Бо навіть через втручання Росії у вибори США, Трампу не ініціювали процедуру імпічменту. А через тиск на Україну імпічмент для очільника США став реальною загрозою.
Та чи доведуть цей імпічмент до кінця? Чи залишатиметься Україна в епіцентрі світової геополітики? Що буде, коли цей скандал вщухне і які теми та питання залишатимуть Україну на геополітичному порядку денному?
Про це і не тільки ІА “Вголос” розповіли Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір», Олексій Буряченко, голова правління ГО “Всеукраїнська регіональна експертно-юридична асоціація впливу”, Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України та Ярослав Божко, політичний експерт, аналітик.
Скандал з Трампом досі не вщухає. Як Україна може використати його для того, щоби залишатися на перших сторінках світових ЗМІ?
Андрій Мартинов:
Будь-яка новина, окрім некролога, добра новина для самопіару. Власне така логіка традиційно діє у шоу-бізнесі, але вона хибна для світової політики. Риторичним є питання, чи комплексують від того, що вони відсутні у заголовках світових новин країни, які очолюють світовий рейтинг щастя. Не «відсвічують» у новинах, наприклад, Швейцарія, Андорра, Ліхтенштейн або Монако. Навіть Трамп навряд чи знайде на карті світу Непал або Бутан, які займають провідні місця в згаданому рейтингу суб'єктивного відчуття щастя своїх мешканців. Не хотілося б, аби Україна опинилась на перших шпальтах у негативному шлейфі новин. Оскільки новина в інформаційному суспільстві живе «мить», то нові сенсації неодмінно займуть перші шпальти. Тому навряд чи доцільно «навмисно» продукувати скандальні приводи для новин, аби там залишатись. Зрештою, це «набридне» будь-якій увазі.
Лілія Брудницька:
Головне не «як», а «навіщо». Гадаю, ми й так вельми вже знані у світі. Слава буває різною. Наприклад, про нас багато говорили після катастрофи на ЧАЕС. Чи стало від того легше Україні та українцям? Ні. Тож, на моє глибоке переконання, владі потрібно ганятися не за славою (що, звісно, природно для продюсера або й для амбітної людини), а за державницьким інтересом. Бо можна на перші шпальти потрапити та завдяки сексуальному скандалу (що вже бувало з українськими політиками), і завдяки плівковому скандалу. Буде резонанс, але який?
Загалом же, скандали за участю Трампа і не будуть вщухати, а ставатимуть тільки більш яскравими пропорційно до наближення дати виборів в США. І як може це використати Україна, це насправді дуже важливе запитання.
Олексій Буряченко:
Необхідно зазначити, що після зустрічі Трампа і Зеленського «на ногах» в Нью- Йорку, на полях Генасамблеї ООН, уже попередньо погоджено, що найближчим часом відбудеться повноцінна зустріч, скоріш за все у Вашингтоні. Отже, вікно можливостей для України залишилось!
А от тепер необхідно зробити великий аудит «внутрішніх питань» і зрозуміти пріоритети політики Трампа, щоб проаналізувати, як Україна може допомогти в їх реалізації, не забуваючи звичайно і про свій економічно-політичний інтерес.
Оскільки Трамп веде антиглобалістську політику і враховуючи його передвиборчі обіцянки, можна зробити висновок, що США буде цікавити більше саме економічний блок перемовин. Для підтримання та збільшення робочих місць з відповідними соціальними гарантіями Трамп може піти по уже «накатаній схемі» з електротягами.
В чому вона полягає. США нам дає кредит на купівлю своїх електротяг. Таким чином і внутрішні інтереси США задоволені та фінансово не в накладі, адже кредит Україна все одно поверне...
Наступним і дуже важливим питанням може стати питання енергетичної експансії США в Європу та питання енергетичної безпеки (стабільності) України. І тут наші інтереси дійсно можуть зійтися. Трампа цікавлять газові резервуари України і звичайно робота усієї ГТС, адже при умові створення спільного консорціуму американський скраплений газ можна буде постачати до Європи через українську ГТС і у тому об'ємі який буде необхідно. Такий формат співпраці цікавий і для України оскільки дає альтернативу газу з РФ, не дасть можливості зупинитися вітчизняній ГТС та звичайно буде створено нові робочі місця, оскільки для реалізації такого амбітного плану як мінімум необхідно побудувати в Україні відповідний високотехнологічний термінал.
Трамп також захоче отримати політичні дивіденди від закінчення війни на Донбасі, адже Нобелівську премію миру, ще ніхто не скасовував. Можливо Трамп прийме рішення публічно протиставити себе Норманському формату, апелюючи до його неефективності, а от тут може бути уже дуже цікава історія.
Як Україна й далі може бути в епіцентрі світової геополітики? Коли вщухне скандал із Трампом, то за рахунок якої теми Україні буде лишатися в епіцентрі світової геополітики?
Андрій Мартинов:
Набагато краще, якщо репутація України зміцнюється позитивними новинами про неї та її громадян. Об'єктивно Україна залишатиметься у центрі уваги світових ЗМІ, зокрема, завдяки підготовці до продажу земель сільськогосподарського призначення. Це останній у світі такий «закритий» ринок. Фактично неминучі соціально-політичні конфлікти навколо цієї теми неодмінно виведуть її у світовий топ-скандальних новин. Таким негативним інформаційним приводом може стати відсутність угоди про транзит російського газу українською газотранспортною системою після 1 січня 2020 року. Але головною сенсацією може стати стрімке падіння рейтингу уряду реформаторів внаслідок невідповідності обіцяного зробленому.
