Любомир Буняк - міський голова Львова
Помаранчева революція у Львові почалася 31 березня 2002 року
Минуло три роки, як ви стали міським головою. Як можете їх окреслити: роки втрачених ілюзій, тяжкої праці, переоцінки цінностей?
Перш за все це роки тяжкої праці. І, звичайно, деякі мої сподівання не справдилися. Що було з комунальним господарством міста, яке я отримав у спадок? Усе було розвалене. Я й так дивуюся, як та вода доходила до міста. Цифри були дуті, ніхто за них не відповідав. Мешканці повинні пам'ятати, як відключали воду по кілька діб. Ходили чутки про те, щоб здати цю важливу для міста сферу чи то в концесію, чи продати, чи здати в оренду. Мені можуть дорікати, що я за два роки обіцяв дати воду і цього не зробив, але давайте проаналізуємо, який стан маємо на сьогодні. Ми зробили дуже багато— зараз критичного стану з водою у місті не існує. Це все видумки окремих людей, газет? Уся зроблена робота — це тяжка праця кожен день. Зараз уже стільки напрацьовано, що ще якихось півроку і все стане значно краще.
Фонд розвитку міста, коли я прийшов, був 14,4 млн. грн. На цей рік ми запланували більше 130 млн. грн. Це вклад у місто. Зокрема, в ремонт доріг, починаючи з вул. князя Романа, Дорошенка, Підвальної, прилеглих вулиць. Але чому так сталося? Бо змінилась ідеологія влади. Я ті кошти, які колись зникали у невідомому напрямку, повернув у міський бюджет. Це багатьом не подобається.
Комунальна система по вивозу сміття була зруйнована до нуля. Все віддали в руки приватних структур і одна з них, яка мала майже 50% ринку, цю справу завалила. За останні два роки ми купили 12 автомобілів і цю проблему зняли.
Близько 30 котелень в системі теплопостачання міста збудовано або реконструйовано. Цього ж раніше ніхто не робив. 253 будинки виведені з аварійного стану в центральній частині міста. Ми запровадили земельні аукціони, щоб продаж землі був гласний і відкритий. Те саме я зробив з майном, щоб гроші йшли не у кишені тіньовиків, а на користь громади. Але тепер давайте проаналізуємо. Може я обманюю вас, бо прочитавши нашу пресу, виглядає, що у Львові найбездарніший мер. Ну добре, мер недобрий... Але коли я прийшов до влади, я хотів своєю ідеологією згуртувати львівську громаду для вирішення проблем міста. А тепер я задаю питання: а хто меру допоміг? Може партійні організації, громадські організації підтримали мера в його ідеології? Чи депутати мені допомагали? А може діячі культури, мистецтва? Навіть ті, хто мене запрошував на посаду, — не підтримали. Хіба хтось сказав добре слово за виконану роботу? От пишуть: закінчили ремонт вулиці Дорошенка і додають у заголовок слово «нарешті» з трьома знаками оклику. Крім негативу не було нічого. Оце так ми будуємо свій добробут, оце так ми будуємо Україну.
А ви за цих три роки знайшли відповідь на запитання, чому не підтримали?
Не знаю. Не знаходжу відповіді й це мене дуже турбує. Я вам скажу більше — за ці три роки, які пройшли, я, як професіонал, тут нічого не навчився. Це для мене втрачені роки. Я привик працювати удвічі рази більше і швидше. Можливо, я тут загартував характер.
Але я не шкодую, бо зробив чимало для міста. Львів, який був три роки тому, і Львів, що є зараз, — це два різні міста. Той, хто не хоче цього помічати, - цього не зауважить. Знайде одну кучугуру снігу і скаже, що Львів не прибирається. Але не побачить, що запущений 14-кілометровий каналізаційний колектор. І коли писали ці газетки, що місто буде затоплене, то за три дні у Львові зійшов сніг і абсолютно не було води.
Чи пам'ятаєте той день, коли для себе вирішили йти в мери?
Я довго вагався. Знаєте, я увійшов в історію і без цього мерства. Врешті-решт, оці... (бере в руки газети), які пишуть про мене, хіба вони можуть рівнятися до мене: є звання, становище і те, що я зробив для держави. А вони мене нині обпльовують. Мене довго запрошували. Врешті-решт, кажуть: місто ж гине, треба рятувати. І я пішов на це.
А ви мали якусь розроблену стратегію?
