Олександр Голуб - народний депутат України, головний редактор газети «Комуніст».
— Пане Олександре, під час президентської кампанії КПУ виступала як проти Ющенка, так і проти Януковича. Принаймні, так декларувалося. Зробивши ставку на Петра Симоненка, було очевидним, що комуністи в кінцевому результаті залишаться у програші. Чи не розумніше було б, з тактичної точки зору, заручитися підтримкою одного з кандидатів, аби зараз не залишитися осторонь ключових політичних процесів?
— Жодна з політичних сил на президентських виборах не мала конструктивної програми. Про це свідчить, скажімо, бюджет уряду Ющенка. Стосовно конструктивності Януковича, то народ сам дав на це відповідь.
Ми виходили з того, що, врешті-решт, програє не Комуністична партія, а український народ. Ось де головна проблема. Ми є серйозною та самодостатньою політичною силою, у нас не було необхідності приставати до когось з кандидатів.
— Чи буде якось видозмінена поведінка КПУ після зміни влади в Україні? Чи буде шукатися новий опозиційний формат, чи, можливо, комуністи перебуватимуть в опозиції до нової влади на таких же засадах, як це було в часи режиму Леоніда Кучми?
— Ми заявили про свою позицію: КПУ перебуває в опозиції. Ми ініціюємо створення єдиного лівого фронту. Це буде організація, яка об’єднуватиме політичні партії, громадські організації на кшталт профспілок, культурних товариств, окремих особистостей. Завданням лівого фронту буде об’єднати в реальну політичну силу тих людей та організації, які сповідують ліву ідеологію і готові за неї боротися.
Сьогодні, згідно з опитуваннями соціологів, прошарок людей в Україні, які так чи інакше підтримують ліву ідеологію, є не менше 40%. Тобто, це потужний та серйозний потенціал. Я думаю, що є шанси його об’єднати, аби скерувати на перемогу та конструктивну опозицію.
— Наскільки об’єднаною є ліва опозиція, у якому форматі Ви її бачите? Чи може опинитися в опозиції до президента Ющенка і прем’єра Тимошенко та приєднатися до Вашого об’єднання Олександр Мороз? Чи будуть відкриті двері у лівому фронті для СДПУ(О)?
— Не думаю, що там можуть опинитися «есдеки», оскільки вони не є лівою партією. Це партія, яка захищає і висловлює інтереси потужного та великого капіталу. Я не можу сказати, що ми та СДПУ(О) маємо якісь серйозні спільні програмні засади. Не думаю, що це реально.
А Олександр Мороз уже зробив свій вибір. Він фактично увійшов (хоча й не декларує цього) в уряд. Цей уряд ми вважаємо праволіберальним. Це абсолютно не личить політичній силі, яка вважає себе лівою. Мороз підтримав прем’єр-міністра, програму її діяльності. Тому говорити про його опозицію важко. Можливо, це буде зроблено, як піар-акція, розіграш. Але це – несерйозно. Керівництво СПУ свій вибір зробило. Воно пішло в цей уряд, почало з ним працювати, відтак, – повинно з ним розділяти усі результати і негаразди цього уряду.
Тому говорити про опозицію СПУ смішно і недоречно у цій ситуації.
— Комуністична партія України ідеологічно чітко ідентифікована. Проте, з кожним роком підтримка КПУ в Україні відчутно падає, про що свідчать парламентські та президентські вибори. Чи будуть спроби ідеологічних змін в партії перед парламентськими виборами 2006 року, адже програма КПУ суперечить задекларованому новою владою курсу на євроінтеграцію, ринкову економіку, приватну власність, розвиток малого і середнього бізнесу?
— Сьогодні в партії йде дискусія стосовно ставлень до певних позицій. Я з вами не згоден у тому, що ми є політично заангажованими. Ми маємо чітку ідеологічну позицію, серйозний політичний базис. Тому говорити про заангажованість не варто.
Дійсно, життя змінилося. Змінилася ситуація в державі, змінилися політичні та економічні умови. Тому сьогодні мова йде не про відмову від комуністичної ідеології, а про її модернізацію, адаптацію до сучасного життя. Це досить тривалий процес, але ми бачимо зараз інше ставлення КПУ до віруючих, церкви, малого та середнього бізнесу, до інших проблем. Усе це звучало і у передвиборній програмі Петра Симоненка на президентських виборах.
Я думаю, що в тому чи іншому форматі ці зміни будуть внесені у програму КПУ. Хоча основні тези нашої програми своєї актуальності не втратили і їх потрібно зберегти.
Щодо падіння рейтингів. В Україні склалася ситуація, коли створили державну систему фальсифікації виборів. Отже, ми не мали результатів президентських виборів, а мали результати політичних технологій.
— Маєте на увазі другий тур і його переголосування?
— Безумовно. Ми наполягали це відмінити і спочатку розібратися з першим туром. Чому? Уявіть собі, за півтора року рейтинг Компартії в Донецьку падає з 50-60% до 3%. Це нереально.
— Що є причиною того, що на Західній Україні та на Львівщині зокрема підтримка комуністів падає значно стрімкіше, ніж в інших регіонах? Чи будуть робитися спроби «привабити» галичан, чи, можливо, Галичина так і залишиться непріоритетним регіоном для КПУ?
— Думки про другорядність Західного регіону є у цілого ряду вищих партійних керівників. Але у мене інша точка зору на цю проблему: за нас агітуватимемо не лише ми самі, а й реальне життя.
