Наприкінці жовтня у Львівській облраді була створена депутатська міжфракційна група «Нова Галичина», до якої увійшли представники НСНУ, УНП та «Пори». Сам по собі факт створення депгрупи – подія незначна, адже такі групи в умовах дії партійних фракцій та імперативного мандату приречені лише розсікати повітря піарними заявами. Зрештою, про це свідчить і досвід попереднього такого утворення у облраді – депутатської групи «Наука-Економіка-Політика», яка канула в Лету, не зробивши нічого, окрім заяви про своє створення.
Публічні виступи та заяви представників «Нової Галичини» -- неконструктивні та незрозумілі для широкого загалу. Можливо, саме тому з усього озвученого ними у пам’яті народній наразі залишилося тільки одне: це ті, які зневажливо обізвали всіх інших «рагулями».
Але насторожує інше: неприховане несприйняття цієї групи з боку інших депутатів та керівництва облради. Чому? Що заставило Мирослава Сеника навіть в Києві на засіданні політради НСНУ, на якому вирішувалися важливі загальноукраїнські проблеми, порушити питання про «Нову Галичину»? Які цілі насправді переслідують творці цього проекту? Спробуємо викласти свою версію подій. Наскільки вона справедлива, ми зможемо переконатися вже на найближчому сесійному засіданні облради, яке відбудеться 4 грудня.
Інстинкт самозбереження чиновників
Якщо проаналізувати прізвища депутатів, які увійшли до «Нової Галичини», то впадає в очі, що серед її учасників переважають держслужбовці та члени НСНУ, в т. ч. й заступник голови Львівської ОДА Тарас Батенко, який, власне, й очолює усю цю компанію. Саме це дало підстави для багатьох одразу ж охрестити депгрупу «Нова Галичина» проектом Олійника.
Було б безглуздим заперечувати, що «Нова Галича» не народилась би, якщо б Олійник не дав «добро» чиновникам на такі дії. Але на цьому роль Петра Михайловича в цій історії і наразі вичерпується. Через турботи з власним здоров’ям його інтриганський потенціал поки що обмежений. І в даній ситуації справжні ініціатори проекту радше використовують губернатора як прикриття. Просто на цьому етапі їхні інтереси збігоися з інтересами Олійника, якого останнім часом усунутого з львівської політики не тільки через фактор хвороби, але й через фактор неминучої відставки з посади голови Львівської ОДА.
Справжнім ідеологом і натхненником проекту «Нова Галичина» вочевидь є Тарас Батенко, який тривалий час «носив мобільні телефони» за багатьма керівниками, а тепер врешті-решт вирішив зіграти «свою гру». І мета цієї гри значно далекосяжна, ніж просто створення піар-майданчику для себе в облраді.
Головний мотив спалаху активності Батенка є дуже банальним: він шукає варіантів для збереження, а по можливості й розвитку своєї кар’єри. Адже далеко не факт, що Олійник, його нинішній «папік», отримає гарну посаду у Києві, а, по-друге – що Олійник захоче забрати Батенка з собою. Для того ж, щоб, як мінімум, лишитися на своїй посаді, Батенкові необхідні вагомі аргументи своєї значимості та незамінності в розмові з майбутнім губернатором.
А тепер поглянемо на список соратників Батенка по «Новій Галичині». Інстинкт самозбереження у держслужбовців з «Нашої України», які увійшли до цієї групи, працює не гірше, ніж в нього. Тут все зрозуміло. Але що змусило, наприклад, Дем’яна Малярчука чи Олега Нємчінова приєднатися до них? Які аргументи в розмові з цими поважними політиками знайшов Батенко, щоб переконати їх зіграти у його гру? Можливо, останні відчули в цьому проекті для себе шанс нарешті вийти на перші ролі в іншому більш масштабному проекті створення нової парті (не будемо вживати слова об’єднаної) на базі БНУНС?
Боротьба за нову партію на базі БНУНС у Львові йде повним ходом
Те, що НСНУ, як, втім, і инші партії, що входять до БНУНС, приречені на модернізацію – добре розуміють політики як в Києві, так і у Львові. Питання в тому як це зробити і хто у процесі реорганізації зуміє вийти на перші ролі у новоствореній партії. І в Києві, і в регіонах йде активний переговорний процес і перегрупування партійних сил. Але для регіонів це питання є навіть важливішим, бо всі пророкують дострокові місцеві вибори, які до того ж можуть відбуватися на основі мажоритарної, а не пропорційної виборчої системи.
