на президентських виборах, есдеки і місцева влада вже сьогодні починають реальні дії на його підтримку – проведення підготовчої роботи з координації дій, щоб коли врешті-решт визначиться реальна єдина кандидатура (це може бути і той таки Віктор Янукович) одразу ж почати працювати.
Ще одне із завдань, яке вирішуватиме форум також пов’язане не так із промоцією певного кандидата, як із розкручуванням марки парламентсько-урядової коаліції. Форум має продемонструвати львів’янам силу і монолітність влади. Це може стати досить важливим фактором у боротьбі за голоси виборців. Французький соціолог Ален Турен, визначаючи найістотніші елементи механізму конструювання суспільних рухів на підтримку ідей чи персон, однією із умов реалізації механізму соціальної мобілізації називав демонстрування сили.
За слабким не ідуть – тому необхідно продемонструвати реальну силу або влаштувати її фальсифікацію. А соціальна сила асоціюється із: численністю („Наша Україна”, проводячи минулого року у Львові свої багатотисячні мітинги, також демонструвала свою силу); добре відлагодженою організацією; функціональною монополією (наприклад, контроль над податковою чи митницею); наявністю специфічних ресурсів впливу (влада).
Кожна із цих рис може бути спеціально виявлена, щоб привабити нових прихильників. Звичайно, для того, щоб переконати громадськість у силі певної групи, належить демонструвати цю силу не раз і не двічі, а серією заходів, якими втокмачується в голови, що сила і перевага є і будуть неминуче на боці саме конкретного політичного угруповання. Можемо прогнозувати, що грядущий форум стане якраз одним із перших у череді подібних заходів ініційованих структурами парламентсько-урядової коаліції, які будуть націлені на те, щоб, показати своїм деморалізованим прихильникам, що вони не самотні, що перемога все одно буде на їхньому боці і не потрібно боятися висловлювати свої погляди, а також приваблювати демонструванням сили тих, хто ще вагається.
ІА "Вголос": НОВИНИ