Розмова із головою Львівського регіонального відділення Партії Регіонів Олексієм Радзієвським.
Олексію Васильовичу, 21 квітня Ваша партія спільно із Львівськими обласними організаціями СДПУ(о), Трудової України та Аграрної Партії провела захід, на якому було заявлено про підтримку Віктора Януковича як єдиного кандидата у президенти. Чи було це ініціативою суто Вашої партії й чи справді обласні партійні організації є солідарними в питанні єдиного кандидата від влади?
Це — знакова подія у політичному житті Львівщини. Ми провели форум демократичних сил, громадських організацій, партій центристського спрямування на підтримку ідеї висунення єдиного кандидата Віктора Федоровича Януковича — прем’єр-міністра України, голову Партії Регіонів. Цей захід, безумовно, був ініційований обласним відділенням Партії Регіонів разом із координаційним комітетом громадських організацій, який також діє у Львові. З приємністю хочу відзначити змістовний характер роботи цього Форуму. Під час цього заходу відверто і аргументовано доводилась думка, що сьогодні, фактично, Віктор Янукович є тією кандидатурою, яка здатна об’єднати суспільство для реалізації нашого подальшого державного поступу і до Європи, і до покращення життя. Є всі підстави вважати саме так, адже минулого року вперше в історії незалежної України було сформовано коаліційний уряд. Тобто, сам механізм формування складу цього уряду повністю відрізняється від практики формування уряду, яка існувала раніше: члени уряду не призначались і не підбирались волею перших керівників держави, члени уряду висувалися за квотами депутатських фракцій. Можна лише уявити, яких титанічних зусиль довелося докласти Вікторові Януковичу, аби створити із числа делегованих міністрів, голів державних комітетів, єдину команду однодумців. Це був не простий шлях. Не всі витримали рівень вимог, які ставить прем’єр-міністр перед галузевими міністрами, не всі витримали ритм тієї напруженої роботи, яка була запропонована. Думаю, немає потреби зупинятися зараз на тих особах, які не витримали того іспиту.. Вони пішли з уряду за власним бажанням, але врешті-решт була сформована команда, котра сьогодні забезпечує найвищий динамізм економічного розвитку в Європі: найвища динаміка, найвищі темпи приросту ВВП: за минулий рік він склав 15,8%. Такого економічного прориву Україна до уряду Януковича ще не знала. Приємно констатувати, що 2004 року представлено завдання перевести динамізм розвитку економіки в площину забезпечення соціальних потреб людей. Маю на увазі — зростання заробітної плати, вдосконалення і посилення механізму соціального захисту людей старшого віку, пенсіонерів, маю на увазі масштабні програми щодо надання допомоги молодіжному середовищу, молодим людям. Нещодавно силами молодіжної організації ми провели велику роботу в цілому по області, метою якої було проаналізувати ставлення молоді до прем’єр-міністра Віктора Януковича, до його зусиль, до його програми, до результатів його діяльності. Ми з великим задоволенням побачили результати цього опитування: абсолютна більшість опитаних молодих людей Львівщини констатують незаперечний факт того, що сьогоднішні дії уряду заслуговують на повагу, оскільки почалися зміни на краще. Ми не сумніваємось, що і програма 2004 року буде не тільки виконана, але й значно перевиконана, буде піднято планку прожиткового мінімуму, буде підвищено рівень заробітної плати, пенсій, стипендій. Значного розвитку набуде програма будівництва житла для молодих сімей на пільгових умовах: молодим сім’ям надаватиметься на 30 років кредит. Будуть вжиті заходи щодо значного посилення соціального захисту інвалідів, чорнобильців (до речі вже є розпорядження прем’єр-міністра, голови Партії Регіонів про те, аби до липня погасити всі борги перед постраждалими від чорнобильської трагедії). 29 квітня підписано рішення Кабінету Міністрів про підвищення пенсій для інвалідів війни. І цей процес буде продовжуватись і надалі. Ми з оптимізмом дивимось у завтрашній день цього уряду. Ось саме про це представники політичних партій та громадських організацій і говорили на форумі. Отже, у нас є всі підстави довіряти урядові Януковича, довіряти самому Януковичу і відстоювати його як єдиного кандидата в президенти України. З такою людиною можна йти в майбутнє сміливо. І форум, фактично, підтвердив своїми рішеннями бажання та пропозиції нашої партії. Тому форум і рекомендував конференціям та з’їздам політичних партій підтримати рішення щодо висунення Віктора Януковича єдиним кандидатом у президенти.
Чотири Львівських обласних осередки партій погодились із рішенням Форуму, про що свідчила присутність їх представників у президії. Однак на загальноукраїнському рівні ми бачимо, що в рядах членів парламентсько-урядової коаліції існує певна невизначеність.
Якщо ви маєте на увазі розформування депутатської фракцій трудовиків і промисловців і створення на їх базі групи “Центр”, то тут нічого дивного нема. Нагадаю події річної давності. Коли у Верховній Раді заявили про припинення свого існування дві надзвичайно потужні фракції: “Європейський вибір” і Фракція „Регіони України”, вони об’єднались в одну фракцію. Це — нормальний здоровий процес структуризації нашого парламенту. І тут також дві фракції заявили про припинення свого існування і про створення нової групи. Вони об’єдналися. Думаю, що процес об’єднання фракцій у Верховній Раді буде продовжуватись. Цей процес переслідує єдину мету — забезпечення справжньої ефективної дієвої більшості у Верховній Раді. Тоді й процес законодавчого забезпечення економічного розвитку набуде зовсім інших рис, набуде більш динамізму.
Сьогодні представники різних політичних сил висловлюють переконання, що Віктор Янукович не буде єдиним кандидатом від влади. Адже і Валерій Пустовойтенко заявив про свою готовність балотуватись у кандидати на президентських виборах 2004 року, інші також зайняли передстартову позицію.
Напередодні офіційного початку виборів президента, безумовно, відбуваються переговори, виробляються стратегії і досягаються певні домовленості між основними політичними силами нашої держави. Тому дивуватись у даному випадку не варто. Зрозуміло, що для опозиція було б дуже вигідно, коли б від центристських сил йшло багато претендентів, але, думаю, цього не станеться.
Як формуватимуться штаби Віктора Януковича. Чи вони теж будуть коаліційними, чи кожна партія створюватиме свої?
Цей процес чітко регулюється чинним законодавством, Законом про вибори президента. Там є цілий розділ, який присвячений механізмові формування виборчих комісій. Отож у цьому також буде задіяна і обласна державна адміністрація. Партійні організації створюватимуть свої штаби — кожна свій. Ми ж будемо об’єднувати зусилля всіх задіяних структур.
Партія Регіонів буде створювати і молодіжний штаб. Він, практично, вже напрацьований. Залучатимемо і громадські організації, які нас підтримують, а їх є доволі багато. Отож, будуть враховані всі важелі і можливості, які би забезпечили нам досягнення нашої мети.
Олексію Васильовичу, чи вже визначено, хто саме очолить обласний штаб Партії Регіонів?
У нас є декілька кандидатур. Однак, зараз не можу сказати нічого конкретного, бо це питання в стадії розвитку. Але зазначу, що в нас є достатньо пропозицій щодо персонального складу цих штабів його керівництва і формування територіальних комісій.
Петро Димінський — єдиний нардеп від Львівщини, який входить у фракцію „Регіони України”. Чи долучатиметься і він до формування штабів області?
Петро Димінський є народним обранцем, народним депутатом, який, як мені відомо, стоїть на позиції підтримки кандидатури Віктора Януковича. Ми зустрічаємось із ним і розглядаємо ті чи ті проблеми економічного та політичного характеру. І я знаю позицію цього народного депутата. Думаю, що він докладе усіх зусиль, аби посприяти досягненню мети і забезпеченню найбільшої кількості голосів на користь Віктора Януковича.
Пане Радзієвський, як колишній міський голова Дрогобича, ви безумовно, досить добре знаєте свого земляка, голову Львівської обласної ради Михайла Сендака. Як Ви прокоментуєте інформацію про те, що стосовно Михайла Сендака порушено кримінальну справу?
Михайло Сендак був директором одного з Дрогобицьких АТП під час мого керівництва містом. Але я його знаю на багато давніше — ще з 80-х років. У цей час я також був першим керівником міст Дрогобича, Трускавця і Стебника. Хочу сказати, що за час нашої спільної роботи на території одного міста у мене постійно були до нього критичні зауваження. Я постійно давав негативну оцінку результатам роботи цього керівника. Сьогодні я можу сказати, що Львівщина отримала неготового до роботи голову обласної ради. На моє абсолютне переконання, він сів, як то кажуть, не в свої сани. Михайло Сендак не має ніякого політичного досвіду. А посада голови обласної ради це — політична посада, яка пов’язана з роботою багатьох тисяч людей. У нього відсутня інтелектуальна підготовка для роботи на такому рівні. Це я заявляю відповідально. Прикро, що депутати обласної ради допустили таку величезну кадрову помилку, яка призвела до втрати її авторитету та значного звуження реальних можливостей, які треба було використовувати на користь інтересів жителів Львівської області.
Я читав у газеті про порушення кримінальної справи. Думаю, що в працівників правоохоронних органів є достатньо підстав для цього. Як на мене, було би правильно, якби Михайло Сендак знайшов у собі мужність, вибачитися і визнати, що йому не вдалося працювати на цій посаді, і залишився би рядовим депутатом обласної ради. Це був би ідеальний варіант, корисний для області. Але я сумніваюсь, що він так зробить, оскільки знаю його не з газет, а особисто. Отож доведеться терпіти тим, хто обирав його, і тим, хто його підтримував.
Але все ж таки мешканці Львівщини підтримали Михайла Сендака на багатотисячному вічі. Він також переміг і в протистоянні із Сергієм Медведчуком.
Не переміг він нікого. Стосовно віча, я б не узагальнював, що це є думка всіх жителів Львівської області. Це думка невеликої кількатисячної групи людей, які зібрались під стінами обласної ради, але вони не віддзеркалюють усіх настроїв. Для того, аби почути об’єктивну характеристику цієї людини, потрібно поспілкуватись із трудовим колективом АТП, яким Михайло Сендак керував впродовж багатьох років. А біля обласної ради були люди, які, можливо, жодного разу не були у Дрогобичі, не кажучи вже про підприємство, яким керував Михайло Сендак. Тому не виключено, що їх озброїли неправдивою інформацією, що їм сказали неправду. Так як це заведено у Михайла Сендака. Адже чи не на кожній сесії, він говорить необ’єктивні речі. Тому можливо і цим людям теж було сказано неправду, і їм стало шкода Сендака. Але не можна говорити, що саме так думають усі мешканці області.
Зовсім недавно у Дрогобичі стався конфлікт між працівниками ринку та міською владою. Дрогобицький ринок розбудовувався ще в ті роки, коли ви були міським головою. На Вашу думку, чому міська влада вдалась до рішення про закриття ринку?
Страйк працівників ринків Дрогобича був викликаний перш за все недолугістю, черствістю і, в певній мірі із соціальної точки зору, жорстокістю керівників Дрогобицької міської ради. Не треба буди досвідченим політиком, аби зрозуміти життя звичайних людей. Не треба бути політиком, щоб знати, що на ринок люди пішли не з доброї волі, їх заставила біда. Вони знайшли в собі достатньо мужності, аби протягом року — і влітку, і взимку під відкритим небом заробляти на утримання своїх сімей. І треба з розумінням ставитись до таких людей, які нічого не просять в держави, які не оббивають пороги з різними проханнями, вимогами, лише працюють і заробляють невеликі кошти для забезпечення своїх потреб. Треба уявити яким рівнем цинізму має бути наділена людина, котра стоїть на вершині місцевої влади, щоби зробити замах на інтереси величезної кількості людей. Мова йде про більш як тисячу чоловік, а якщо врахувати ще членів їх сімей, то це — понад 5 тисяч людей. І на їх інтереси замахнувся особисто міський голова. Не буду аналізувати, що саме спричинило цю проблему, я лише констатую той факт, що під силовим тиском були закриті ринки і це призвело до того, що люди вийшли на площу і стали торгувати своїм хламом безпосередньо біля центрального входу в Ратушу Дрогобича. Вони добились свого: той же міський голова Михайло Лужицький змушений був збирати виконавчий комітет, відміняти всі рішення, через що вступив у конфлікт із протипожежною службою. І ось з нічого, на рівному місці, влада створила проблему для громадян. Це навіть не є недолугістю, це просто неготовність керівників міста до контролювання ситуацією.
Як в колишнього мера, у вас, звичайно, вистачає досвіду для відкритого спілкування з людьми та розуміння їх проблем. Чи доводиться Вам це робити і як політику, тобто, чи вбачають мешканці Львівщини в Партії Регіонів інстанцію, яка може вирішити певні питання?
Так, звичайно. Лише в першому кварталі до нас у різних районах і містах області звернулось понад 4 тисячі громадян. Ми зустрічаємось і з ветеранськими організаціями, представниками різних організацій, наприклад, інвалідів, чорнобильців та інших. Кілька днів тому я мав зустріч із керівником організації “Союз Чорнобиля”, під час якої мені стали відомі просто вражаючі факти, які знову ж таки пов’язані з недалекоглядністю та помилками в роботі міської влади Львова. Сподіваюсь, що мені вдасться посприяти вирішенню їх проблем. Хочу зустрітись із міським головою Львова, аби застерегти його від можливого колосального соціального вибуху, пов’язаним із наглим і цинічним порушенням конституційних прав чорнобильців. Я не заспокоюся, поки не буде відновлено право тих людей. яких в області є всього-на-всього 13,5 тисяч осіб, але які постраждали і до яких потрібно ставитись уважно. Можна наводити чимало прикладів. У нас при молодіжній організації постійно діє громадська приймальня. В області такі громадські приймальні відкриті в усіх без винятку містах обласного значення, районних центрах. Люди приходять туди зі своїми питаннями і там, де нам дозволяють наші повноваження, ми помагаємо їм.
Пане Радзієвський, скільки на даний час на Львівщині є членів Партії Регіонів?
Понад 9,5 тисяч. