Минулого тижня, із призначенням нових голів райдержадміністрацій, а також зі створенням оргкомітету із заснування Львівської обласної організації Народного союзу „Наша Україна”, на Львівщині практично вималювалася нова конфігурація обласного політикуму.
Попри те, що посади голів РДА у Львівській області обійняли по п’ятеро членів від УНП та НРУ, а також те, що вихідці з цих партій зайняли низку інших важливих адміністративних посад, партією влади, звичайно ж, на Львівщині буде НСНУ. Враховуючи, що оргкомітет зі створення Львівської обласної організації партії Ющенка очолив голова облдержадміністрації Петро Олійник, можна не сумніватися в тому, що увесь адміністративний потенціал нової влади буде спрямований на розбудову НСНУ, незалежно від того, до якої партії належить той чи той чиновник на місцях.
Створенням нової „партії влади” – НСНУ, Ющенко продемонстрував максимальний політичний прагматизм. Оскільки виборці із націонал-демократичного табору є його природними союзниками і на майбутніх парламентських виборах все одно підтримають очолювану ним політичну силу, то до УНП та НРУ Ющенко поставився як до горезвісного мавра, який „зробив свою справу”.
І хоча лідери обласних організацій УНП та НРУ обіцяють пильно стежити щоб влада не чинила тиску щодо переходу в нову партію на членів їхніх партій, процес відходу від націонал-демократів вже почався. Щоправда, на рівні партійного генералітету Львівські націонал-демократи не зазнали значних втрат. По-суті тільки губернатор Петро Олійник перейшов до лав НСНУ ще на установчому з’їзді, а решта партійних генералів вже може не спішити – командні місця розібрано. Однак на низовому рівні, активісти Руху та УНП, вірогідно перейдуть на бік „справжньої партії Ющенка”. Тим більше, що ця партія ще й отримуватиме максимальне сприяння з боку влади ЗМІ, тощо. Тобто можна припустити, що партія Ющенка на Львівщині буде розбудовуватися значною мірою якраз за рахунок рядових членів НРУ та УНП.
Ця сама проблема, звичайно ж, постала й перед іншими націонал-демократичними партіями, які висловили готовність підтримати львівську та київську владу, однак проти того, щоб розчинитися в НСНУ, такими як КУН, УРП „Собор” чи ХДС. Скажімо, голова ЛОО ХДС Антон Ружицький 12 березня ц. р., під час проведення обласної партконференції, закликав однопартійців не піддаватися на спокусу увійти до „Народного Союзу Наша Україна”.
Окремо належить сказати про опозицію до нинішньої обласної влади.
Системна опозиція на теренах Галичини практично не має жодних перспектив, оскільки абсолютна більшість жителів області є послідовними й твердими прихильниками націонал-демократичної та націонал-ліберальної ідеології.
Партії, які підтримували на президентських виборах Януковича отримали серед галичан тавро „одіозних” і, вірогідно, за них можуть проголосувати не більше виборців, ніж за Януковича - до 5%. Що ж стосується „лівих” – комуністів та соціалістів – вони ніколи не користувалися популярністю на львівських теренах. Як показують соціологічні дослідження Центру Разумкова, проведені у липні минулого року у Львівській області, ліві ідеї, репрезентовані СПУ, КПУ та ін., на теренах Львівщини мають підтримку до 4% населення (в 2002 році КПУ отримала 2,64%, СПУ – 1%, блок Вітренко – 0,8%.); кількість прихильників „лівої” ідеології корелює з кількістю російського населення в області (у 1988 році росіяни становили 7,2% населення області і „ліві” здобули 6,37% голосів; у 2001 році російське населення складало 3,8%, а кількість голосів відданих за „лівих” – 4,5%.
Тому на Львівщині можлива радше опозиція стосовно окремих персон у владі.
У процесі президентської виборчої кампанії, а потому – боротьби за владні посади в області з-поміж різних політичних угруповань чітко викристалізувалися дві групи – команда Петра Олійника, яка від початку виборчої кампанії впевнено крокувала до влади і команда Михайла Сендака, яка, попри те, що тривалий час перебувала в авангарді боротьби з есдеками, від моменту коли перемога Ющенка стала ставати очевидною, виявилася поза грою. Команда Сендака сприймає такий стан речей як очевидну несправедливість, навіть написала лист-звернення від президії Львівської облради до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко із пропозицією призначити Сендака головою Львівської ОДА, але все безрезультатно.