Я ще раз зазначаю: я є професіоналом-господарником. Тільки-но я прийшов, одразу почав працювати. Бо знав, що треба робити. Звичайно, є багато зовнішніх факторів. Я не міг того врахувати, що міському голові будуть чинити стільки в його добрих намірах перепон. Наприклад, депутатський корпус, певні фракції, прикриваючись добрими намірами, будуть шкодити меру. Ви знаєте ті одіозні фігури, які мають приналежність, наприклад, до Руху: Бедрило, Гузар. Я мусив звільнити з роботи певну частину людей, бо вони завалили роботу. Але я думав, що решта депутатів сприймуть це як вимушені міри і допомагатимуть міському голові, а не шкодити йому. Це якийсь корпоративний захист мундира, незважаючи нате, що він обпльований.
Можливо, змінивши ідеологію влади, я комусь завадив. Я при-йшов на інших засадах, показаТИ, що влада має служити народові. Я це хотів робити, я це роблю і зараз, і буду робити. Незважаючи ні на що.
Які міфи про себе ви вважаєте вигаданими, а які правдивими?
Які міфи? Я не знаю. Скажіть ви мені...
Наприклад, що мер є конфліктною особою...
Це просто придуманий міф... Найбільш негативною моєю рисою є те, що я припинив розкрадання міста.
От мені приписують міф - конфлікт з журналістами. Але я жодного разу не відповів на випади оцим... (трясе газетами). Як це оцінювати... Я також міг би назвати цих людей відповідно. То я конфліктую, чи зі мною конфліктують? Пишуть, що Буняк конфліктує з підприємцями...
Це так підприємці пишуть.
А які факти? Мерія як орган міського самоврядування і підприємці ніяк не зв'язані. Я до них не маю жодного стосунку. Є вироблені правила гри. Вам потрібна земля, то йдіть на аукціон і купляйте. Так не подобається це. А треба брати хабарі та давати хабарі і вирішувати свої проблеми з землею. Так не буде.
Була заява підприємців, надрукована в одній із газет. Покажіть, хто її підписав. Назвіть раз, два, три. Заявляю вам: такої організації, як там написано, взагалі у Львові не зареєстровано. От я маю офіційну відповідь: не існує. Зібралися Сосновський, Мандюк і ще два-три чоловіки і назвалися якоюсь неіснуючою організацією.
А це не може бути цілеспрямованою кампанією, технологією проти вас?
Я не знаю. Я прийшов працювати, тому не маю часу на якісь ігри. Не маю бажання займатися якимись технологіями, піаром — не піаром.
Тепер освітяни. Ну які у мене конфлікти були з ними? За мого врядування не було жодної заборгованості перед учителями. А борги — це невиплачені премії (надбавки за вислугу років, за оздоровлення, за добрі успіхи в роботі) за 1997-98 роки. За ті роки, до яких я не маю жодного стосунку. Я ж їм сказав, що я не заперечую. Лише одна маленька деталь - це кошти центрального бюджету, а не міського. Який конфлікт був у мене? Я просто був проти, щоб їх брали з міського бюджету і виплачували вчителям, бо ці кошти належать усім.
Що роблять суди? Присуджують і пишуть: виплатити. Я ж кажу: шановні, не пишіть «виплатити», бо грошей немає, їх немає звідки взяти. В результаті що вийшло — міській господарці нанесені значні збитки. Справу суди загнали в глухий кут, виконавчі структури не виконують їхні рішення. Я як міський голова повинен був мовчати. Я не мав права так робити. Тепер прийшов лист з Міністерства юстиції з резолюцією — повертати всі заяви вчителям. Нехай вони собі роблять з ним, що хочуть. Абсурд повний...
Інша ситуація — квартири. Знаходять собі квартиру судді. Вона належить громаді міста Львова, а вони її арештовують. Я їх запитую, на якій підставі вони це роблять? І віддають своєму судді. Я запитую, чому йому, адже є люди, які живуть в антисанітарних умовах? Я кажу, що не отримає цю квартиру судця. Програємо всі суди -міський, апеляційний, Верховний. Потім я виношу це питання на виконком, бо так записано в Житловому кодексі. Зачитую судову постанову, ставлю на порядок денний. Ніхто не голосує; Вони заводять кримінальні справи на мене, Пастущука, Базарника. Я їм кажу: приходьте в міську раду, візьміть свою печатку і випишіть собі ордер. Я не хочу брати участі у ваших аферах. То я що конфліктую з ними? Чи я маю мовчати? Я не буду мовчати...
