Розмова з Марком Валерієм Зброжиком-Ланицєю представником громадської кампанії «Роздуплись!»
Розкажіть про вашу організацію?
«Роздуплись!» - це група ініціативних і небайдужих до долі держави молодих людей. Єдине чим ми керуємося у своїй діяльності – це Конституція України, ми поширюємо ідеї Конституції, доводимо до свідомості громадян, що все-таки вони є народ і вони є основним джерелом влади в цій державі. І що в першу чергу все потрібно робити для народу, а не використовувати його як презервативи, під час виборів: використали і викинули.
Розкажіть, будь-ласка, чи брала участь Ваша організація у цьогорічній мерській виборчій кампанії у Львові?
Так, брала, але не як організація, а як окремі особи, котрі є її членами. Значна частина з нас працювала на кандидата в мери Куйбіду Василя Степановича, тому що він був офіційним висуванцем від «Нашої України». Свого часу ми були в перших рядах Помаранчевої революції. Ми були ще за довго до того як з’явився Майдан. В мене особисто був намет під № 2. Коли з’явилось те що називалося Майданом і коли вже Ющенко став президентом, ми просто не могли працювати на будь-якого іншого кандидата, котрий не є представником наших сил за котрі ми боролись. Разом з нами, в нашій кампанії боровся Сергій Гальчик – відомий політв’язень, учасник акції «Україна без Кучми».
Тобто, можна сказати, що ви підтримували Василя Куйбіду, тільки тому що він був висуванцем»Нашої України»?
Так, адже ми доклали багато зусиль, щоб Помаранчева революція відбулась. Ми не зупинялись ще від часів «Україна без Кучми», тому ми не могли змінити свій курс. Якщо під час акції «Україна без Кучми» на запитання: «Якщо не Кучма, то хто?», ми відповідали : «Ющенко», то ми не могли виступати на боці будь-якого іншого кандидата в мери. Звичайно, нам не зовсім приємно, що відбувалися конфлікти і що від Блоку «НУ» виявилися два висуванці. Зрозуміло, що це все бізнес, тому що дехто мерські вибори розглядав як сходинку, для того щоб організувати Львів як плацдарм для правих сил. А ще хтось розглядав Львів як плацдарм для свого збагачення. Було дуже багато кандидатів, яких невідомо що спонукало туди іти. Хтось був технічним кандидатом, хтось ідейним.
Маєте когось конкретно на увазі?
Я не буду називати конкретно, тому що вся інформація, яка в мене є, отримана в приватних розмовах і було би неповагою до моїх друзів, які працювали на інших кандидатів, розповідати про ті факти, якими вони ділилися зі мною.
Але ж свого часу Ви були членом ініціативної групи по проведенню референдуму по висловленню недовіри Куйбіді?
Наприкінці листопада минулого року нас запросили в штаб Куйбіди і після безпосереднього спілкування з Куйбідою, я змінив свою думку стосовно цієї людини. А ще однією причиною стала згода на те щоб Кернога Олександр розвивав проект шкільного самоврядування, а я – проект по розвитку конституційної свідомості.
Які акції ви проводили для підтримки кандидата в мери Львова Василя Куйбіди?
Ми розробляли агітаційні листівки, ми працювали конкретно по молоді. Була молодіжна листівка – «Класний мер». Все, що було записано в листівці, було узгоджено з кандидатом Куйбідою. І він гарантував, що все, що було записано в тій листівці, буде втілене в життя. Ми також бачили конкретних людей, котрі мали втілювати молодіжну політику.
Про що йшлося у тій листівці?
Там йшлося про розвитку молодіжної політики, підняття не просто молодіжного іміджу, а створення можливості для молоді реально проявити себе, показати на що вона здатна. Одним з пунктів було створення координаційного центру молодіжних громадських організацій. На мою думку, зараз молодіжки працюють за принципом : «поділяй та володарюй». Хтось їх сварить між собою, замість того, щоб об’єднати і спрямувати в одне русло. Було також заплановане створення молодіжних трудових таборів. Молодь би привчали працювати, привчали б до дисципліни і, водночас, вона могла би заробляти певні кошти. Ще в цій листівці йшлося про створення молодіжної теле-радіокомпанії. Зараз молодь в нас фактично позбавлена права голосу, єдина можливість для молоді про себе заявити – провести якусь акцію. Адже не секрет, що не більше як 5-7 % молоді є задіяно в політиці, всі решта – це люди котрі думають або про заробіток, або просто тиняються по вулицях. А це тому, що молодь треба залучати до роботи і молодіжну енергію спрямовувати в русло розбудови держави.
