У Львові вже більше місяця триває забава під назвою «референдум за усунення від влади мера міста», котру, до певної міри, спричинило обурення освітян з приводу невиплати боргів. Нарікання та невдоволення на адресу міського голови неодноразово лунали під стінами Ратуші.
Ми дозволили собі припустити, що зараз львівському мерові таки несолодко — шпетять його з усіх боків. Інша річ, що місцеві. ЗМІ не завжди мають бажання вислухати аргументи самого бургомістра, тому наша газета вирішила поспілкуватися з Любоми-ром Буняком, аби з'ясувати, що він думає про цю ситуацію.
— Любомире Костянтиновичу, теперішні труднощі — це спадок господарювання Вашого попередника, відсутність доброї команди іміджмейкерів чи...?
— А що означає труднощі? Коли одна людина говорить в автобусі чи трамваї, що у неї немає води, то це не можна вважати думкою загалу. Сьогодні 52% населення міста мають воду цілодобово, а за розширеним графіком її отримують 12%. На якій підставі одна людина робить узагальнення про ціле місто? Розумієте, міська влада та голова міста не є сантехніками, які дають воду в кожну квартиру.
Це не є труднощі. Я не бачу жодних проблем. Хто чим не задоволений? Оті вчителі, котрі не отримали премії? Ще раз кажу — не зарплату, а премії за 1997—2000 роки. Це проблема не міської влади, це проблема інших інстанцій. Якщо це премії за 1997—2000 роки, то ми до цього не маємо жодного відношення. У свою чергу, за останні два роки міська рада, міськвиконком і я як міський голова виконали абсолютно всі свої зобов'язання перед учителями. У нас немає жодного дня заборгованості по заробітній платі. Крім того, за минулий рік ми виконали (хоча це наша власна ініціатива), зобов'язання по 57-ій статті. А ті невиплачені премії—це додаткові виплати, але вони стосуються 1997—2000 років.
Уся справа в тому, що певні люди та сили намагаються дестабілізувати ситуацію в місті, використовуючи цей чинник. Та зі 136 закладів освіти на «вистави» перед Ратушею виходять три школи. А із 14 тисяч освітян, які є у місті, оці цирки роблять кілька сотень учителів — так звана Незалежна профспілка, котра налічує 300 осіб під командою відомого авантюриста Соколова. Ось і всі труднощі, а роблять велику бучу.
Я не знаю, хто там і з якою метою задумував референдум про мою відставку, але до того ставлюся абсолютно спокійно. Я розумію і знаю, що ніяких зборів у «Кінопалаці» не було. Це було зборище куплених і не оплачених, як потім виявилося, людей, у тому числі суджених, бомжів. Стосовно підписів, то я знаю, що їх ніколи не зберуть — та й не збирають, врешті-решт. Хоча в газетах ідеться про 48 тисяч підписів. Де їх збирали — ніхто не чув, ніхто не бачив. Але попри це, я достеменно знав, яка там ситуація, і свідомо підписав документи по референдуму. Нині я хочу волевиявлення і буду вимагати, щоби воно відбулося. Я маю право і хочу поставити питання про референдум перед депутатами міськради. Нехай міська громада скаже, якої влади вона хоче насправді. Чи вона хоче чесної сильної влади, котра думає про громаду і зробила за два роки більше, ніж попередня влада за всі вісім років, чи хоче тієї, яка була — корумпованої та злодійської. Насамперед це потрібно мені, і мене влаштовує будь-який варіант.
— Вам дорікають за невиконання передвиборної програми. На Вашу думку, наскільки вагомими є аргументи політичних сил, що домагаються Вашої відставки, і чи дають їм ці аргументи право робити різкі заяви та ставити кардинальні вимоги?
