Сьогодні у доробку ветерана російсько-української війни, бійця 56-ї окремої мотопіхотної бригади, львів’янина Артура Спіріна є понад 50 дощок для їжі, які він виготовив своїми руками. І серед них – жодної схожої. Кожна з цих дощок – унікальна.

У розмові з кореспонденткою «Вголосу» атовець зізнався, що коли робить ці дошки, то почуває себе щасливим. Це його особистий вид реабілітації.

Циркулярна пила з мотором від пралки

Артур ніколи не вчився на столяра. Його життя навчило працювати з деревом.

Зрештою, життя чоловіка не балувало змалку. Він ріс у дитячому будинку. А поруч був столярний цех. Хлопчина тишком пробирався туди та спостерігав, як працюють столяри. Йому подобалося все: запах стружки, інструменти, як дошка перетворювалася на готовий виріб.

Артур Спірін
Робота Артура Спіріна

Вже коли підріс і пішов у доросле життя, то спробував влаштувати столярну майстерню у підвалі багатоповерхового будинку. Робив собі полички. Сам зробив собі інструменти з того, що зміг знайти. На жаль, сусіди не оцінили старання сироти.

«Циркулярну пилу склав сам. Зробив її з мотором від пральної машини. Воно гуділо страшенно. То ж прийшов дільничний міліціонер, якому наскаржилися сусіди, та заборонив тут працювати», - згадує Артур.

Перший його вдалий, виріб - дитяче ліжко для своєї дитини. Потім переробив його на двоповерхове, бо дітей стало вже двоє. Дошки для ліжка взяв з розібраного паркану. Дітям сподобалося.

Як прийшла ідея

Але останні півтора року його захопленням та реабілітацією стали дошки для їжі. Ідея виникла несподівано.

Одного дня Артур з дружиною відвідали ресторан. Їм подали м'ясо на дошці. А всі інші страви – у посуді. І все це зайняло багато місця на столі.

«І я подумав: невже все це не можна було викласти на одну дошку? М'ясо, сири, інша нарізка, часник, бульба – все поміщається на одну дошку» - розказує Артур Спірін.

Чоловікові здалося, що всі ті продукти, які їм принесли у тарілках, можна було викласти на одну дошку та принести відразу все на стіл. Але нехай у ресторанах роблять, як вважають за потрібне. А ось для господині вдома така дошка стала б у нагоді. Зрештою, їй потім, коли випровадить гостей, не доведеться мити багато посуду.

Артур Спірін
Робота Артура Спіріна

  

То ж Артур взявся до роботи. Перша дошка вийшла у формі лаврового листа. Таку форму продиктував матеріал. Робив її зі старого дерев’яного підвіконня. Знайомий побачив і запропонував показати потенційним покупцям.

Дошка знайшла свого покупця. І знайомий, який виступив посередником, попросив зробити ще, але щось простіше.

«Я відмовив. Мені нецікаво робити щось звичайне, те, що вже хтось робив. Я не люблю копіювати. Я люблю робити щось творче. Кожна моя дошка – індивідуальна і має свій настрій», - каже атовець.

Звісно, не все відразу виходило так, як треба. Тому боєць радився з фахівцями. Тому що в будь-якій професії є свої таємниці.

Дошка з картою України

Зрештою, це не просто дошки для їжі. На зворотній стороні Артур вирізає візерунки – карту України, львівську Ратушу та інше. Тому дошку, аби вона не займала багато місця на кухні, можна повісити на стіну, як картину.  

Також на кожній дошці він вирізає свій позивний - Фаза. 

Артур Спірін
Робота Артура Спіріна

Артур зізнається, що коли працює над втіленням ідеї, то часто шукає відповіді на питання: чому українці протягом століть мусять боронити свою землю? Часто в голову приходять спогади про війну.

«Я згадую війну. Я думаю, що якби я не знайшов для себе це заняття, то я б повернувся на війну. Я б тільки й те робив, що воював би. Я б відстоював Україну. А ми б не змогли будувати Україну, тільки захищаючи її», - переконаний боєць.  

Що стосується нинішніх сусідів, то вони задоволені: Артур відремонтував у дворі лавиці, зробив столика. Зрештою, до нього можна звернутися з проханням відремонтувати будь-яку річ – чоловік не відмовляє. І, як зауважив один з сусідів, атовець не так заробляє столярною справою, як отримує від неї задоволення.

Він облаштував свою майстерню у старому гаражі. І сюди до нього приходять погомоніти і сусіди, і побратими. А на стіні гаража він повісив малюнки, які діти малювали для наших бійців, аби підтримати їх на війні. 

Артур Спірін

Боєць зізнався, що до війни заспокоював свої нерви, виготовляючи вироби з бісеру. Але після важкої контузії руки вже не слухаються, бісер розсипається. А ось рубанок, лобзик та інші столярні інструменти приносить йому задоволення.  

ІА "Вголос": НОВИНИ