Персональним опонентам нового керівництва Львівщини, які безсумнівно перебуватимуть в опозиції до команди Олійника, необхідно було отримати якийсь „політичний дах”, який би дозволяв відсторонитися від обласного керівництва, але не перейти в опозицію до Ющенка. Рух та УНП для цієї цілі не годилися через те, що проводять надто угодовську політику стосовно нинішнього губернатора, не полишають планів якось домовитися про входження у блок Ющенка, бодай на правах молодших партнерів, і найголовніше – через те, що Кендзьор, який тривалий час був в одній команді з Сендаком і їв з тих самих рук – легко зрадив своїх соратників і перейшов на бік Олійника.
Відтак найкращим і по-суті єдино можливим дахом для них стала партія ВО „Батьківщина”. Лідер цієї партій популярний і шанований на Львівщині політик, у її команді бути не соромно. ВО „Батьківщина”, на відміну від НРУ, УНП чи КУНу запрошена Ющенком до єдиного блоку на майбутніх президентських виборах. І, нарешті, Юлія Володимирівна диспонує значним авторитетним ресурсом і, не виключено, буде грати після парламентських виборів „свою гру”, а тому постарається здобути якомога більшу кількість депутатів у представницьких органах влади на місцях. Це, у свою чергу, відкриває широкі перспективи для змагання з командою Олійника на місцевих виборах.
Крім того, Львівська організація ВО „Батьківщина” також зацікавлена в припливі свіжої крові, оскільки ця партія на Львівщині значною мірою має віртуальний характер. Щоправда за блок Юлії Тимошенко на парламентських виборах 2002 року проголосувало 17 % виборців області, однак на місцевих виборах вона здобула тільки одне депутатське місце у Львівській міськраді і ще декілька представників у райрадах. Тобто 17% львів’ян підтримали не реальну партію, а персонально Юлію Тимошенко, а на місцевому рівні достойними і авторитетними людьми ВО „Батьківщина” не диспонує. Тому приплив до партії впливових діячів місцевої політики є для „Батьківщини” дуже позитивним явищем.
Минулого тижня було створено депутатські групи партії „Батьківщина” у Львівській обласній та міській радах, було оголошено про можливість створення таких груп ще у низці районних рад. Причому створюються ці групи переважно за рахунок представників „Нашої України”. Скажімо, у облраді ініціативну групу щодо створення фракції ВО „Батьківщина” очолив соратник голови Львівської облради і керівник фракції „НУ” в облраді Олег Канівець. Він зазначив,, що фракція „Наша Україна” Львівської обласної ради не збирається нести відповідальність за дії нової влади на Львівщині. „Ми не можемо допустити маніпулювання обласною радою і фракцією, щоб склалося враження, що з нею все погоджується і все вирішується. Реально такого не відбувається. Навпаки обласна рада до формування теперішньої влади не має ніякого відношення і сама фракція теж. Якщо новий голова Львівської ОДА Петро Олійник формує команду, виходячи з власних бачень, то йому й відповідати за дії цієї влади”.
Таким чином можемо говорити, що головні риси політичної диспозиції на Львівщині вже сьогодні зрозумілі: є партія влади – НСНУ, яка претендує на левову частку голосів; є Рух, УНП та КУН, які старатимуться стати молодшими партнерами „партії Ющенка”, а якщо не вдасться – створити блок „Ми також за Ющенка” і постаратися позбирати ті голоси, які втрачатиме „партія влади”, внаслідок свого бездарного керівництва областю. Їм буде досить важко це зробити, бо значна частина обласного і районного керівництва належить до цих партій; є системна опозиція – КПУ, СПУ, СДПУ(О), ПР, які всі разом змагатимуться за якихось 5% голосів; і є БЮТ (можливо, без УРП „Собор”), який серйозно поповниться за рахунок депутатів у представницьких органах влади і буде піддавати спершу м’якій, а згодом – все гострішій критиці дії команди Олійника і НСНУ в області.
ІА "Вголос": НОВИНИ