От судове рішення щодо братів Сухорських. Арештували третій раз за останніх півроку всі рахунки міської Ради. Я їх запитую, чого вони хочуть? Хочете грошей? Будь ласка. Продайте мою машину, на якій я їжджу. Я ж не заперечую. Що ви там пишете — дайте якісь пропозиції. Я їх не дам, бо це дурня повна. Я не буду визнавати це рішення суду. Хочете мене судити - судіть, розстріляти — розстріляйте. Ваше право. Я не буду у ваших аферах брати участь. Але це ще дурниця... Два місяці не робиться вода, тепло, освітлення. І винних у цій системі немає. Я пишу листа до президента, прем'єр-міністра. Але нікому до цього справи немає.
Тепер суди беруться за тарифи на воду та тепло. Вони кажуть: ми тарифи не чіпаємо, а визнали рішення міськвиконкому недійсним. А я їм: ви мені просто скажіть, якими вони мають бути. Напишіть і все. Ви суд — ви все можете. Спеціалістам, щоб встановити тарифи, треба півроку, а Маруся може це зробити за півгодини.
А як з того тупика вийти?
Поки у нас не буде переглянута систем влади, нічого не вийде. Ми розвалимо державу. Наприклад, я як міський голова нині не маю влади. У мене сьогодні тільки обов'язки і відповідальність по повній програмі. Нині будь-яка бабуся приходить до мене і запитує, чого у неї тече кран? А владу тепер має суд, прокуратура, санстанція, податкова, КРУ, пожежники, ВДСБЕЗ (відділ державної служби з боротьби з економічними злочинами, колишній ОБХСС). Вони сидять тепер тут, у мерії, — щодо вчителів, закритих рахунків мерії нанесені збитки на десятки мільйонів гривень. Вони туди не ходять. А щодо китайського томографа, в якому згорів двигун, вони зробили проблему на всю державу.
Давайте перейдемо ще до одного міфу — конфлікту з політиками.
Знову ж таки проаналізуємо, кому я їм відповідав. От, наприклад, депутат Кендзьор постійно мене обзивав. Хіба я йому відповідав грубістю чи лайкою? Ні. Єдине — я цій людині ніколи не подам руки.
А ці політики приходили до вас. Щось просили...
Звичайно, як і всі інші, приходили, просили посад і приміщення. І я декого з їхніх рухівців прогнав з посад, як бездарних керівників.
То це помста?
Я думаю, це є одна з причин.
Я не міг виконувати їхні команди. Мною керувати не буде ніхто. От Гудима каже, що у міськраді сидять корупціонери. І чим це закінчилося? Нічим. Поїхали, подивилися на теплоенерго — і де то розкрадання майна, про яке він таємниче шепотів? Навпаки, робиться добра справа для міста... Чи я йому відповів грубістю?
Ви тільки запитали, куди ділися гроші, які йшли на помаранчеву революцію?
Я й далі буду його задавати. Коли я сам дав 10 тисяч гривень і тепер не можу добитися звіту, куди ж ділися гроші. Але я хочу знати...Це моє право запитати. То в чому мій конфлікт?
Чи не боялися в той час приймати рішення про визнання президентом Ющенка?
Я свідомо пішов на це. І не вагаючись. Уже о 12 годині дня у понеділок міська рада прийняла рішення. Я не думав, що буде. Я розумів одне: стара влада вже не може існувати. Можливо, нинішня влада і має недоліки, але плюс її в тому, що народ встав із колін. Але є велика небезпека, яка полягає в тому, що якщо нова влада думає, ніби вона перебралася з Майдану на Банкову і там революція закінчилася, то вона не має перспектив. Революція має поширитися й на регіони і торкнутися абсолютно всіх сфер життя.
А що стосується Львова, то я переконаний, що помаранчева революція у Львові почалася 31 березня 2002 року. І тому нам ті три роки було тяжко. Ми були як острів. Ви ж пам'ятаєте, скільки бруду на мене було вилито: за Скнилівську трагедію, таксистів, вчителів, «Іскру» та, зрештою, за будь-що.
А якісно нова влада, на вашу думку, в особі Олійника як виглядає?
Я завжди мав добрі стосунки з обласною адміністрацією. І цим дорожив і все робив для того, щоб у нас була добра взаємодія. Це було з Янківим, Сендегою. Я не знаю, як буде зараз, але я докладу всіх зусиль, щоб це продовжилось.
Вас бачили на засіданні партії «Народний Союз »Наша Україна". Маєте намір приєднатися до цієї партії?
Не маю. Я був запрошений персонально головою ОДА. Я не міг там не бути - це був би вияв неповаги.
