Застерігаю відразу ж читачів, що я аж ніяк не хочу образити чи принизити їх традиційних, релігійних і конфесійних почуттів, але давайте логічно поміркуємо разом…
Весь світ святкує Різдво Христове 25 грудня і лише країни, що до певної міри, прив’язані до Сходу, продовжують святкувати Різдво Христове 7 січня (25 грудня за Юліанським календарем). Цей календарний рудимент має бути, хай поступово, але зжитий. Так, як це зробили православні Греція, Кіпр, Румунія чи Болгарія та інші Східні Церкви, які давно святкують Різдво Христове 25 грудня, разом з усім світом. Є, ще правда, Сербська православна церква, яка досі дотримується Юліанського календаря.
Я не збираюся аналізувати Юліанський чи Григоріанський календарі. Їх історія і різниця – всім відома. Українська Центральна Рада ще 16 лютого 1918 р. скасувала Юліанський календар, але більше зробити не змогла, бо насунула більшовицька орда.
Давайте повернімося на хвилинку до історії Греції. Греки, як колишні жителі Римської, а потім Візантійської імперій прийняли християнство, не всі, звичайно, ще в часі діяння Апостолів і указів імператора Костянтина 313 і 392 рр. Про прийняття християнства іншим народами – писати не будемо. І лише східні слов’яни продовжують залишатися на маргінесі історії. Зрозумілим є і те, що Московський патріархат, керівники якого завжди ставилися і ставляться вороже до західного світу, зокрема до Риму, не поспішають до переходу святкування Різдва Господа Нашого – Ісуса Христа, так як в усьому світі. Аналогічно діяли Церкви-сателіти, що були в духовно-політичній залежності від Москви і Московського патріархату.
Папа Римський Григорій ХІІІ, який виявивши помилку в Юліанському календарі, 46 р. до н.е., запровадив у 1582 р. новий календар, який отримав назву від його імені. І далі. Якщо ж українські церкви не перейдуть на Григоріанський календар, то вже у ХХІІ ст. будемо мати різницю 14 днів! Причина відмови від переходу на виправлений календар одна – вороже ставлення до Риму і до Папи.
Григоріанський календар мав би зблизити християнський світ, а тим більше сьогодні, коли виникла реальна загроза розмиванню і ворожих атак з боку інших войовничих конфесій та різних антирелігійних та антихристиянських сект і вчень. На жаль, поступу зближення нема. І скоро не передбачається. Москві це вигідно. Зараз її аж ніяк не до вподоби зростання впливу УГКЦ і УПЦ-КП та наближення України до західного світу.
Позиція керівництва Української Греко-Католицької Церкви мала б бути чіткішою у даному питанні. Є всі підстави для прийняття Григоріанського календаря. Треба лише переконати вірян і зробити рішучий поступ у цьому напрямку. Думаю, що чимало вірних УГКЦ погоджуються з цією думкою.
Перехід українських церков, особливо УПЦ-КП та УАПЦ на Григоріанський календар, остаточно б дистанціював українських вірян від впливу ворожої нам конфесії, якою нині виступає Московський патріархат. Бо чого варті освячення пам’ятників всесвітньому катові Сталіну в Росії і на Україні і благословення бойовиків на «подвиги» в Криму та Донбасі.
Якщо хтось забув історію взаємин наших Церков з РПЦ і російською владою, нагадаю сумні дати цих «взаємин – 1686 р., 1839 р., 1930 р., 1946 р. І це лиш основні!
Думаюча українська молодь, а не «духовні боти і тітушки» мала б знати, як по-звірячому було знищено УАПЦ і розстріляно в казематах НКВД всіх українських православних владик і тисячі священиків та вірних у 1930-их рр.. ХХ ст.. та зробити сталіністи і РПЦ з УГКЦ та її ієрархами у 1946-50-х роках того ж століття.
Ми розуміємо, що від одних термінів: «Рим», «Ватікан», «УГКЦ», «УПЦ-КП» Московський патріарх і його ієрархи втрачають спокій, то ж як тут не згадати знаменитих слів м.Хвильового: «Геть від Москви!»
Велика дружба «братніх народів» закінчилася! Нині «старший брат» вбиває українців на загарбаній ним українській території. Зрештою, вчені нині легко довели, що на генетичному рівні до українців найближче стоять хорвати і чехи, а не росіяни.
Спільну з Москвою традицію в питанні календаря треба рішуче розірвати і це, без сумніву прискорить об’єднання українських православних конфесій, які разом з УГКЦ мають заповнити християнський світ України. І йти в ногу з християнською Європою і всім християнським світом. Іншої альтернативи нема!
Гірку чашу довелось випити УАПЦ і УГКЦ, перебуваючи під окупацією Росії, СРСР, що взяли собі, в ідеологічні помічники – РПЦ. Пам’ятаймо про це! І тоді ніякі сємашки, попелі, карпови – не будуть нам диктувати волю Кремля!
Ми маємо зберегти усі наші східні звичаї, обряди і традиції, як до цього нас закликали Великі Отці наших церков, як до цього закликає Апостольський Престол.
І ще одне. Абстрагуймося від церковних проблем і тут же помітимо, які країни досягли найбільшого поступу у своєму розвитку, а які і надалі залишилися на маргінесі Європи і світу.
ІА "Вголос": НОВИНИ