З 16 до 22 квітня у Гаазі відбулися Ігри Нескорених. Через пандемію ковіду ці змагання не проводили два роки. Але цього року львів’янин Віктор Легкодух привіз з Гааги в Україну дві медалі – золоту та срібну.
Інформаційний фронт «нескорених»
У розмові з «Вголосом» Віктор зізнався, що через широкомасштабне вторгнення росії в Україну до останнього українська команда не знала чи зможе взяти участь у змаганнях. Хоча два роки готувалися до них.
Військовий згадує, що у 2019 році під час відбору він став членом збірної України Ігор Нескорених. І готувався у 2020 році взяти участь у змаганнях. Але через пандемію ковіду Ігри двічі переносили. І ось цього року вони відбулися.
Але тут росія вирішила розпочати повномасштабне вторгнення в Україну.
«Ми взагалі не розраховували, що зможемо поїхати. Ми вагалися чи нам потрібно їхати. Але вирішили, що нам треба їхати й доносити світу про те, що відбувається в Україні, про цю війну. Треба, щоб світ нас побачив. Тому, коли вже прийняли рішення, то жодних вагань чи сумнівів вже не було», - каже він.
Хоча, за його словами, всі думки під час змагання були з Україною та бойовими побратимами, які зараз на передовій.
Вже на місці виявилося, що українську команду з нетерпінням очікували майбутні суперники. Цього року на змагання приїхали військовослужбовці та ветерани з 20 країн світу. Всім кортіло побачити тих, хто з гідністю захищає свою країну від рашистів.
«Ми приїхали в містечко, де відбувалися Ігри. І коли ми прийшли на обід, зал був заповнений і нас зустріли оплесками. І поки ми йшли до свого місця, всі стояли й аплодували нам», - згадує Віктор.
По суті, ще навіть до початку змагань всі визнали, що сюди приїхали переможці. І вже не важило хто переможе під час спортивних змагань та хто отримає медалі. Воїни, які зазнали поранень під час бойових дій, визнали українців – переможцями.
«Спортивний результат у цій поїздці – не головне. Ми туди їхали як на інформаційний фронт», - говорить боєць.
І вже пізніше, спілкуючись на різних майданчиках та локаціях, українські воїни розповідали про визвольну війну України з росією.
Особливу підтримку українці відчували від американської збірної: американці допомогли й з обладнанням, й влаштували зустріч у посольстві США у Гаазі. Українців запрошували і запрошували на різні зустрічі. Отже, з боротьбою на інформаційному фронті українські воїни дали собі ради. Саме їм, обпалених війною, вірили всі.
Друзі-суперники були сильними
А поза тим відбувалися тренування і змагання. Віктор розповідає, що востаннє тренувався штовхати ядро в Україні ще у грудні. Попри це, йому вдалося взяти «золото» для України.
Чоловік виступив першим і став найкращим. Вже напередодні змагань, спостерігаючи за своїми суперниками, зрозумів, що призове місце у цій категорії Україні забезпечено. Тільки не знав яке саме. І коли вже на змаганнях уболівав за своїх суперників, зрозумів, що «золото» дістанеться саме йому.
А ось що стосується змагань з веслування на тренажері протягом чотирьох хвилин, такої впевненості не було. Віктор зізнається, що це «срібло» дісталося йому важче.
«Чотири хвилини гребти з максимальними зусиллями – це важко. До того ж суперників було багато і вони реально великі. Я не вважаю себе маленьким, але дехто з них реально був двічі більші за мене. Я ще подумав: ото зараз буде заруба», - говорить спортсмен.
Повернувшись додому, Віктор Легкодух склав плани на майбутнє. Звісно, він є винним військовослужбовцем та викладачем Академії сухопутних військ. Але бачить себе надалі і у спорті: має намір зайнятися професійно штовханням ядра та потрапити у параолімпійську збірну України.
«За правилами я можу брати участь у Іграх Нескорених. Але у нас є багато поранених хлопців і дівчат. То ж хай і вони долучаться до цих змагань. Звісно, я приходитиму на відбори, підтримувати всіх. Але до складу команди найближчі п’ять років не буду входити», - каже він.
Натомість має амбітну мету: у 2024 році взяти участь у Паралімпійських Іграх. Готується до цього серйозно: має вже стілець для штовхання ядра, списи, диски, все необхідне обладнання та тренера.
Але, на жаль, у Львові немає спеціально обладнаного майданчика, де би спортсмени на візочку могли тренуватися у штовханні ядра. Сам Віктор знайшов та домовився на стадіоні, зробив спеціальне собі місце та тренувався у ямі для стрибків у довжину.
І, до слова, у Гаазі на змаганнях Ігор Нескорених, з Віктором була його кохана дружина, яка усіляко його підтримує. Адже це вона колись переконала його взяти участь у змаганнях для військовослужбовців та ветеранів.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», Віктор Легкодух взяв участь у Іграх Нескорених у Гаазі та приніс Україні «золото» й «срібло». Його товариш по збірній Ігор Галушка здобув «золото».
ІА "Вголос": НОВИНИ