Віктору Андрійовичу установчий з’їзд обласного осередку партії “Наша Україна” навряд чи сподобався б…
Виступає Ленін на броньовику. Всі скандують: “Леннон! Леннон!”. “Я Ленін!” – обурюється вождь. Далі скандування: “Леннон! Леннон!”. – “Ну Бог з вами. Yesterday...”
Якщо на мить уявити, що помаранчевий стяг на сцені був би червоним, то це й справді було, як у Радянському Союзі. З тією різницею, що раз чи два було кілька голосів “проти”, але це, звичайно, не стосувалося обрання головою обласного осередку губернатора Петра Олійника. Якщо розповідати про установчий з’їзд Львівської обласної організації “Народного Союзу “Наша Україна”, треба назавжди забути вислів “а хто “проти”?”
Одобрямси літали залом і міцно угніздилися в головах делегатів ще до початку засідання. Цього суботнього ранку почали з’їжджатися посланці з районів Львівщини. Тобто їх звозили. Атмосфера – щось схоже на з’їзд баптистів чи єговістів: усеохопна любов, повсюдне “вибачте-перепрошую” й усмішки навіть до незнайомців. “Ми всі – свої, а хто не з нами, той у-у-у-х!” – такий настрій витав у повітрі. Треба ж було бачити людей, які просто впивалися від того, що вони – безальтернативна влада і що їх голос – усеперемагаючий голос віруючого в Ющенка.
А нас хіба питали?
Бічні вулички біля 1-го корпусу “Львівської політехніки” заполонили “круті” іномарки з номерами 000, 555 і 777. Делегати стояли невеличкими компаніями, перемовляючись зазвичай на три теми: Юлю (як вона “мочить” олігархів), футбол (як Григоришин “мочить” Суркіса) й Олійника (пречудова людина). Інші зразу поспішили до буфету поїдати свіжі булочки та пити кавусю в пластмасових горнятках.
Одним із перших на подвір’ї “засвітився” запрошений нардеп Ярослав Кендзьор, лідер львівських рухівців. Він із притаманною йому “професійною” усмішкою косив очима на присутніх, проте віддав перевагу розмові тет-а-тет.
До зали люди заходили неквапно. Там дві години крутили кадри з Майдану. Делегатам із районів це неабияк подобалося – вони відчували себе хоча й маленькими гвинтиками, зате великої системи. Ейфорія!
Ажіотаж викликав приїзд Олійника за 20 хв. до початку. Зразу позбігалися побратими – саме так називають членів партії (не плутати з “товариш”). Губернатор не затримувався на подвір’ї, лише занурився в розкішне волосся членкині ЛОО “Батьківщина” Емілії Подляшецької під час поцілунку в районі вушка. Потім Олійник по-ющенківськи приклав руку до серця і вдячно кивав усім. Бракувало тільки аплодисментів. Та їх не могло бути, бо народу тут не було – тут було скопище можновладців. Востаннє щось схоже відбувалося років 4 тому, коли в цьому ж залі тодішній глава Адміністрації президента Литвин збирав місцеву еліту в якості симпатиків “ЗаЄдУ”. Іншим був лише прапор на сцені. Услід за Олійником у зал зайшов мер Львова Любомир Буняк. Він мав сидіти у першому ряду навпроти президії, та от халепа – там уже сидів вічний ворог пан Кендзьор. Коли Любомир Костянтинович проходив повз нього, обидва демонстративно повідверталися і, зрештою, повсідалися якнайдалі один від одного.
Спаси і сохрани!
Всередині першого ряду сидів досить відомий Степан Сенчук. Був у поганому настрої і тихенько собі балакав із паном Вовком, головою Буської РДА і ЛОО Конгресу українських націоналістів – тієї самої партії, яка під час губернаторства Сенчука була в глухій опозиції до нього. Як усе змінюється! Загалом поява Сенчука у першому ряду “зворушила” тих, хто не може пережити, що чільний представник епохи кучмізму і класичний олігарх тепер знайшов політичний притулок у ющенківський партії.
Почалася конференція. Актор Шумейко в помаранчевому шалику пафосно продекламував вірш у дусі “Україно-ненько”. На сцену вийшли служителі різних Церков, аби благословити з’їзд. Коли один із пасторів розказував, яка має бути ідеальна держава на чолі з Ющенком, у Буняка запампадьомкав мобільний, та аж так, що Сенчук звернув увагу. Мер винувато зашарівся й уважно почав слухати отця, який зі сцени відверто повідав, що “якби не ви (до президії), то перемоги б не було. І Церква не стояла осторонь, помагала. І тепер наш дорогий президент Ющенко…” – й далі за текстом. Так і хотілося додати: спаси і сохрани!