— Попереду ще два роки моєї роботи. Час мого керівництва не є таким великим періодом, щоби все одразу перемінилося. Про успішність програми можна буде говорити по закінченні чотирьох років, коли можна буде її проаналізувати. За ці два роки головне, що мені вдалося зробити — це до певної міри змінити ідеологію відносин між владою та громадою. Я хотів би повернути довіру громади до влади. Остання не обов'язково повинна бути корумпованою, злодійською та нікчемною. Багато зроблено у чисто фізичному розумінні слова. Зауважте, ніхто з моїх опонентів ні слова не сказав, що ситуація по галузях погіршилася. А якщо говорять, то лише загальними фразами. Наприклад, «Буняк порушує Конституцію» або «Буняк шкодить львівській громаді». Такі виступи не підкріплені конкретними речами та справами. Справа в тому, що перекрито канали корупції, хабарництву. І вже проходить половина моєї каденції, а дехто ще не заробив жодної копійки. А це в декого викликає тривогу. Так можна і чотири роки промарнувати, нічого не досягнувши! Скажіть, де стало гірше? В медицині? Ні. Лише машин швидкої допомоги закуплено 34 штуки. Окрім того, ми придбали обладнання, відремонтували медустанови, заклади освіти, йде ремонт доріг. Та й з водою стало незрівнянно краще порівняно з тим, як було. І тут виявляється, що Буняк не дотримується Конституції, порушує закони...
— Яким чином до завершення каденції міського голови Любомир Буняк може залагодити більшість питань господарського характеру?
—Я нічого не мінятиму. Коли я прийшов працювати у Ратушу, то часу на якесь входження в суть справ не мав. Дещо з наміченого виконується, у дечому наразі відстаємо, але минула тільки половина каденції. Нині ми йдемо крок за кроком уперед в усіх ділянках комунального господарства. Наше завдання — забезпечити водопостачання львів'ян за два роки. Усе правильно, тільки дехто рахує з першого дня каденції мера, а хтось рахує з часу прийняття програми комплексного водозабезпечення міста Львова. У перший рік для цього вдалося викроїти тільки два мільйони. Зараз іде серйозна робота, спрямована на виконання поставлених завдань. Так, є недопра-цювання, але робочого характеру. Бюджет, як і минулого року, теж виконаємо, хоча за перший квартал було відставання у надходженнях в 11 мільйонів гривень. До кінця року ситуація налагодиться. Загалом стан справ можна охарактеризувати як нормальний.
— У чому криється причина неодноразових скандалів навколо земельних аукціонів?
— Розумієте, дуже солідним силам у Львові не вигідно, щоби діяв Земельний кодекс. Аукціон — єдина прозора відверта схема, на яку не можна впливати. І коли вона присутня, то визначається ринкова вартість землі. А тоді не має впливу будь-яка владна структура. Це багатьох не влаштовує. І дуже мені прикро, що навіть певні силові структури, обов'язок котрих — стояти на сторожі закону, займають якусь дуже дивну позицію. Чому? Бо аукціон перекрив будь-який відтік капіталу поза межі бюджету. А багатьом не подобається, що кошти йдуть у бюджет та на Інтереси громади.
— Кажуть, Буняк майже повністю винищив корупцію у стінах Ратуші... Якщо це так, то чи не припускаєте, що невдоволення Вашими діями підтримують саме недоброзичливці?
— Не впевнений, чи варто говорити про те, що в стінах Ратуші повністю подолано корупцію. Наскільки мені вдалося чи не вдалося побороти таке явище — не знаю. Але підкреслю, що я дуже категоричний щодо цих речей, й усе роблю, аби цього ганебного явища у Львові більше не було. У будь-якому випадку, ті люди, які зі мною працюють, повинні дотримуватися таких принципів. Але, на жаль, одними з тих, хто намагається зробити мені певні неприємності, є особи, які звикли працювати в такій системі. Це я можу стверджувати однозначно.
— Чи правда, що Ви — дуже суворий керівник? І що саме ця риса характеру стає перепоною на шляху до порозуміння з людьми та створює Вам негативний імідж...
