Serj Tankian "Elect The Dead" (2007)
Серйозність дуже фігова штука в певних контекстах. Невелика к-ть самоіронії не дозволяє вловлювати моменти самоповторів і елементи мавзолейного звучання. Навіть, якщо чувак і не гасає за чимось більшим, ширшим чи вищим, а просто грає собі музон, ніби на розслабоні, всеодно проскакують якісь заглючені птіци-фєнікси. Тому і немає якоїсь єдиної іскри, щоб загорілось полум'я. Тобто, альбом не провисав на якихось дільницях свого творчого шляху.
Таке вже було з новим Korn, з новим духом Smashing Pumpkins і з останнім альбомом Muse.
Новий альбом соліста SOAD Сержа Танкяна якийсь передбачуваний у своїй монументальності та пафосності в дусі вже вищезгадуваних Muse, тих ж Smashing Pumpkins + апокаліпсоїдні штучки Nine Inch Nails в "Year Zero" (2007).
Підвищена театральність, оперна металопрокатність та модна кабарешність (від A Whisper In The Noise до Земфіри) борців з соціальною справедливістю переливається через вінамп класним, нічого не скажеш саундом, рівнем виконання і пристойним вокалом. Але це вже було чути мільони разів в різних команд та їх фронтменів. Вся фішка тільки в тому, що це Серж Танкян, соліст System of A Down.
А якби на обкладинці альбому було інакше прізвище, не Сержа Танкяна, чи писали б рецензенти свої розчудесні відзиви та іншу пазітівну муть?
Хоча, зрозуміло, що це краще, ніж новий альбом Foo Fighters "Echoes Silence Patience And Grace" і той ж "Zeitgeist". Мовчу про Korn. Що тоді говорити про розхвалений і український ледзеппеліновий (за визначеннями музкритиків) ТОЛ?
Ті ж полярні перестрілки а-ля "Chop Suey!", ті ж стрибки волюму з максимуму до мінімуму, та ж роздвоєна аритмія. Балади, розкочегарені бойовики і плаксиві молитви. Але це вже було на "Toxicity", і тим більше на "Hypnotize & Mezmerize". "Serart" (2003) з Арто Тунчбоячаном і то більш специфічний та цікавіший.
Хоча, тут є чим похвалитись. "Saving Us", "Sky Is Over", "Baby" хотіла б мати в своєму творчому загашнику не одна авторсько-фронтменна одиниця.
За "Lie Lie Lie" вдавилась би більшість, так званих ню-металістів і олдових рокерів. За такий угарний стьоб над брітнями, перісами і агілєрами з неповторними шабашними завиваннями-мотивами східних гурій. Так кричить і Рєната Літвінова в Земфіриних "1000 лет" + фортепіанний початок "Rhapsody in Blue" Гершвіна.
Хоча тут більше "Когда снег начнется" і "Lie Lie Lie", яка кажуть москалі – родствєнниє души. Враження таке, що треки писала одна людина. Один швидший варіант для Сержа, інший, повільніший – для Земфіри. Щоб захід робив без східних мотивів? Найкращий трек альбому. Ну й не тільки альбому.
Далі кочегарить ще один стьобно-секретна штучка "Praise The Lord And Pass The Ammunition" з зальотам в плаксиве фортепіано і ча-ча-ча.
По тому знову валить трасерна перестрілка, баладний моноліт та хор космічних скафандрів, який бореться з прибульцями з далекого космосу. Де сіквел "Армагедону"? А там і традиційне армагедонне закінчення. Баладка з мінорним фортепіано, дзвонами і причитаннями. Небо вкрили чорні хмари. Літають круки. Море трупів. Гори черепів.
Death we know,
Comes to all of us alive,
But all I want is you,
All I need is you,
All I want...
Сильно. Круто. Термоядерно. Можна і 10 з + + +, якби не деяка передбачуваність, певна модна ідентичність з вищевказаними музичними героями та самоповтори.
