2-й день Форуму видавців залишиться в загальній історії червоною датою напливу споживачів-читачів. За корки в центрі міста можна подякувати цій невдалій пародії на термінатора, провтиканій зірці месіанізму – Юрію Луценку.
Поки гнів народний на міністра внутрішніх страв закипає на кухні трапезної Вголос – здійснюється віраж на традицію вчорашньої статті, а саме, привітання книг, цікавих читачам неньки-України.
Першою у братньому колі інших видань буде згадана книга шанованого літературознавця Миколи Ільницького "На перехрестях віку" (книга III) видана Могилянкою. Видавництво Літопис гратулюється за повне зібрання Антонича, а творчо-мистецькі книги: Іван Франко "Зів'яле листя" та "Три перстені", того ж Антонича, відзначаються за творчо-мистецький підхід у їх оформленні.
На цьому позитив залишається для повноформатного назбирування зірочок на своїх формах і оголошується контр-наступ негативу на присутність в центрі зібрання такої к-ті освічених людей, такого шльоцика, як міністр внутрішніх страв Юрій Луценко.
Можна ще зрозуміти забужан, до яких Бог приїхав на січкарні, але зрозуміти уродженців міста Рівне, які з незрозумілих причин вважають, що Волинь розповсюджується на їх територію – неможливо з жодної рози вітрів. Фанати луцької Волині до цього часу згадують запор з рівненськими номера (якогось фаната рівненського Колгоспника) поставлений іншими фанатами на тенісний столик.
На цьому екскурс у футбольне минуле дербінутості обох команд закінчується, бо Волинь ще якось ганяється Кварцом в 1-й лізі, а Верес зачах, як помідори в Рафалівці.
Отож, після занудної присяги курсантів 1-го курсу Львівського державного університету внутрішніх справ (усі в сльозах та губній помаді) на якій був присутній герой нашого дня, у місті Львові дивним, зовсім незрозумілим, навіть для британської науки, чином утворились могутні корки. Вчора собі такого навіть Ющенко (перебуваючи на передостанній сторінці осені патріарха) не дозволяв, а тут якийсь міністр внутрішніх страв під каблуком в Юбаби, яка ганяє його, як сидорову козу на виданні.
До того ж Луценко так довго монявся зі своїми нензами в правоохоронних погонах, що почав запізнюватись на анонсовану зустріч з пресою на 3-му поверсі Палацу мистецтв, який звичайні люди вже брали штурмом, небаченим навіть персами у Фермопільській ущелині.
Луценко, фраєрським манером, джакузив навколо Форуму видавців поки не попав на очі місцевих обивателям, які з дикою екзальтованість та швидкістю чіпендейлівського Вжика злетілись на нього зі своїми мобілами.
Тиць, моя маринка, промовив би уважний читач побачивши таку гнилу картину. Ще можна було б якось зрозуміти такі замальовки навколо Діми Баклана чи Віталічки Козловського з боку субтильних істот. Але такі мобільні романтизми з боку 20-літніх бугаїв до 45-літнього стрікача з рівненських полонин, як мінімум, підозріло і як максимум – латентно. Витерплена довгим очікуванням мить замобільнення Луценка з боку представниць, так званої "прекрасної статі" ще якось була зрозумілою, з огляду на їх генетичну близькість до крокодила Гени.
Луценко недовго погвандів з журналістами, сором'язливо розкидаючись проханням про можливість надання (з їх боку) інтимного походжання стендами Форуму. Але якого милого він приїхав на Форум в його 2-й день з найбільшим напливом народу, як не пропіарити свою широку книгоманську натуру. Глупий Луценко ще вважає, що бути фанатом Андруховича – це статусно. Смішний, їй-богу.
На першій ж зупинці в Абабігаламазі він затарився по самісінькі порічки. Віддав книги помічникам, окинувши їх суровим оком, взяв свою законну здачу і пошвендяв назустріч новим літературним героям, які колись, можливо, будуть оголошені пресі, як прочитані. Міністрові слуги швидко злили журналістками інфу про книги куплені їх паном. Луценко пошвендяв, а корковий осад лишився (в жителів міста).
Ну й щоб Луценко зовсім не розслаблявся, звучать французькі хіп-хопери з важкоперекладною назвою Suprême NTM зі ще більш важкоперекладним треком "Nique La Police".
фото: en.easyart.com
ІА "Вголос": НОВИНИ