— Я маю свій стиль, з ним пройшов усе життя і його не збираюся міняти. Людям, з якими я працював, після мене дуже тяжко працювати з іншим керівником, адже вони звикають до певної системи. Думаю, що моя система себе виправдала — я завжди працював на засадах порядку, справедливості, чіткого розуміння справи та досягнення мети. А коли люди відчувають справедливість, то її сприймають. Якщо ж ситуація «до обіду — одне, після — інше, а потім третє, четверте» — люди розгублюються. Хто не втримується в такій системі, зі мною працювати не зможе. До речі, мене й досі запрошують на попереднє місце роботи. І я можу в будь-який момент туди повернутися. Та це вже пройдена сторінка.
— Яка ланка у Вашій «команді» найслабша і чи задоволені Ви своїми підлеглими?
—Я завжди задоволений своїми підлеглими. Навіть тоді, коли вони мене не влаштовують. Якщо підлеглі щось не доробляють, то це передусім моя вина. Отже, я не зумів організувати, пояснити, переконати або, врешті-решт, не зумів змінити людину. Ніколи ні в чому не звинувачую підлеглих. Коли не доробляє команда — винен керівник, а не підлеглі, які виконують його волю. Не потрібно все звалювати на їхні плечі. Своїх підлеглих — всіх без винятку — потрібно завжди захищати. Мені як керівникові потрібно зробити так, щоби всі виконували свої обов'язки на відповідному рівні. Ніколи в житті не висловлював невдоволення «командою». Мої підлеглі — моя справа, я за них відповідаю, все беру на себе, але з ними працюю як суворий керівник. Та хоча суворий, зате справедливий.
— Напередодні президентських виборів Ви вже отримували пропозиції /щодо співпраці від політичних сил, які підтримують того чи іншого кандидата на посаду Президента? Який із Вікторів — Ющенко чи Янукович — Вам більше імпонує як президент?
— Поки що у мене не було якоїсь конкретної розмови з тими чи іншими політичними силами. Любомир Буняк — міський голова, тому він підтримуватиме всі політичні сили. Про це я говорив неодноразово. Хочу лишень, аби вибори відбулися демократично, і кожен мешканець нашого міста мав можливість обирати за своїми переконаннями. До початку виборчої кампанії мені не доречно визначати свої вподобання щодо якихось політичних сил. Безперечно, я як громадянин маю свої політичні переконання та симпатії, але висловлювати передчасно їх не потрібно.
А стосовно того, хто з Вікторів мені імпонує більше, думаю, що і про це говорити не варто. Я працюю на конкретній посаді, маю зобов'язання і перед одним, і перед іншим, якщо так можна сказати. Та й офіційно кандидатури ще не визначені. До початку передвиборної кампанії не слід робити якісь заяви. Ми це зробимо тоді, коли це буде доречно.
— Що для Вас є головним у житті?
— Головне в житті — вміти поставити мету і її досягти. Якщо розпочинаю, тo завжди йду до кінця, де б я не працював. Усе, що я планував у житті, я абсолютно все виконував. Щоправда, були ситуації, коли стояв один проти всіх, та однаково перемога була за мною. Я ніколи в житті не відступаю, завжди йду вперед, незважаючи на всі перешкоди.
— Як Ви знімаєте стрес?
— У роботі та житті не буває тільки білих чи темних смуг. Вони чергуються. По-перше, я на багато речей не звертаю уваги, особливо на дурних та нікчемних людей. Таких хочеться просто відсунути від себе, як щось бридке. Не потрібно все брати близько до серця, треба вміти тримати контроль над собою. У стресових ситуаціях варто переключитися на родину та дітей. Вони — частина нашого життя.
—Любомир Костянтинович Буняк бажає львів'янам...
— Бути гідними громадянами нашої держави. Вміти розрізняти голослівні заяви від конкретних справ. А головне — навчитися бачити майбутнє, бачити, яку державу ми будуємо.
ІА "Вголос": НОВИНИ