Невже немає кандидатур?
У президії – Валерій Калинюк (він став другою особою в ЛОО НСНУ), заступник Держсекретаря Іван Васюник і нардеп та перший заступник голови правління “Нафтогазу України” Богдан Буца. Всі – з усмішками, хоча організація була слабка (з великими паузами і хором, який мав щось співати, але його не було взагалі).
Делегатам запропонували вислухати полум’яну промову Олійника. В ній звучали слова “Майдан, побратими, народ, Ющенко (неодноразово) і реальні справи влади”. “Підколов” Олійник і Буняка, зрікши з трибуни, що “намагатися бути просто господарником і уникати політики – це не тільки неправильно, а й небезпечно”. Буняк і вусом не повів, що слова можуть стосуватися його персони.
Зразу після виступу Калинюк запропонував зробити те, задля чого всіх звезли – утворити ЛОО партії й обрати керманича. Кандидатура була єдина – Петро Олійник. Ведучий навіть намагався жартувати: “Невже немає кандидатур? Журналісти напишуть, що ми як у комуністичні часи”. Святі слова!.. На задніх рядах хтось віджартувався: “А нас хіба питали?”, та цю репліку заглушила команда “Хто “за”?”. Результат відомий. “Робитиму все, щоб виправдати високе довір’я”, – з цими словами по-ющенківськи Олійник пересів із третього ряду, зайнявши місце головуючого.
НСНУ будується зверху
Поки лічильна комісія рахувала червоні мандати (або друкарі переборщили з оранжем, або так і було задумано), співала студентка Політехніки Наталя Яцків. Співала б вона про “українську весну” не раз, але з залу надійшла записка з вимогою трудящих припинити “концерт”, бо піст. Наказ Олійника припинити “мистецькі номери” зірвав шквал аплодисментів – навіть після обрання Олійника таких не було.
Почалися виступи запрошених. Починати мав Кендзьор, та про це, мабуть, дізнався Буняк і по-англійськи вислизнув із залу. Було трохи шкода мера, бо на цьому святі радянської бюрократії він був явно чужим (йому ближче до душі господарка). Кендзьор тим часом випитував: коли здійсниться головний лозунг Майдану “бандитів – у тюрми?” Чому не сидять митник Козак, міліціонер Сало, податківці Хом’як та Медведчук?” – по-мітинговому взивав Кендзьор, потрясаючи над головою окулярами і натякаючи, що одним із завдань нової влади в особі нової партії буде всіх пересадити, а також не допустити до членства представників старого режиму. На ці слова ніяк не зреагував Сенчук, який зблизька розглядав свій рятівний мандат. Та й Кендзьор, очевидно, не мав Сенчука на увазі.
Чи не єдиним, хто предметно сказав про небезпеки партії, був Тарас Стецьків, голова ЛОО ПРП: “Вам (до Олійника) буде дуже важко не спокуситися можливістю використати адмінресурс у побудові партії, зважаючи на вашу посаду”. Олійник слухняно кивнув на слові “адмінресурс”. “І не варто думати, що сама енергетика Ющенка витягне партію на виборах”. Наостанок Стецьків сказав геніальну фразу, на якій лице губернатора застигло: “Партія має будуватися знизу. Не секрет, що НСНУ будується зверху. Тому вам треба добре попрацювати, аби НСНУ набула ідеології в масах”. Загалом виступи лідерів партій, які не влилися в НСНУ, були просякнуті незрозумілою образою й застереженнями. Якщо прочитати між рядками виступи Вовка (КУН), Кужелюка (УНП), Ружицького (ХДС), видно одне: вони проти того, що НСНУ приватизувала ім’я Ющенка і що НСНУ буде партією адмінресурсу.
Одиноким виглядав помаранчевий стяг. Партійні боси перемовлялися: “Ну як?” Помірковані критикували з’їзд і бідкалися: чому відсіяли активістів революції? Залишилися задоволеними хіба що Олійник (у нього є сценарій розбудови партії, на який ніякі помірковані не вплинуть) і делегати районів, які роз’їхалися з відчуттям хай маленьких гвинтиків, зате великої системи, в якій не існує слів “а хто “проти”?” Так легше.
Спочатку установчий з’їзд ЛОО НСНУ хотіли провести в Оперному, але подумали, що золотий декор – запомпезно. На думку спав палац на пл. Петрушевича – його директор Рудницький представляє іншу силу, яка не влилася в НСНУ (ХДС). На допомогу прийшла “Львівська політехніка” в особі нашоукраїнця – ректора Рудавського. І те, що з’їзд ЛОО НСНУ відбувся в актовому залі Політехніки, наштовхнуло на прямі асоціації.
