Ці слова-благословення належать спочилому у Бозі Главі Української Греко-Католицької Церкви, кардиналові Любомиру (Гузару).
А сказав він їх 20 років тому у святочній проповіді в архикатедральному соборі Святого Юра, 15 квітня 2001-го. Так, нині маємо іншу дату святкування Христового Воскресіння – 2-го травня 2011-го. Але й сьогодні слова Блаженнішого звучать вельми актуально, урочисто, вони адресовані і нині кожному з нас. Тому й пропоную прочитати їх разом ще раз.
Дорогі у Христі! З Божою допомогою дожили ми до свята Христового Воскресіння. Насамперед я хочу сердечно подякувати усім тим, хто протягом Великого посту, а особливо в останні дні, брав участь у відправах, молився разом з нами. Дякую учасникам хорів нашої Церкви, духовної семінарії, Чину отців василіан, а також усім преподобним монахам і монахиням, парафіянам, що протягом того святого часу молилися, співали хвалу Богові, готувалися до великого празника Воскресіння.Щиро дякую усім Вам за те, що сьогодні зійшлися, щоб разом у це велике свято прославляти нашого Господа.
Свято Христового Воскресіння має для нас подвійне значення. По-перше, це радість, що Христос воскрес. У Його воскресінні утвердилася істинність Його навчання, завершилося діло спасіння. Ісус пішов назад до Отця, щоб там готувати місця і для нас. Ще за життя на землі Він навчав, робив чуда, готував людей до наближення Небесного Царства і їх у нього ввів. Ісус подбав не тільки про своїх сучасників, а й про нас, дорогі у Христі. Тому наша радість сьогодні є такою великою. Ми радіємо, бо Його воскресіння – це справжня перемога: Ісус своєю смертю на хресті подолав гріх, вивів нас із неволі диявола, а воскресінням немовби поставив печатку під цим своїм ділом.
Очищення від гріхів
Другий позитивний момент сьогоднішнього празника полягає в тому, що завдяки Христовому воскресінню ми можемо очищуватися від гріхів, можемо звільнитися від того тягаря, який, на жаль, самі на себе накладаємо, - можемо повною мірою відчувати себе Божими дітьми.Ця можливість очищення має для нас надзвичайно велике значення. Коли Ісус Христос на осляті в’їхав до Єрусалима, люди кликали: “Осанна Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!” Вони відчували велич того, що стається, вітали свого Царя, Сина Давидового, Спасителя.
Книжники і фарисеї звернулися до Ісуса, щоб Він наказав людям замовкнути. Він же відповів: ”Кажу вам: коли оці замовчать, кричатиме каміння”.
Молодь
Сьогодні ми багато говоримо про молодь. Хочу звернути Вашу увагу, що та частина нашого суспільства не однорідна. Є зіпсуті молоді люди, яких можна купити, підмовити на будь-що. Такі особи навіть не варті того, щоб їх називати молоддю: це просто люди, які мають небагато років. Справжня молодь є зичлива, щиро прагне справедливості й правди, хоче присвятити себе добру, творить, будує, заохочує. Саме такими хоче бачити молодих людей Господь Бог.Зрілим людям, на відміну від молоді, важко бути такими чистими. На них вже осіло багато пилу грішного життя, грішного світу. Але і вони не повинні втрачати надії, Думаю, що кожний з Вас намагався протягом того святого часу Великого посту очистити себе молитвою, постом, ділами милосердя, сповіддю. І сьогодні більшість з Вас завершить те своє очищення прийняттям святих таїнств – Тіла і Крові Христових. Ми повинні докладати усіх зусиль до того, щоб з допомогою Ісуса Христа і завдяки Йому були чисті наші серця.
Криза духовності
Сьогодні в нашому народі панує криза: по суті, її можна назвати не економічною, соціальною чи політичною, а духовною. Ми часто говоримо про любов до України. Та не всі розуміють, що любити Україну – означає виконувати Божий Закон, Божу заповідь ”Шануй отця і матір ! ” А виконувати Божу заповідь можуть тільки чисті серцем люди, які не лише устами, але й своїм життям кажуть: “Так, Господи!”. Якби ми по-справжньому любили Україну, спираючись на Божий Закон, то в нас не було б тих негараздів, протистоянь, взаємних закидів, осуду, незрозумілих політичних ходів тощо. Тоді б у нас панували злагода, порозуміння, спільне бажання будувати свій край, свою державу.Ми часто кажемо: ”Христос воскрес! Воскресне й Україна !” Як мило це звучить для наших вух і як м’яко вкладається на наш язик ! Але ми мусимо пам’ятати, що Україна воскресатиме доти, поки вона буде Христовою: поки ми, громадяни цієї держави, цього краю будемо чисті, будемо з Богом, поти ми будемо її будувати на чистих засадах Христової науки.Сьогодні Христовий празник. Радіймо і обмінюймося побажаннями ! Я бажаю Вам з усього серця, щоб ми усі цінували ті дари, які Господь Бог приніс, щоб ми очистилися, щоб ми щиро старалися і користали з Божих ласк, щоб життя, для якого Він нас покликав на землю, зробити добрим, гідним людей і надійним для наших дітей і внуків.
Нехай милостивий Господь благословить нас, скріплює нас, нехай воскресіння буде з нами завжди !
І наостанок ще одне прохання до читачів ”Вголосу”
20 років тому (29 березня 2001-го) у архикатедральному соборі Святого Юра з нагоди надання Блаженнішому Любомирові сану Кардинала у проповіді до всіх учасників Літургії він щиро подякував вірянам за молитовне вітання і попрохав: Перше – моліться за нашу Церкву, щоб вона ніколи не переставала жити тільки Божою силою, щоб вона завжди залишалася чистою від усяких земних спокус, щоб єдиним миродайним законом для нашої Церкви був Божий Закон. Друге – моліться за мене, щоб Господь дав мені ласку бути добрим слугою, щоб я служив Вам, нашій Церкві.Сьогодні у молитві маємо просити Блаженнішого, який спочиває у Бозі, за його молитви за нас перед Господом Богом. Молімося разом, працюймо разом, а Господь Бог буде нас благословляти. Останнє речення теж слова Блаженнішого від 29 березня 2001-го. Отже, 20 років тому…
Спеціально для «Вголосу» підготував Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