Олег Тягнибок - народний депутат України, лідер партії ВО «Свобода»

- Під час президентської кампанії піарщики Януковича використовували ваше прізвище як „страшилку” щодо певних категорій населення та жителів сходу, зокрема звинувачуючи вас у ксенофобії. Це стало приводом вашого виключення з фракції «Наша Україна». Наразі Ви плануєте повернутись у фракцію «Наша Україна», залишитись позафракційним чи вступити в іншу фракцію?

- На цей момент я не можу дати ствердної відповіді стосовно моєї роботи в парламенті упродовж останнього року каденції. На сьогодні я не виключаю жодного з варіантів. Маю кілька пропозицій щодо входження в деякі фракції. Можливо, залишуся у своєму сьогоднішньому статусі позафракційого. Це буде залежати в тому числі й від рішення Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

- Більше року тому утворилось Всеукраїнське об’єднання «Свобода», яке реорганізувалось із Соціал-національної партії. Тоді частина людей на чолі із екс-керівником покинули партію, не пройшло і року, як стався черговий розкол. З чим пов’язаний відхід із ВО «Свобода” групи членів, які створили партію Народний союз »Українці"? Це пов’язано із ідеологічними мотивами?

- Ні. Це не ідеологічні мотиви. До того ж, я б не говорив про розкол. Просто відійшла певна група людей. Факт створення іншої партії вказує на причини їхнього відходу. Зазначу, що після виходу тієї частини партійців у принципі в організації нічого не змінилося. Хіба що значно поліпшилася внутрішня атмосфера.

- Вибори 2006 року проходитимуть на жорстко пропорційній основі, тобто лише партії братимуть участь у виборах. ВО «Свобода» збирається йти на вибори самостійно чи в блоці з якимись силами? Якщо так, то з ким можливе таке блокування?

- Зараз про це зарано говорити. Однак ми не виключаємо варіантів, що можемо іти самостійно, як і того, що можемо блокуватися з іншими правими партіями.

- У форматі якогось націоналістичного блоку чи більш широкого національно-демократичного об’єднання?

- Для нас було б ідеальним або іти самим, або у форматі націоналістичного блоку. Але може бути, що ми вестимемо переговори про більш широкий в ідеологічному плані блок. Скажімо, правий, правоцентристський.

- А коли партія буде визначатися?

- Партія вже визначається. Вчора відбулося розширене засідання Політради за участі керівників обласних організацій, ми проговорювали це питання. Зараз я веду переговори з представниками різних політичних сил. Остаточно будемо визначатися тоді, коли визначатимуться всі політичні партії.

- Найближчим часом планується з’їзд об’єднаної партії «Наша Україна». Чи надходила якісь пропозиції до ВО «Свобода»? Яка ваша позиція щодо новоутвореної партії?

- До мене особисто надійшла пропозиція долучитися до цієї партії, але наразі я не проводив офіційних переговорів від імені Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Можливо, наміри благородні, але обидва Рухи дали категорично негативну оцінку щодо свого входження і майбутнього цієї партії. Крім того, сьогодні не відома позиція ПРП, „Солідарності” та інших. На цей момент я практично виключаю можливість входження „Свободи” в цю структуру. Я навіть не знаю, чи відбудеться ця партія як така. На сьогодні, за тиждень до з’їзду, ми ще не можемо сказати, виходячи з тієї інформації, якою володіємо, чи вона буде.

Коли ми вели переговори з Ющенком у форматі націоналістичного блоку-четвірки, він ще тоді проговорював позицію стосовно створення партії «Наша Україна». Віктор Андрійович зазначив, що люди із його оточення, які ніколи не були представниками партій, мусять мати якусь організацію. Було б дуже погано, якби бренд «Наша Україна» був утрачений.

Виглядає так, що загального об’єднавчого процесу не вийде. Це може бути формат подальшого блоку, проте не думаю, що партія, яка тепер називатиметься „Народний союз „Наша Україна”, відбудеться у тому форматі, який планувався раніше.

- Ходять чутки, що відхід частини людей із ВО “Свобода” пов’язаний із інтригою Романа Безсмертного, який перетягнув частину людей у проект Народний союз “Українці”. Чи можемо ми побачити найближчим часом ваших екс-соратників у Народному союзі “Наша Україна”?

