Сьогодні у Львові створено міську організацію партії „Народний Союз Наша Україна”.
Інсайдерські джерела в НСНУ ще пару тижнів тому повідомили „Вголосу”, що головою Львівської міської організації НСНУ буде обрано власника ”Віденської кав`ярні”, члена Комітету підприємців Львівщини Олега Мандюка (хто не вірить – подивіться рубрику „Чутки”).
Так воно, зрештою, й сталося – обрано Мандюка. Щоправда, на відміну від обласної установчої конференції, на цей раз подбали, щоб поряд із реальним претендентом на посаду керівника, було виставлено псевдоальтернативні кандидатури із числа осіб, які не мали анінайменших шансів. Як і належить партії влади, НСНУ розбудовується плановано і прогнозовано. Керівництво НСНУ впевнене в своїх силах і навіть розглядає свою партію як своєрідний „Ноїв ковчег” для тих, хто хоче й надалі отримувати корма... чи то пак, утримувати кермо. Не даремно головний парторг НСНУ Р. Безсмертний в інтерв’ю заявив: ”Нам треба сідати за стіл, і рятувати людей, які пішли під прапори УНП, бо у них жодного шансу пройти у наступний парламент”. Ось так. Не більше й не менше: врятувати... Очевидно, щоб зберегти цінних кадрів для Великої Справи.
Треба сказати, що на міській конференції було немало таких скоропостижно врятованих. Серед них, зокрема і А. Садовий, і „двомісячний уенпіст” Батенко, і ще низка інших борців за ідею.
І в цьому місці я чомусь згадав певні історичні анекдоти. Про те як Ленін довго намагався захищати викритого провокатора Маліновського і не хотів вірити очевидним фактам, тому що той був йому “корисний”. За завданням поліції робив те, що збігалося із завданням самого Леніна - перешкоджав об'єднанню більшовицької й меншовицької фракцій у Думі. Або ж слова Леніна про товариша по партії, якого інші товариші вважали негідником (цитую по пам'яті, але зміст й інтонацію передаю точно): - „Так, негідник. Але корисний. Негідники теж потрібні. От ви могли б женитися на купчисі, щоб використати її гроші для партії? Ні. І я би не міг. А він зміг”.
Химерна штука пам’ять. Чому я раптом пригадав якісь історичні анекдоти? Я ж не проводжу ніяких аналогій і, звичайно ж, не вважаю згаданих людей негідниками. А от пригадалося, і все. Між іншим, філософ і президент довоєнної Чехословацької республіки Томаш Масарик стверджував, що “врешті-решт перемагають ідеалісти”. Але хто тепер читає Масарика.
ІА "Вголос": НОВИНИ