Перший офіційний крок в цьому напрямку у Львові зробила НСНУ. Пам’ятаєте, після дострокових виборів з’явився проект Меморандуму про створення міжфракційних об’єднань на базі «Нашої України» УНП та «Пори» у міській та обласній радах. У Меморандумі говорилося, що такий крок логічно випливає із декларації про створення єдиної партії на базі БНУНС і сприяє цьому процесові. Однак де-факто підписання цього Меморандуму означало створення нового формату більшості у міській та обласній радах. І це докорінно змінювало вже усталені правила гри. Саме тому у міській раді було докорінно перероблено текст цього документу, внаслідок чого він втратив свій первісний зміст. А от в облраді Меморандум таки було підписано. Однак втіленню його у життя перешкодила «Нова Галичина», що з’явилася на світ саме в дні підписання цього документа і чомусь у такому самому форматі, як нова більшість: «Наша Україна» -- УНП – «Пора». Чим не заявка на створення нової партії на регіональному рівні?
Зміна правил гри в облраді
То чого насправді добивається «Нова Галичина» і які виклики пов’язані з її діяльністю?
По-перше, її члени декларують необхідність зміни правил прийняття рішень у облраді. Назовні це звучить, що вони збираються боротися за «чесні та прозорі» правила гри. Насправді ж ця вимога вилилися в пропозицію розділити усі питання, які розглядаються в облраді, на дві категорії: політичні та инші. Причому, якщо по політичних питаннях всі голосують відповідно до рішення фракції, то щодо інших питань «Нова Галичина» пропонує дозволити депутатам голосувати у вільному режимі. Як ви думаєте, чи могла не сподобатися така пропозиція депутатам, які до цього часу голосували по всіх рішеннях відповідно до фракційного рішення і більшість з яких із сумом спостерігала як мимо їхніх кишень пропливають тисячі доларів, гривень, юанів та тугриків. Звичайно, це їм сподобалося.
А далі – все просто. Позаяк у «Новій Галичині» більшість складають депутати від НСНУ, то вони розпочали заведення нового порядку з перевороту саме у цій фракції, відсторонивши Олега Мандюка від керівництва нею і зафіксувавши положення про обов’язкове спільне голосування для членів фракції лише по політичним питанням в регламенті роботи фракції. Провести цей переворот для Батенка з компанією виявилося неважко, бо частина цієї фракції, яка могла би потенційно протидіяти його впливам (Б. Буца, І. Васюник та ін.) – є постійно відсутніми у Львові. А відтак Мандюк залишився генералом без війська.
За прикладом депутатів від НСНУ добиватися таких самих привілеїв почали їх сателіти в облраді – ПППУ, ХДС, КУН, НРУ? І в УНП та «Порі» є також лобісти нових правил. Тим більше, що рядові депутати, у своїй масі цілком підтримують ініціативу «Нової Галичини», бо вона відкриває перед ними можливість безпосередньої участі у «дерибані».
І все б було б добре, якщо б не одне але. Які питання підпадають під категорію політичних і хто це визначає? Наприклад, чи обрання голови облради чи його заступника – це політичне питання чи ні? І чи має бути по цьому питанню консолідована позиція фракція? Хто це вирішує?
Те, що сталося, це вже не переворот одній фракції, це заколот в усій облраді, який перекреслює усі раніше існуючі механізми досягнення домовленостей щодо голосувань. Ситуація стала практично некерованою і навряд чи її вже вдасться загнати у попередні рамки.
Для чого це все робиться і якими будуть наслідки
Чого добиваються Батенко і Ко?
Переформатування центрів впливу, яке сьогодні відбувається лише у тих фракціях облради, які входять до БНУНС, навряд чи тільки цим обмежиться. Вірогідно, зосередившись на питаннях регламенту роботи облради, «Нова Галичина» реально переслідує іншу мету – змінити керівництво облради, а також створити свої паралельні центри впливу у політичних партіях, які сьогодні входять до БНУНС. При цьому мова йде не лише про облраду, але й про районні та міські ради. Зрозуміло, що перші ролі у цих процесах вони відводять для себе.
Цей проект знаходить підтримку далеко за межами облради. Адже за час свого перебування у владі Мирослав Сеник нажив собі немало ворогів. Про Олійника годі й казати. Але не випадково наприклад, з’явилися чутки, про те, що Тарас Батенко останнім часом часто контактує з відомим львівським олігархом Петром Димінським. Подейкують, що останній навіть погодився фінансувати в якійсь частині цей проект (чи не на гроші Димінського придбаний новенький джип, вартістю понад 40 тис. доларів, на якому сьогодні роз’їжджає Львовом Батенко?).
Отож сьогодні реальним наслідком діяльності Тараса Батенка та «Нової Галичини» можна вважати те, що БНУНС втратив більшість в облраді. Єдиним консолідованим та керованим центром прийняття рішень, єдиною реальною більшістю в облраді залишилися фракція БЮТ.
ІА "Вголос": НОВИНИ