- Назва «Народний союз”, наскільки мені відомо, була давньою ідеєю головного ідеолога помаранчевої символіки Ярослава Лесюка. Ще років два-три тому у приватних розмовах він говорив про те, що назва »Народний союз” дуже вдала. Саме він міг її рекомендувати для новоствореної партії

Оскільки почалося створюватися дуже багато народних партій (це і перейменування партії Литвина, зрештою існує уже майже традиційна Українська народна партія) була ідея творити Народну партію “Наша Україна”. Вважаю, назву новоствореної структури вибрали саме за рекомендацією Лесюка. Про це достеменно сказати не можна, але є підстави так судити, оскільки він і далі залишається іміджмейкером та піарщиком у оточенні Ющенка. Була прийнята пропозиція новоствореній партії дати назву «Народний союз »Наша Україна”.

Стосовно колишніх членів нашої організації, то чи не у кожній партії національно-демократичного спрямування, і навіть ліберального, є вихідці з СНПУ, тому припускаю можливість побачити у тих структурах вихідців ВО “Свобода”.

- Ви є автором третього законопроекту про люстрацію. Чим він відрізняється від двох попередніх? Спрогнозуйте ймовірність прийняття цих законопроектів ВРУ цього скликання?

- Думаю, що ймовірність прийняття цих законів мінімальна. Цей парламент ніколи не зможе прийняти закон про люстрацію, бо більшість депутатів сприйматиме його як закон, який направлений конкретно проти них.

Від інших він відрізнятиметься більш чіткою юридичною побудовою та детально виписаною нормативно-правовою базою застосування.

- Рік тому ви та політики націоналістичного табору заявляли про бажання створити фракцію націоналістів у майбутньому парламенті. Наскільки збереглася ймовірність подібного зараз?

- Така ймовірність ще існує. Як не парадоксально це звучить. Більше того, теперішній процес формування різноманітних блоків може допомогти у цьому. Адже багато хто відштовхує націоналістів через побоювання мати у своєму блоці справжніх націоналістів. А це може підштовхнути до створення власного блоку.

До того ж, сприйняття суспільством націоналістичних ідей зараз є більш сприятливим, ніж навіть рік тому. Однак тільки-но ми почали заявляти про реальні інтеграційні кроки у націоналістичному блоці, одразу, навіть у зародковому стані, по націоналістичних силах був завданий відчутний удар. За формулою «розділяй і володарюй” нас били не лише поза межами держави, а також »опоненти” усередині України, били навіть тимчасові союзники. Усі прекрасно розуміли: справжня фракція націоналістів 2006 року – це катастрофа не лише для Росії, а й для багатьох політичних сил усередині України. Не тільки комуністичних, або червоного забарвлення, але й деяких структур демоліберального характеру.

Через це впродовж останніх дев’яти місяців ми спостерігаємо серйозний прес щодо націоналістів і намагання розколоти щойно сформовані інтегровані докупи націоналістичні структури. Але ми витримали той удар. Витримав і я особисто - той, кого били. Били політично упродовж останнього часу.

Партія, яку я очолюю, інші націоналістичні сили зараз навіть внутрішньо психологічно більш налаштовані до об’єднання, створення тієї сили, яка б реально могла претендувати на утворення парламентської фракції після виборів 2006 року. Маю надію, що не лише зберігається можливість націоналістичного об’єднання, але й вірю, що така потуга може бути сформована.

- Протягом минулого року ВО “Свобода” проводило пропагандистську акцію “Де твоя свобода?”. Нещодавно “Свобода” таки з’явилася під однойменною назвою політичної партії. Як ви розцінюєте такий крок Євгена Марчука? У вас були із ним попередні консультації?

- Це справжній гебістський клон. Ми уже подали відповідну заяву. Адже якби Марчук просто хотів повернутися у політику, то міг би узяти іншу назву. Якщо створюється нова партія, то логічно взяти у Мін’юсті назви уже існуючих і вибирати ту, яка не була б подібною до інших політичних структур. Принаймні ми так робили. Те, що Марчук нахабно узяв назву “Свободи” (не дивлячись на те, що огріхи нашого законодавства дозволяють це при зміні хоча б однієї букви у назві) можна розцінювати як продовження політики поборювання ВО “”Свобода” і мене безпосередньо. Для того щоб перед виборами зруйнувати наші, можливо, амбітні наміри на реалізацію націоналістичних ідей щодо проходження у парламент.