1. Empty Walls
2. The Unthinking Majority
3. Money
4. Feed Us
5. Saving Us
6. Sky Is Over
7. Baby
8. Honking Antelope
9. Lie Lie Lie
10. Praise The Lord And Pass The Ammunition
11. Beethoven's Cunt
12. Elect The Dead
Babyshambles "Shotters Nation" (2007)
Разпіздяйство Піта Доерті розмотується на повну катушку на 2-му альбомі "Дєцкіх шаластєй". І якщо на 1-му альбомі "Down In Albion" був лише один нормальний трек, але який трек – "Fuck Forever", то тут можна і навіть дуже потрібно нормально слухати увесь альбом. Просвітлений привіт наркодилерам та всім_всім_всім. Світлий-пресвітлий_чистий_добрий_веселий-безбашений альбом. Діти ж бавляться.
Роздовбані і обкурені гітари, мелодії з оглядкою на хіти Libertines. Стьоб над хітом Peace Burial At Sea "Aseph O" з подальшим присобаченням хіта Kinks "All Day And All Of The Night". І це лише секондно-пофігістична "Delivery". Ще десь тут літає й "Submission" Sex Pistols. Хоча Kinks тут і не тільки тут просто до фіга.
Пісочно-сонячна перкусія "You Talk" яко ранкова проповідь місцевого піжона (на деякі слова Кейт Мосс) навколишнім пташкам, комашкам і букашкам та словесне випендрювання "Arbeit Macht Frei". Сонце_морє _і _вада – наши лучшие друзья.
І обкурено-цікаві гітари "UnBiloTitled". Пофігістичний блюзок "Side Of The Road" з намьоками на "The Ha Ha Wall".
Хендріксно-дорзний псіхадєл "Crumb Begging Bahead" – то просто торба. Посеред того царства вічних разпідзяїв та відморожених пофігістів такі баси, такі переходи, шаманська ритміка з поступовим і неминучим переростанням оргАна Манзарека в повний ураганно-розкаблучний фокстрот.
Кальянна "Unstookie Titled" з вставками з "Fuck Forever" та сюрреалістично-фантасмагорична радість "French Dog Blues" – просто прекрасні + море епітетів і порівнянь.
А приджазована контрабасом "There She Goes" з чайним сервізом перкусії традиційного файф'о'клока з вже легендарним голосом Піта. Це ще краще, ніж 2-ві попередні атомні штучки. Десь тут мають бути хитрі рожі Дживса і Вустера.
Разпідзяйські діалоги і губна гармоніка "Baddie's Boogie" з мотивами однієї савєцкої мелодії, здається з "Єралашу", яку савєти, точно десь стирили з-за бугра. Найкращий трек для роверної прогулянки в обкуреній браваді.
А на закінчення радиційна акустична балада з районів The Velvet Underground. І на відміну від Сержа Танкяна – тиха, жива, без пафосу і хемінгуеївських дзвонів по якомусь аноніму. З цим блін, знайомим переходом Badly Drawn Boy в "One Plus One Is One". Може Сержу варто деколи покурити і не залазити в мауглі джунглі політінформації та шукати вершників Апокаліпсису в темній кімнаті.
Найкращий диск Babyshambles. Найкращий диск Доерті, перед яким сховаються усіх диски Libertines. Хто такі Arctic Monkeys? Хто такі Klaxons, Hard-Fi, The View, Kaiser Chiefs та інша бріт-попова пурга? Хто такі Oasis?
П'яний і обкурений Доерті робить їх всіх однією лівою. Тільки от Кейт Мосс вже почала мітінгуватись з гітаристом The Kills Джемі "Хотел" Хайнсом.
Класна була пара.
1.Carry On Up The Morning
2. Delivery
3. You Talk
4. Unbilotitled
5. Side of the Road
6. Crumb Begging Baghead
7. UnStookie Titled
8. French Dog Blues
9. There She Goes
10. Baddies Boogie
11. Deft Left Hand
12. The Lost Art of Murder
ІА "Вголос": НОВИНИ