Губернатору Львівщини Петру Олійнику вже не вперше намагаються висловити вотум недовіри. Це стало свого роду різновидом сізіфової праці, якою займаються дві фракції Львівської облради – БЮТ і ВО «Свобода».
Ідея начебто і правильна: якщо 2/3 депутатів облради висловлюють недовіру голові облдержадміністрації, той має негайно відправитися у відставку. Якщо проти губернатора проголосує більш як половина депутатів – питання про його відповідність займаній посаді відправляється на розгляд президентові. Але вірить у можливість втілення цієї ідеї у життя, схоже, тільки одна людина. Решта – просто втілюють у життя його ідею, без найменшої надії на успіх. Вони вже все давно зрозуміли – у такий спосіб Олійника не усунеш. На те є низка причин.
Причини арифметичні
Депутатів – 120. З них «Наша Україна» має 44 мандатів, БЮТ – 42 мандат, УНП – 9 мандатів, ВО «Свобода» – 10 мандатів, «Пора» – 9 мандатів, ПППУ – 6 мандатів.
Таким чином БЮТ і «Свобода» не тільки не набирають половини голосів – практика показує, що виконавча влада постійно знаходить можливість привернути на свій бік окремих представників опозиціонерів.
Отже, доки БЮТ і «Свобода» (42+10 голосів) не заручаться підтримкою УНП і «Пори» (9+9 голосів), на те, щоб зібрати бодай половину голосів проти Олійника нічого сподіватись. А про дві третини (80 голосів) годі й мріяти без підтримки з боку «Нашої України». Відтак губернатору досить контролювати власну фракцію і не щемити бізнесменів з Пори, УНП і «Соціальної справедливості», перепрошую, я звичайно ж, мав на увазі ПППУ.
Причини геометричні
Облрадівська опозиція і Олійник діють у різних площинах.
БЮТ і «Свобода» намагаються довести, що Олійник некомпетентний керівник, корупціонер і зрадник Майдану.
Олійник з ними майже не дискутує. Звичайно, він представляє на розгляд облради якісь «аргументи і факти» під епіграфом «не все так погано у нашому домі», жонглює цифрами. Але це просто ритуал. Олійник розуміє, що насправді його доля вирішується в Києві і залежала раніше від Президента, а тепер – від Президента і Кабінету Міністрів.
Тому він без вагань стрибнув в ополонку, на кожній прес-конференції повторяв, що «був і залишається вірною людиною президента». Не перестає і сьогодні переконувати в цьому Ющенка та його оточення. Зокрема, під час останнього перебування Ющенка на Львівщині, Олійник у вірнопідданському екстазі навіть умудрився загубити голову Львівської облради.
Разом з тим, відколи до влади прийшли «донецькі», Олійник почав співати дифірамби Азарову, розповідати, що «святкування Дня шахтаря у Львові є важливим кроком до створення "новітньої політичної нації"» і, розповідають, недавно навіть зумів домовитися про співпрацю з віце-прем’єром Андрієм Клюєвим, якого ще недавно називав «головним фальсифікатором виборів, який повинен сидіти в тюрмі».
Отже облрадівська опозиція і Олійник діють у різних площинах. Ці площини перетинаються на рівні Києва. У тому сенсі, що дії Олійника і опозиціонерів є зверненими до влади. Вони намагаються переконати владу у корисності чи шкідливості діючого губернатора. Але звернення до влади з боку БЮТ і «Свободи», якими б переконливими не були їхні аргументи, за ефективністю буде дорівнювати метанню горохом до стіни. Адже вияв недовіри Олійнику з боку фракцій БЮТ і «Свободи», як це не парадоксально, лише ллє воду на млин губернатора. Недовіра від цих політичних сил, є найкращою рекомендацією як для Ющенка, так і для «донецьких».
Геть математику!
Для того, щоб усунути Олійника з посади губернатора треба вийти за стіни облради, звернутися до народу, працювати з людьми. Це тяжко, люди зневірені. Але інший шлях – чекати коли Олійника скинуть за ПОВНИЙ розвал роботи.
Хай живе Будапешт! Барикади перегороджують вулиці, але відкривають шлях!
ІА "Вголос": НОВИНИ