Із цього приводу розмов із Марчуком не було. Ми з ним ніколи не працювали і повністю відмежовуємося від дій тієї партії. Тим більше, що відповідь на нашу заяву вже дав Марчук, у якій він висловлює величезне занепокоєння процесом люстрації. Тобто Марчук, Нездоля, Сівкович у своїх заявах уже висловили побоювання проходження цих процесів у суспільстві. Не виключено, що створення такої партії пов’язане із цим фактом.

- ВО „Свобода” досить чітко позиціонувала себе у захисті національних інтересів як противник угоди щодо Єдиного економічного простору, введення російської мови як другої державної. Ви гостро критикували за такі дії минулу владу. Якщо нинішня влада потуратиме цим процесам (йдеться про заяви деяких урядовців про можливість перебування України в ЄЕП, указ про захист російської мови), ви будете виступати проти її дій?

- Однозначно. Для нас не відіграє ролі, хто перебуває при владі. Нам важливо, чи справді ця влада відстоює українські національні інтереси. Розуміючи необхідність у поваленні режиму Кучми, щиро бажаючи перемоги Ющенка, до виборів я говорив, що виступлю проти Ющенка у випадку, якщо він і його команда не будуть відстоювати національних інтересів та не вирішуватимуть національних питань. Наша позиція у вищезазначених питаннях залишається принциповою.

Ми створили Малу Програму партії, так звану Програму захисту українців. Вона складається із 15 пунктів, по кожному з них ми працюватимемо і винесемо відповідний законопроект у парламент. З-поміж інших пунктів чільне місце відведене проблемі мови. Якщо дійсно буде підписаний Указ щодо захисту російської мови, дозволу службовцям розмовляти російською мовою, якщо будуть реалізовані деякі заяви із оточення Ющенка стосовно того, що російські школи будуть не те що не закриватися, а ще й розвиватися, зрозуміло, що наша позиція буде однозначною. Це базові питання, які ми відстоювали і відстоюватимемо.

Те саме стосується визнання вояків ОУН-УПА воюючою стороною. Із виступів Ющенка у Львові зрозуміло, що він неоднозначно підходить до цієї проблеми, а отже, поступу в цьому питанні не буде. Я підписав відповідний проект постанови відносно проведення парламентських слухань про визнання ОУН-УПА. До речі, обидва моїх депутатських запити до Президента щодо визнання ОУН-УПА не були підтримані Верховною Радою. Як за Кучми за це питання голосували 120 чоловік, так і зараз голосують ті самі 120. Що у такому випадку змінилося? Фактично нічого.

Для мене важливе питання про люстрацію. Основне у ньому - оприлюднення списків КДБістської агентури. Я, як і весь український народ, хочу знати, хто із теперішньої влади активно співпрацював із органами КДБ. Зрештою, Майдан і весь український народ виборов це право.

Також це проблеми, що стосуються компенсації не тільки остарбайтерам і тим українцям, хто гарував у Сибірі, Казахстані. І багато-багато інших питань, які ми будемо порушувати. В тому числі Нюрнберг-ІІ. Не думайте, що вони відійшли у минуле. Я як українець, думаю і українське населення теж, хочемо знати, хто відповідатиме за голодомори, репресії проти української інтелігенції. Хто відповідатиме за нищення української мови і культури. Чи буде знущання над українським народом визнано геноцидом проти української нації? Мене цікавлять списки керівників і членів НКВС, причетних до розстрілів, до концтаборів, у яких нищилася українська нація. Того будемо добиватися я і ВО „Свобода”. Якщо українська влада буде тому противитися, ми відповідним чином реагуватимемо на її дії.

- Якщо влада не дасть відповіді на поставлені запитання, чи ми зможемо побачити „Свободу” у опозиції ще до парламентських виборів?

- Звичайно, кожна влада повинна мати свою праву і ліву опозицію. Це нормально й відповідає нормам громадянського суспільства. Це сприяє поступу і суспільства, і держави. Наразі я не хотів би говорити і називати себе чи то позицією, чи то опозицією.

Є питання, які ми окреслили, щонайперше національного характеру, стосовно яких ми можемо бути незгідними із нинішньою владою. Саме щодо цих питань ми можемо опонувати владі. Я і партія завжди займали таку позицію: владу потрібно критикувати не через те, що вона влада, якщо влада робить позитивні кроки, ми її підтримаємо, якщо негативні - ми їй опонуємо і критикуємо та намагаємося певним чином це питання вирівнювати.