1. У розбудові мегапартії будуть задіяні не низи, а політехніки, тобто адмінресурс. Структура партії така, що управляти нею якось по-іншому, ніж адміністративно, важко. Обласна Рада партії нараховує 60 осіб, а з червня говорять про 80. Бодай зібрати цю Раду – це вже ціла технологія. Позаяк до Ради увійшло багато підлеглих Олійника (голови РДА, інші начальники), то не варто сумніватися, що внутріпартійне обговорення насущних проблем буде показово одностайним.
2. НСНУ будується зверху. Саме це словосполучення відкрито звучало на узгоджувальних нарадах. Оргкомітет з’їзду сам, без жодних консультацій із районами, розписав усі керівні пости і лише довів їх до відома “біомаси”, яка голосувала мандатами. Делегатів від районів також призначали. Така практика укріпиться, адже мегаструктури апріорі не можуть управлятися демократично. З’явився новий тип партії: формально демократичний, а по суті адмінресурсний, однак зі знаком “плюс” в очах суспільства.
3. Було неймовірне сито в підборі 60 членів Ради. За інформацією “Аргумент Влади”, був приблизний квотний принцип. 10 місць – за Олійником, з яких 5 отримали наближені бізнесмени. 20 – за облштабом “НУ” (знову за Олійником). 5 – за Києвом. Аж 2 – за організацією “За Україну, за Ющенка” (середовище “Зузю” ображене, бо їх присутність в НСНУ чисто формальна). По 1-2 – за партіями з коаліції “Сила народу” (також дуже умовно). По
1 – від районів (тут “засвічені” деякі голови РДА, а також курйози: від одного району членом Ради стала людина, яка, 4 роки працюючи заступником голови райради, примудрилася програти не якісь, а сільські вибори!). НСНУ стає напівзакритим клубом влади.
4. Багато значить відсутність на з’їзді обласного спікера Михайла Сендака. Губернатор сказав, що він запросив Сендака і навіть вніс його в президію ЛОО, а чому той не прийшов – духом не відає. Спочатку Сендак “Контекс-медіа” заявив, що його ніхто не запрошував і що для нього сюрпризом є перебування в президії ради та, за останньою інформацією, Сендак таки вступить в НСНУ. Варто оприлюднити найсвіжішу кулуарну інформацію: Сендак мав намір очолити Львівську обласну організацію “Батьківщини”. Якщо це станеться, то Сендак почне активно розбудовувати альтернативну партію до партії Олійника.
5. За 3-4 місяці може статися відтік партійців від НСНУ, які зрозуміють, що є лише статистичними штиками. Йдеться про некабінетних людей, які звикли діяти на майданах. Власне, тому НСНУ намагається влити в себе членів партій-учасників “Сили народу”, тобто створити кількісну видимість.
6. Дискусійною є особа, яка реально займатиметься партією. Валерій Калинюк – перший заступник губернатора Гориня, курував промисловістю. Розказують, підприємці напряму їздили до Києва вирішувати питання, бо через бюрократа Калинюка годі було щось “пробити”. Калинюк останні 8 років політикою мало займався, ніде не “світився”, тому поява на провідних постах цієї літньої людини з симптоматичними проявами в поведінці здивувала багатьох. На горе, в НСНУ є багато практикуючих лікарів, і вони зажурилися. Навіть лист Олійнику хочуть писати – про вплив геронтократів на політичні рішення.
7. І нарешті – роль Сенчука в НСНУ. Наразі він просто член і чільний фінансист (разом із Андрієм Садовим). Багато хто помітив паскудний настрій Сенчука і те, що він не вигулькнув у партійних органах. Активно шириться інформація, що саме Сенчуку довірено формувати списки від НСНУ на виборах в облраду. Якщо так, то це потягне за собою автоматично обрання Сенчука головою облради-2006. А політреформа, вступивши в дію з 1 вересня, дає серйозні важелі впливу не стільки губернаторам, скільки облрадам. Олійник, кажуть, це затямив і дистанціювався від Сенчука, особливо після публікацій преси (“Аргумент” був першим, хто описав цей тандем). Реакція Сенчука наразі невідома (окрім невдоволення) – як і те, чи правдивим є це припущення. В усякому разі, службова машина Сенчука того вечора була помічена не там, де святкували новоспечені партійні боси, а біля ресторану “Дарвін”, який за своє відкриття “виставляв” бізнес-еліті.
* Пісня групи «Бітлз». В оригіналі «Back in yhe USSR!»
ІА "Вголос": НОВИНИ