Розкажіть про акції проведені вами?
Ми були долучені до створення наметового містечка, для розтлумачення мешканцям Львова стосовно ситуації з Галицькими Інвестиціями. Багато хто вкладав в Галицькі Інвестиції. Тоді у людей був шанс. Люди котрі отримували ваучери, зараз би мали мати високі дивіденди, а люди цього не отримали. Ми зробили наметове містечко, щоб показати людям, що є різні кандидати. Ми не виступали конкретно проти Садового як проти особистості. Ми виступали проти його підходу до людей, до самої системи. Не можна використовувати і обдурювати людей. Хочу підкреслити, що наметове містечко не було проектом Куйбіди, воно було ініційоване «Товариством обдурених вкладників Галицьких Інвестицій».Багато хто з громадян України ставиться із зневагою до своєї держави, тільки через те, що колись їх обдурили. Люди не хочуть дати шансу владі і їй допомогти, не хочуть їй повірити, для того щоб змінити щось.
А ви не вважаєте, що поведінка людей спричинена діями влади ?
Звичайно, але це не влада, це є конкретні представники з конкретними прізвищами.
Ви можете назвати ці прізвища?
Називати одних – це означає робити рекламу іншим. Так сталося, що навіть під прапорами помаранчевих сил до влади поприходили колишні представники режиму Кучми. Зараз в Україні треба змінити підхід влади до народу. Наші конституційні права не виконуються.
А як би Ви могли оцінити роль інших молодіжних організацій в цій мерській виборчій кампанії?
Деякі молодіжні організації непогано заробили на мерських виборах.
Які конкретно молодіжки Ви маєте на увазі ?
Я не маю документів, але можу сказати про «Студентське братство Львівщини». Якщо я скажу, що воно працювало і на Садового і на Писарчука, я не маю документального підтвердження, то це буде моє слово проти їхніх слів. Я не маю права сказати, що вони працювали і на одного кандидата і на іншого, і заробляючи кошти на мерських виборах. Вони просто були звичайними «поклейщиками» і виявились розмінною монетою, також вони не знали заради чого роблять і чому роблять. Єдине, що можу стверджувати, що одного разу в штаб Куйбіди прийшов представник «Опори» Андрій Шевців. Він прийшов з питаннями до Куйбіди про дії кандидата стосовно збереження історико-архітектурної спадщини Львова. Шевців отримав від нас відповідь: якщо він приносить нам проект з пропозиціями, щодо того що саме має бути змінене, ми віднесемо проект до Василя Степановича, він його прочитає і якщо він буде вдалим, то він буде втіленим в життя. Шевців сказав, що такого підходу він не чекав. Тобто ми інакше відносилися до виборів, ми мали свій напрямок роботи і знали, що його виконаємо, нам немає заради чого продаватися. Ми – команда людей, які збирались приходити не у владу, а допомогти їй.
Чи існують, на Вашу думку, організації, які дійсно вплинули на хід виборів?
Якраз до молодіжних організацій не дуже прислуховувались, їх радше використовували як розклеювачів листівок, тобто вони були найманими робітниками, які виконують певну роботу.
Ви говорите про всі молодіжні організації ?
Так, принаймні, про більшість, тому що ніхто з них не мав настільки сильного голосу, щоб бути почутим. Під час виборчої кампанії, коли стріляють гармати, до одиничних пострілів з рушниць ніхто не прислуховується.
Тобто, на Вашу думку, насправді не було жодної молодіжної організації, яка би працювала з власної ініціативи ?
Я не можу сказати, що таких не було, можливо, були ті, хто працював з власної ініціативи. Хтось працював на «помаранчеву» сторону, хтось на «синьо-білу». Але щоб до організацій прислуховувались, щоб вони мали вплив на свідомість громадян – не думаю. Вони більше мали вплив, на те хто і як наклеїть чи здере листівку. Молодіжні організації більше мають можливість щось зробити до і після виборів, але не під час них. Громадяни були перенасичені різноманітним піаром за і проти. А під час виборів в потоці великої інформації дуже важко бути почутим і вони просто тонуть.
ІА "Вголос": НОВИНИ