Багато з озвученого Порошенком, на думку політологів, є відвертою неправдою. Вони вважають: це вже чітка тенденція. От і після чергової прес-конференції главу держави знову підловили на брехні. У Мережі з’явився обурливий пост українського політолога Сергія Гайдая на заяву Порошенка про те, що, мовляв, загибла активістка Катерина Гандзюк підтримувала гаранта. На що політолог написав: «Вона вважала, що псевдопатріотизм і корупція — це наслідки правління Порошенка. Тож заява Президента — це нахабна і хамська брехня».
Що ж змушує теперішнього гаранта так часто, інколи навіть без нагальної необхідності, казати неправду? Про це «Вголос» питав у політологів Сергія Гайдая та Петра Олещука, а також у психіатра, дисидента Семена Глузмана і політтехнолога Ярослава Макітру.
Як часто, на вашу думку, Порошенко озвучує неправдиву інформацію?
Якщо проаналізувати те, що колись казав Порошенко, можна знайти багато неправдивої інформації. Починаючи від Медведчука і закінчуючи більш дрібними питаннями.
Бо для чинного Президента неправдива риторика — вже притаманна риса. Зараз він переважно каже про три теми: армія, віра, мова. Це колись він коментував соціально-економічні питання, хоча в принципі, відповідно до посади, не мав би. І зараз його на цьому постійно «ловлять». Тому впродовж останніх місяців Порошенко намагається уникати інших тем, крім трьох вищезгаданих. Хоча до цього вже достатньо набалакав такого, що тепер йому пригадують. Ті ж слова про виплати учасникам АТО, курс гривні тощо. Загалом є питань багато, якщо говорити про невирішені проблеми, які колись категорично обіцяв вирішити Порошенко.
«Якщо казати про Порошенка, то це вже не потічки, а ріки брехні»Сергій Гайдай:
Він брехав про і про «сліпий траст», і про наміри продати свої активи, і про інші речі принципові для громадянського суспільства речі. Те, що Порошенко називає піаром, звичайні люди називають брехнею.
Семен Глузман:
Усі політики схильні до того, щоби казати неправду. І наш чинний Президент також. Але якщо казати про Порошенка, то це вже не потічки, а ріки брехні.
Отже, неправда — вже як стиль управління?
Порошенкові подобається, коли його слова викликають захоплення в аудиторії. Причому, він дуже схильний перебільшувати. Тому іноді починає казати достатньо дивні речі. Та я б швидше казав не про брехню як стиль його управління, а відзначив би певні психологічні особливості його як людини. Такий собі синдром Барона Мюнгавзена. Він, вочевидь, так захоплюється тим, що каже, що іноді себе не контролює і виголошує явну брехню.
Сергій Гайдай:
Та ситуація, що склалася в Україні, для більшості населення є критичною та кризовою, й її потрібно змінювати. А у Порошенка нема такої мети. Реальна його мета — зберегти цю систему, бо він має від неї вигоду. Та й прийшов він у політику задля особистого збагачення, захисту та примноження своїх активів, освоєння усіх схем, які дають прибуток. Але він же не може нам про це розповісти.
Наш Президент хоче подобатися своїм виборцям, аби залишитися при владі. Тому може брехати будь-як: про закінчення війни за два дні, тисячу гривень солдатам за бойовий день тощо. Для нього це вже звична ситуація.
Порошенко сприймає піар не як ефективний правдивий діалог із суспільством, а як засіб, аби за нього голосували, й спосіб прикрити справжні свої цілі. Тому він каже про патріотизм, ворогів, із якими треба воювати, про «Геть від Москви», мову, про те, що «ми будуємо армію» (а він єдиний її будівничий). Також каже про томос: тут рівень його піару взагалі зашкалює. Навіть вірянам не подобається, що світська людина сидить серед священиків.
«Гандзюк була моїм однодумцем щодо того, що Петро Олексійович, — корупціонер, а реформи в країні — просто імітація»От, до прикладу, вбивство Каті Гандзюк набуло великого розголосу і збурило суспільство. І Порошенко подумав: «А чому б не приєднатися і не сказати, що Гандзюк була за мене?». Але ж це неправда. Бо я спілкувався з Гандзюк. І вона була моїм однодумцем щодо того, що Петро Олексійович, — корупціонер, а реформи в країні — просто імітація. І вона не підтримувала Президента, як він висловився, і була доволі серйозним його критиком.
Ми повірили у те, що Порошенко наобіцяв, зокрема, про швидше закінчення АТО і подолання корупції в Україні. Багато із нас вірять й досі. А він каже, бо знає: у нього — влада. І не боїться нікого. Хоча що ближче до виборів, тим більше, можливо, боятиметься. А найголовніше те, що ми йому це дозволяємо. Журналісти, виборці. Бо як би він нас боявся, то стримувався б. А так він знає, що серйозно йому за брехню не дорікнуть.
І навіть якщо спробує змінити риторику, та навряд чи у нього вийде. Бо він звик казати неправду. Та є речі, які потім йому відгукнуться. Бо народ вимагав від Порошенка не лише томосу, а й економічного розвитку країни.
Інші українські президенти також так часто казали неправду, чи цим «правом» зловживає лише Порошенко?
Петро Олещук:
«Іноді він себе так «накручує», що у неправду, яку виголошує, починає вірити сам»Неправду казали й інші українські президенти. Але Порошенко перевершив усіх. Бо себе у цьому плані нічим не обмежує. Причому іноді себе так «накручує», що у неправду, яку виголошує, починає вірити сам. І у подальшому навряд чи він змінить свою риторику. Бо це його психологічні особливості та невід'ємний атрибут його сприйняття.
Ярослав Макітра:
Порошенко відрізняється, принаймні, від Януковича і Ющенка тим, що у нього найбільше було безапеляційних заяв, які де-факто не підтвердилися. І цей «рекорд» він досягнув завдяки рисам свого характеру.
Сергій Гайдай:
Справді, у Порошенка рівень неправди серед усіх українських президентів поки що найвищий. Бо я не бачив стільки брехні у Кучми та навіть у Януковича. Причому брехня Порошенка — найбільш цинічна, адже це робиться після загибелі людей на Майдані, під час війни, у час, коли гинуть активісти. Тому всі ці чинники і роблять брехню Порошенка дуже цинічною і дуже аморальною.
ІА "Вголос": НОВИНИ