Ярослав Божко:
Я принципово не погоджуюся з тезою, що скандал навколо імпічменту Трампа та українська карта ще обов'язково не раз опиниться на столі. На жаль, є загроза для України, що її інтереси знову будуть знехтувані на користь однієї з партій. Проблема міжнародного впливу України прямо залежить від ресурсів, які вона може акумулювати. На жаль, попередні гучні інформприводи про Україну в світових медіа не були позитивного змісту. Реально те, чого потребує зараз Україна — зростання економіки, аби можна було акумулювати більш притомні кошти на міжнародну політику. Без цього наші міжнародні потуги будуть виглядати досить кволо.
Наскільки війна на Донбасі продовжує бути в епіцентрі світової геополітики? Як Україні використати цю тему для того, аби залишатися на слуху?
Олексій Буряченко:
Позиція, що усі винні Україні, тому що у неї гібридна війна з РФ, уже декілька років не приносить відчутних дипломатичних перемогДавайте відверто: від проблем України усі втомилися. Позиція, що усі винні Україні, тому що у неї гібридна війна з РФ, уже декілька років не приносить відчутних дипломатичних перемог. І якщо Польщі, чи країнам Балтії, ще зрозумілі наші проблеми, то Німеччина уже давно бажає Північний Потік-2, а Франція по-суті зробила усе щоб повернути РФ в ПАРЄ, а Макрон особисто уже забронював свій візит до Москви на 9 травня.
А що казати про країни Західної Європи. Їм проблеми України дуже далекі та абсолютно не зрозумілі.
Те що дійсно цікавить усіх у цивілізованому світі - це дотримання правил! А от у цьому контексті питання анексії Криму ще довго буде стояти на світовому порядку денному, адже дієвого виходу ні у кого реально немає. Це міжнародний прецедент з часів Другої Світової Війни (захоплення території однієї держави іншою) на даний момент не має дипломатичного вирішення. Усе вирішить тільки час та регулярна робота міжнародних делегацій України на усіх великих майданчиках, з метою засудження дій РФ та пошуку дієвого механізму повернення Криму в Україну.
Лілія Брудницька:
Знову ж таки, використовувати війну, щоб бути «на слуху». В ОРДЛО наші співгромадяни: одні як бійці ООС, інші – як жителі тимчасово неконтрольованих територій. Гратися у геополітику, можливо, комусь і весело, але за цими «веселощами» страждання наших співгромадян. Чи вартує «бути на слуху» таких жертв? То, може, влаштовуватимемо гладіаторські бої – це гуманніше і жертв менше?
Андрій Мартинов:
Політичні проблеми із реалізацію Мінських угод щодо замирення конфлікту на Донбасі привертатимуть увагу людей у світі, які регулярно стежать за новинами. Як правило, ця цільова група й приймає ключові політичні та бізнесові рішення. Європейський і до певної міри китайський бізнес чекають на мир в Україні, аби повернути її до проєкту «Один пояс, один шлях», тобто транзиту товарів з Азії у Європу. Але конкурентами у цьому сегменті вже є Білорусь і Росія.
Як Україні стати провідним геополітичним гравцем? Чи можливо це? За яких умов?
Олексій Буряченко:
Передусім необхідно визначитися зі стратегічним курсом України, який би він не був! Якщо іти шляхом вільної (ринкової) моделі, то це може бути шлях України, як потужного економічного хабу на кордоні двох світів, Європи та Азії, мусульманства та християнства. В такій моделі має бути максимально дерегульована економіка, мінімальне втручання держави та максимально привабливий інвестиційний клімат, при цьому «червоні лінії» - це корупція, правоохоронні органи, суди та дієве антикорупційне законодавство.
В соціально-орієнтованій економічній моделі навпаки, держава гарантує мінімальний соціальний пакет, але забирає під своє централізоване управління значну частину економіки й тут уже економічні показники можуть поступатися пріоритетам політичним. Може бути й гібридна модель, це зараз чудово показують на своєму прикладі деякі країни Азії.
В будь-якому випадку, щоб отримати геополітичну суб'єктність, потрібно чимось бути цікавим, або чимось докорінно відрізнятись, а полюси залишаються такими як і завжди - з однієї сторони високий рівень економіки, а з іншої ядерна зброя..
Андрій Мартинов:
Сучасний світ змінює уяву про провідних геополітичних гравців. Хто, крім вузького кола фахівців, до вересня 2019 року чув про єменських хуситів, поки вони не завдали удару дронами по саудівським нафтовим запасам? Цей приклад показує, що геополітичне лідерство «великих держав» вразливе не лише гібридним інформаційним атакам, а й асиметричним терористичним ударам. Україні комфортніше бути регіональним лідером Східної Європи, навіть якщо такий статус дратує нашого північного сусіда. Геополітичні вісі «Північ-Південь» (Балто-Чорноморський союз) та «Схід — Захід» (Китай — Росія — ЄС) залишають Україну на перехресті європейської та світової політики та без скандальних новин.
Роман Коржик, “Вголос”
ІА "Вголос": НОВИНИ