Розпочавши сезон з трьох поразок, молодіжка «Карпат» поступово оговталася, а перемоги в чотирьох заключних іграх першого кола дозволили «зелено-білим» перетнути екватор першості України на четвертій позиції. Більше того, після вчорашньої нічиєї «Динамо» у Докучаєвську в грі з донецьким «Металургом», «леви» перед нинішнім домашнім матчем з «Волинню» отримали чудову нагоду піднятися на третє місце. Для цього потрібно було виграти у малому галицько-волинському дербі.
Вболівальники, які в холодну погоду прийшли підтримати карпатівську молодь у принциповому протистоянні з сусідами, напевне очікували, що гра триватиме під контролем їхньої команди. І їхні сподівання були далеко не безпідставними. Все ж «Карпати» дуже потужно завершили перше коло і до стартового свистка арбітра ніхто не сумнівався, що в зустрічі проти суперника, який обіймав у турнірній таблиці лише 11-ий щабель, вони обертів точно не скинуть. Але реалії життя виявилися дещо іншими.
«Волинь» на гру вийшла з максимально дозволеною квотою гравців старше 21-го року. Причому Сергій Сімінін та Володимир Аржанов є гравцями стартового складу основної команди волинського клубу, але через дискваліфікацію у завтрашній грі на полі стадіону «України» участі взяти не мають права, а тому керманич «Волині» Анатолій Дем’яненко, аби вони не залишалися без ігрової практики, вирішив ними в цьому турі підсилити дубль. Не займати досвіду виступів на найвищому рівні і Олегу Герасимюку та кіперу Віталію Недільку. Натомість у «Карпат» серед тих, хто виходив на поле, лише Володимиру Гудимі більше 21-го року та й то мінімально – 20-го липня йому виповнилося 22.
Втім, навряд чи тільки старший вік та більший досвід гравців дозволив «Волині» переграти суперника за всіма компонентами футболу. Значною мірою долю гри визначив стартовий натиск підопічних Анатолія Пісковця. Такий собі бліцкриг по-волинськи призвів до того, що минуло лише трохи більше третини першого тайму, а перемога команди гостей вже навряд чи в когось викликала сумніви.
Почалася гра, щоправда, досить спокійно – команди ніби придивлялися одна до одної і паралельно намагалися якомога швидше адаптуватися до поля, яке було дуже в’язким, а тому комбінувати на ньому було зовсім не просто. Тобто номінально господарями поля були «леви», але по своїй суті такий газон значно більше підходить для того футболу, який сповідують «хрестоносці» – довгі передачі вперед з намаганням нав’язати силову боротьбу супернику. Подібна тактика дуже швидко принесла господарям результат.
Почалося все з того, що на 7-ій хвилині довга передача з середини поля знайшла в карному майданчику «Карпат» атакувального хавбека «Волині» Володимира Аржанова, який «розвернув» захисника і більярдним ударом на влучність зряче пробив повз Назара Лазарського у дальню «шістку» – 0:1. Не встигли «зелено-білі» толком втямити, що трапилося, як їм вдруге потрібно було розігрувати м’яча з центру поля. Сталося це після того, як Євген Малик зі штрафного від лівої бровки виконав передачу в центр штрафного майданчика, де Віталій Приндета, спіймавши круглого в найвищій точці траєкторії польоту, у високому стрибку головою скерував його у лівий верхній кут – 0:2. Гол вийшов по-справжньому красивим, от тільки є одне запитання до наших оборонців: чому 18-ий номер команди суперника, зайнявши позицію в центрі карного майданчика, так і залишився ніким не прикритим? Невже, підключення центрального захисника до стандарту стало для карпатівців повною несподіванкою?..
0:2 за якихось дев’ять хвилин – хіба можна придумати кращий дебют гри та ще й на полі суперника? Звісно, такий початок цілком задовольнив гостей, але заспокоюватися вони ну ніяк не хотіли і, забивши голи на 7-ій та 9-ій хвилинах, на 11-ій ледь не довели рахунок до 0:3. Це Віктор Хомченко підрізав головою шкіряну сферу під поперечку після подачі корнера, але вона пройшла трішечки вище. Та як засвідчив подальший перебіг подій у грі, третє поспіль взяття воріт господарів було справою часу. Взявши п’ятихвилинну паузу, третю результативну атаку волиняни провели на 17-ій хвилині, коли отримавши передачу з глибини, Артем Щедрий втік від захисників по лівому флангу, легко на швидкості проскочив Назара Лазарського, який намагаючись підстрахувати своїх партнерів, невиправдано вискочив йому назустріч, і спокійно вразив пусті ворота – 0:3.
Коли у боксі один з учасників бою в одному раунді тричі попадає в нокдаун, то поєдинок припиняється через явну перевагу суперника. За великим рахунком, після третього голу можна було давати фінальний свисток і в звітному матчі. Але у футболі дещо інші правила, а тому арбітр гру подовжив.
Зрозуміло, що цілком комфортна перевага у три м’ячі не надто стимулювала волинян до продовження своїх атакувальних дій. Але потрібно віддати належне і галичанам, які незважаючи на три «пробоїни» в обороні, поступово зуміли таки оговтатися і почали пробувати щось створити в атаці. Інша справа, що довший час у них з креативом, напевне через незадовільний психічний стан, були серйозні проблеми. А перші гострі моменти їм вдалося створити тільки після того, як рахунок ледь не став 0:4. На 35-ій хвилині черговий провал в центрі оборони дозволив Сергію Подригулі вийти сам на сам з воротарем, але з двома захисниками на плечах удар у нього вийшов не надто сильним і до того ж він пробив прямо в руки Назарові Лазарському.
Саме після цього епізоду карпатівці розіграли дві непогані комбінації, які ледь не завершилися взяттям воріт «Волині». Але спочатку захисник гостей в останній момент вибив круглого з-під ніг Елли, якого партнери вивели на забійну позицію в межах карного майданчика. А згодом хорошу триходівку ударом зліва метрів з 14-и завершував Володимир Гудима – цілив нападник у дальню «шістку», але круглий пройшов у лічених сантиметрах поряд із стійкою...
Які слова були сказані Ігорем Йовічевічем та Романом Зубом своїм підопічним у роздягальні, здогадатися не важко, але ні вони, ні проведені три заміни жодним чином на гру карпатівців не вплинули. Схоже, надто серйозним був злам у їхній психіці. Можливо, коли б господарям вдалося на початку другого тайму відіграти один м’яч, то все б на футбольному полі перевернулося з ніг на голову. Але цього не сталося. Більше того, на 55-ій хвилині Сергій Подригуля і Володимир Аржанов вдвох вискочили на одного захисника. Останній на досвіді трохи лівіше центральної вертикалі поля протягнув м’яча ледь не до лицьової лінії, а в останній момент, коли у кіпера та захисника вже не вистачило терпіння і вони кинулися на 21-го номера гостей, той виконав горизонтальну передачу на дальню стійку і Сергій Подригуля закотив м’яча до сітки – 0:4.
Карпатівці не знайшли нічого кращого, як відповісти на четвертий пропущений м’яч грубістю. Вадим Семчук, який в перерві замінив Степана Гірського, що називається, на рівному місці грубо атакував суперника і арбітр матчу Максим Козиряцький із Запоріжжя без вагань цілком обґрунтовано запалив перед ним червоне світло. Звичайно, зрозуміти емоції молодого хлопця можна, але виправдати його дії – ні. Вадим був стовідсотково не правий – в сьогоднішній поразці на всі сто відсотків винні лише він сам та його партнери.
Джерело: Карпати
ІА "Вголос": НОВИНИ