Якщо сьогодні Ющенка аж занадто намагаються схилити у бік лівого лібералізму, то ВО „Свобода” намагатиметься брати його за іншу руку і перетягувати на свій бік. Ми усвідомлюємо, що Ющенко ніколи не був і не буде націоналістом у нашому розумінні цього слова. Однак ми намагатимемося не дозволити перетягнути його повністю у те болото неолібералізму, яке надзвичайно небезпечне для нашої держави у нинішніх умовах. Це наша функція на цьому етапі.

- Ідеологи з президентського оточення пропонують іти на вибори широким блоком від Литвина до соціалістів. Чи можемо ми у цій солянці побачити ВО„Свободу”?

- Це практично неможливо. По-перше, я взагалі мало вірю у такий блок. По-друге, я виключаю участь „Свободи” у цій солянці. Не думаю, що ми хотіли б бути якоюсь маслинкою чи шматом докторської ковбаси, який плаває у тій гарячій зупі.

- У такому випадку „Свобода” готова до самостійної участі у виборах на усіх рівнях влади?

- Сьогодні „Свобода” готова до таких виборів лише психологічно. Зрозуміло, що є проблеми матеріального і певним чином кадрового характеру. В ідеологічному і психологічному плані ми готові. На останньому засіданні Політради ми прийняти рішення, що основне - бути готовими йти на вибори самостійно, навіть якщо ми їх програємо. Якщо у процесі виборчої кампанії будуть якісь варіанти співпраці з іншими політичними силами, не виключено, що ми можемо погодитися на таку співпрацю. Але засадничо ми розуміємо, що мусимо декларувати і пропагувати ті цінності, які сповідуємо. Якщо у якомусь об’єднані чи блоці, з яким ми погодимося співпрацювати, будуть обмеження або натяки на обмеження у наших поглядах, то як би це не було вигідно прагматично з боку збереження парламентського представництва чи його розширення, чи представництва на рівні регіональних виборних органів, ми не погодимося на такий союз.

- Стара влада виробила досить широкий і вражаючий арсенал поборювання націоналістів, зокрема вас особисто. Ви виробили якийсь механізм нейтралізації і протиотрути щодо таких дій?

- Можна лише дякувати долі, що упродовж останніх дев’яти місяців сталися такі перипетії. Я відчуваю, що ми ще дужче загартувалися у тих боях. Крім того, є основний позитив – ми витримали удар. Не лише той, що наносила наша внутрішньоукраїнська опозиція, ситуативні союзники, а й той, що було завдано з боку Росії чи якихось єврейських фондів. Ми не дали створити несприятливого налаштування щодо „Свободи”. Я чітко знаю: є категорія політиків і людей, які можуть негативно ставитися до мене, ВО „Свобода”, наших ідей, але є значна категорія українського населення, яка позитивно сприймає наші дії та принципи.

Найголовніше для мене, що як і 15 років тому, коли я прийшов у політику, так і тепер я сповідую той світогляд, який і сповідував. Ні на крок ліворуч чи праворуч не відійду. Від цього не відійшли мої побратими. У цьому головна перемога. Ми зуміли витримати удари. Ми загартувалися у тій боротьбі й з перспективою бачимо майбутнє націоналізму в Україні.

- Рік тому вам вдалося залучити на свою підтримку у форматі націоналістичного об’єднання ОУН(р) і ОУН(м). У ході останніх подій частина молодіжного крила ОУН(р) була помічена у організації політичного проекту НС „Українці”. Які у вас зараз складаються відносини з вищезазначеними силами?

- Четвірку хоронити ще зарано. А це вищезазначені організації, КУН і „Свобода”. Ми ведемо переговори, щоб організувати зустріч керівництва організацій у нових умовах. Адже остання подібна зустріч була ще до виборів, і ми відкладали подальші дії через розуміння, що стратегію подальшої роботи необхідно буде визначати з огляду на результати президентських виборів.

У межах кількох тижнів ми таку пропозицію внесемо. Під час зустрічі визначатимемо тактичну й стратегічну діяльність, подальшу долю четвірки. Я не можу казати, які будуть результати цих переговорів і чи усі в них братимуть участь. Принаймні відкрито ніхто не відмовлявся. Формально четвірка як існувала, так і існує. Вона не розпущена.

04. 03. 2005

ІА "Вголос": НОВИНИ