По-перше, мине певний час, будуть зруйновані певні штучні міфи, які навіювалися останнім часом. По-друге, прийде нове покоління людей – до КПУ також – і нормально можна буде шукати порозуміння. Адже уже сьогодні ми можемо навести десятки законопроектів, за які комуністи та представники «Нашої України» голосували разом у парламенті. Це – природній процес.
Цікавість до лівих ідей зростатиме. Адже ми знаємо, що навіть Львів має в собі багато революційних лівих тенденцій. Думаю, що це не забуто і не втрачено.
— Але менше 2% підтримки Петра Симоненка на Львівщині свідчать про протилежне..?
— Цьому «посприяли» інші процеси. Ми розуміємо, що були прорахунки Львівського обласного штабу. Ми досить відверто це оцінили на пленумі КПУ. Ми досить серйозно оцінили те, що у нас не була розроблена програма, яка б мала регіональний характер. Це буде враховано у майбутньому.
— Тобто обласні регіональні штаби КПУ на парламентських виборах 2006 року отримають більше автономії?
— Буде враховано специфіку. Також ми серйозно боротимемося за представництво у місцевій владі.
— На Львівщині також?!
— Звичайно.
— Чим збираються «брати» електорат комуністи у 2006 році, окрім давньовідомого заклику про єднання пролетарів усіх країн?
— Я розумію іронію, з якою ви ставитеся до цього, але ті люди, котрі живуть не за рахунок використання чужої праці, а власної, – їх інтереси однакові, незалежно від того, в якому регіоні вони б не жили. І коли я кажу, що за нас буде агітувати життя, я знаю, про що кажу.
Адже лише Комуністична партія України сьогодні залишилася на позиціях збереження гарантій для громадян з боку держави. Так, як це було колись, коли держава несла відповідальність за кожного громадянина, забезпечувала рівні стартові можливості для людини. Думаю, що це приваблюватиме у будь-який час і у будь-якому регіоні.
Також ми почали втілювати в життя ідею народного контролю за діями обраної влади. Ми будемо дуже прискіпливо дивитися на дії нової влади як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. І там, де обіцянки будуть розходитися з реальними справами, ми будемо намагатися пояснити людям, що власне відбувається.
— Що це будуть за формування, хто виконуватиме функціональні обов’язки народного контролю?
— Основою формувань стануть обласні організації КПУ. Але в основному цю роботу виконуватиме лівий фронт.
— Наскільки ефективною є ініціатива Андрія Шкіля створити у Верховній Раді міжфракційне об’єднання «Львів»? Чи не здається Вам, що «лобіювання інтересів Львівщини незалежно від політичною приналежності» так і залишиться лише на папері, адже такі об’єднання, на мою думку, не можна створювати штучно, і регіональне відстоювання один одного (як, скажімо, у парламентарів Дніпропетровщини чи Харківщини) не виникає просто так?
— Я бачу перспективи цього об’єднання, адже є дуже багато проблем регіонального рівня (захист пам’яток архітектури, водопостачання, створення робочих місць і так далі). Щоб це відстоювати, потрібно співпрацювати різним політичним силам. Тим паче, ви правильно сказали, є об’єднання у Верховній Раді, які, незалежно від політичної приналежності, досить серйозно відстоюють інтереси регіону, спільно готують законопроекти, проводять їх через комітети, Верховну Раду.
Розмови щодо створення такого об’єднання велися декілька років. Але чомусь вони не виходили на рівень конкретних домовленостей. Сьогодні це реально. Ми побачили, як це роблять інші регіони. Чому б нам – львів’янам – не спробувати? Адже депутати такі ж люди, живуть у регіоні, там живуть їх батьки, діти, родичі. Природно, що ми координуватимемо свої дії. Я оптимістично дивлюся на ініціативу створення міжфракційного об’єднання «Львів».
— На Ваш погляд, чи буде колись в Україні наведено порядок з депутатами-сумісниками? Чи не здається Вам, що ситуація з Олегом Блохіним більше скидається на зведення рахунків? Чому голова регламентного комітету Верховної Ради комуніст Матвєєв закриває очі на тих «нашоукраїнців», які суміщають депутатський мандат з набагато серйознішими та вагомішими державними посадами (губернатори, члени уряду), ніж тренер національної збірної з футболу?
— Жодної розправи з Блохіним не робили. Якщо говорити про політичну розправу, то я просто не знаю, які політичні переконання в пана Блохіна. Він уже змінив «Громаду», комуністів, СДПУ(О)... Враховуючи нинішній стан СДПУ(О), можна спрогнозувати, що він й там не зупиниться. Якщо посада тренера національної збірної йому була дана за зраду виборців, тоді цю ситуацію можна розглядати саме так.
Це питання ми підняли ще влітку 2004 року. Це не є сьогоднішня акція. Ми хочемо, щоб на його місце прийшла достойна людина, яка відстоює нашу позицію, за яку віддали голоси наші виборці (Олег Блохін обраний депутатом Верховної Ради України цього скликання за списками КПУ. – ЗІК). Це – природна ситуація. По-друге, виконувати обов’язки тренера і бути депутатом фізично неможливо.
А подання регламентного комітету Верховної Ради стосуються абсолютно всіх депутатів-сумісників, зокрема, представників «Нашої України» та СПУ. І рішення регламентного комітету вимагає від них визначитися.
ІА "Вголос": НОВИНИ