Зважаючи на дружні стосунки з Тимошенко, ви є симпатиком «Батьківщини». Маєте намір до неї приєднатися...
Симпатиком так. Але очевидно, що членом жодної партії я вже не буду. Я був в одній партії і думаю, що в іншій уже не буду.
Повертаючись до теми води, ви казали, що треба почекати ще півроку. Отже, цілодобове водопостачання уже на підході?
Цього року плюс-мінус. Трошки бракує нам грошей. 2,5 мільйона на північні водозабори, 2 мільйони, щоб закінчити станцію знезалізнення Будзень. І одразу десь 30 тисяч кубічних метрів води приходить у місто.
А за вашої каденції може бути цілодобово вода?
Давайте не будемо загадувати, але я хотів би, щоби 75% львів'ян мали воду цілодобово, а 25% за розширеним графіком.
«Аргумент» намагався об'єктивно розібратися в тому, чому, коли над містом пронеслась снігова
стихія, так погано спрацювали комунальні служби? Надіслали відповідні запити у мерію.
Усе це перебільшення. Жодної катастрофи у місті не було. Не було. Усе це надумано.
Але ж ми перевіряли місто. Були жахливі затори у місті з транспортом.
Були окремі випадки, але місто паралізоване не було. Треба розуміти, що діється. Навіть з точки зору тієї самої стихії. Ніхто їй ради не дасть 3 іншого боку, давайте продамо усі трамваї, тролейбуси, автобуси, які має місто, і купимо снігоочищувальну техніку, яка би три дні працювала, а потім цілий рік стояла.
Але ж треба було позабирати сніг з рейок. І місто могло навіть само впоратися з цим.
Не буде цього ніколи. Сталося те, що сталося. Те, що зробить погода, ніхто з тим нічого не зробить. Стихію ніхто ніколи не переборов.
Чи в міському бюджеті закладено цього року достатньо коштів, щоб не повторилася та ж ситуація і наступної зими?
Повториться наступного року. Я гарантую. Мене не буде — і повториться. Якщо буде така стихія, то таке повториться. Бачили Францію — там стокілометрові затори. Ну нехай Львів бездарний, я бездарний. Але у них нібито всі нормальні.
Я був би дуже радий, щоби після мене прийшов новий мер, і у Львові все було прибрано. Я би цього дуже хотів.
А взагалі як ви бачите своє майбутнє? Підете на другий термін?
Я про це ще не думаю і скажу, коли прийде час. Я тоді все скажу.
Але якби так сталося, що питання другого терміну ви для себе закрили, кого вже з відомих кандидатів ви бачите на цій посаді?
Я не буду відповідати на це запитання. Хочу, щоб на це запитання відповіли самі львів'яни. Я хотів би, щоб Львів отримав такого мера, на якого заслуговує...
Ходили чутки про те, що ви достроково можете піти зі своєї посади.
Я не можу і не буду відповідати на це запитання.
І насамкінець повернемось до тієї справи, якою ви займалися до обрання, міським головою. Незважаючи на прихід нової влади, питання щодо використання «Одеса — Броди» все ще залишається невирішеним...
Дуже прикро, що так відбувається. Але я хочу сказати, що якби термінал в Південному і нафтопровід «Одеса — Броди» залишилися сухими, вони і так би зіграли свою політичну роль. Після завершення будівництва посол Росії в Україні Чорномирдін сказав, «что Украина навсегда ушла от России». Він розумів, що тепер Україну не задушиш. І саме тому я будував цей нафтопровід як патріот України. Інша річ, що немає людей, здатних довести цю справу до кінця. На жаль. Коли б я був там, було би все добре.
А що ви думаєте про заяву уряду щодо будівництва нового нафтопереробного заводу в Бродах?
Це безглуздо. Поверніть у державну власність ті, що є. Я ніколи не думав тоді, коли будував нафтопровід "Одеса — Броди", що держава не залишить собі жодного нафтопереробного заводу. Я їм казав: шановні, що ви робите? Це ж стратегічна галузь, і в такій ситуації, щоб зламати Україну, потрібно 2 тижні часу. Я їм казав: залишіть собі хоча би один НПЗ, щоб заправити швидку допомогу, пожежну, армію і щоб ви стачило на посівну. Для чого ви віддаєте якимсь "шурікам" стратегічні об'єкти? Маючи свої 4 мільйони нафти, переробіть їх на своєму заводі. Не зробили цього, бо казали, що держава — поганий господар, а "шурік" без освіти — кращий.
ІА "Вголос": НОВИНИ