Або, чому олені кращі за віагру, страуси — за курей, а буйволи — за корів
У мальовничому куточку Карпатських гір, у самому серці Закарпаття, де серед зими майже немає снігу і першими з’являються ранні овочі, фрукти та ягоди… живуть олені, страуси і буйволи. Чесне слово, не брешу!
Подивитись як живеться цим тваринкам (і пташкам) серед людей і в нетиповому кліматі мали нагоду львівські та закарпатські журналісти під час тестування покриття мобільного оператора «Українські радіосистеми» (торгова марка Beeline). (Ліричний відступ — те, що мобільний зв’язок тестувався таким незвичним способом викликало в’їдливі зауваження серед працівників пера і диктофона на кшталт «кожному оленю по стартовому пакету»).
Все, що ви не знали про оленів і навіть не думали питатись
Отже, перша точка вояжу — ферма «Плямисті олені» у селі Іза, Хустського району. (У читача могло виникнути зауваження щодо заголовка — який логічний зв’язок може бути між благородними тваринами та медикаментами, тому пояснюю). Саме ця ферма є єдиною на всю Україну, де оленів вирощують з метою отримання медичної сировини пантокрин, з якої у свою чергу виробляють ліки від імпотенції. Знавці кажуть, що порівняно з цієї речовиною віагра звичайні вітамінки. Система приблизно така: як тільки в тварини відростають маленькі ріжки (ті які називають пантами) їх спилюють, а далі все це заливають спиртом і відправляють фармацевтам. Інші деталі керівник ферми Михайло Бугаш повідомити відмовився, посилаючись на якусь там таємницю (не комерційну).
Автору цих рядків вирощування оленів з такою благородною метою на початках здавалось доволі цікавим бізнесом, проте саме так охарактеризувати діяльність ферми язик не повернеться. Ну бо що то за бізнес, який не приносить прибутків. Господарство «Плямисті олені» скоро відсвяткує своє 20-річчя (засноване у 1988 році), у радянські часи було колгоспом, а нещодавно його викупив місцевий інвестор. Як розповів Михайло Бугаш ідея вирощувати маньчжурських оленів у Закарпатті виникла у зоотехніка місцевого колгоспу, після відвідин Алтайських гір, де такі ферми доволі розповсюдженні. Щоправда, за «совка» подібна ініціатива сподобалась не всім, і в вже згаданого зоотехніка були значні проблеми. Незважаючи на такі перипетії господарство залишалось.
Зараз не фермі живе близько 100 оленів, і новий власник планує трохи перекваліфікуватись з напрямку медичного на напрямок туристичний. Бо, як пояснив Бугаш «На самих оленях не виживеш». Власне на 57 гектарах площі, де в основному знаходяться ліса та озера, власник планує зробити туристичний комплекс. Згідно з планами на території збудують ресторан, розроблять велосипедні маршрути. «Влітку тут дуже красиві місця», — пояснив Бугаш. (Від себе додамо, що і взимку в пахмурну погоду теж нічого так). Наразі туристів на ферму приїжджає не багато. «В основному діти, але що діти — гривню-дві дадуть… Що з дітей візьмеш». З виробництвом пантокрину останнім часом взагалі не складаються — єдина в Україні фабрика, яка займається переробкою цієї речовини, останні два роки не працює. Тому зміна профілю, виглядає більш ніж доцільною.
Про страусів, або тут тобі не Африка
Побачити екзотичну картину «Африканські страуси по коліна в снігу на фоні Карпат» автору цих рядків так і не вдалось, оскільки як це не «дивно» взимку пташок тримають у приміщенні. Щоправда, минулого року навколишні мешканці мали нагоду потішитись таким видовищем — страуси повтікали з ферми. Тепер мешканці Хуста як згадують лютий минулого року то їх передьоргує: багато хто сприйняв це за білу гарячку і зарікся пити.
Хустська ферма «Хліб-життя», займається племінним розведенням страусів також бізнесом назвати тяжко — прибутків від неї, майже як і від оленів. Тобто небагато, пояснив помічник директора Василь Фіцай (з визначенням посади виникли проблеми, оскільки сам Василь розмірковував майже так: «Я тут працюю. Посада яка? Ну власник, то мій тесть»). Не звикли закарпатці до страусятини. Та й взагалі, розведення страусів більше схоже більше на хобі. «Тесть завжди весь такий в ідеях. Десь по Discovery побачив, що при зоопарку існує ферма і вирішив і собі таку зробити», — розповідає зять-помічник. І незабаром до Хуста привезли перших страусів з Намібії. (Відзначимо, що розводять в основному африканських страусів, а ему хіба розважають відвідувачів в зоопарках).
Вирощування страусів не потребує великих фізичних чи грошових затрат. «За рік страус виростає до 100 кілограм. В день потрібно 3 кілограми їжі, в літню пору — 90% раціону складає трава», — розповідає Василь Фіцай. Та й сам догляд не є тяжким. На запитання, чи він десь вчився доглядати за африканськими птахами Фицай відповідає: «Ага, вчився, на економічному». До того ж таке «виробницво» майже безвідходне — використовується і м’ясо, і яйця, і пір’я і навіть шкіра (яка, до речі, цінується на рівні з крокодилячою). Несуться страуси, щоправда не так часто як кури, в рік близько 60 яєць. До речі, а висиджує яйця не самка, а самець. «Несуться вони з весни по осінь. Зимою кури може і несуться, а наші ні», — пояснив Фіцай.
До речі, з приводу поширеного міфу про те, що страуси при небезпеці ховають голову в пісок (на кшталт: страусів не лякати, підлога бетонна), все це не більше ніж вигадки. Але те що налякати його доволі легко — така правда. «Виглядає це приблизно так, спочату вони всією зграєю тікають, потім різко гальмують усвідомлюючи та куди я тікаю? Який я, а який він, різко розвертається і починає атакувати», — розповів Василь Фіцай. Якщо ж він таки дожене «обідчика» буде не солодко — б’є така «курочка» з силою в 250 кілограм.
Замість епілогу
Працівники ЗМІ також мали змогу побачити буйволів, яких вирощують у селі Велятин, неподалік в Хуста. Заробляти на них гроші ніхто і не думає, оскільки тварин тримають для «господарки». Загалом від звичайною корови буйвол відрізняється хіба масою та якістю молока. Молоко, за свідченнями господині від коров’ячого на порядок корисніше і значно смачніше. Зрештою саме на відвідинах обійстя, де тримають буйволів і закінчилась офіційна частина прес-туру. А те, що було під час неофіційної нікому не цікаво.
Львів-Ужгород-Іза-Хуст-Львів
ІА "Вголос": НОВИНИ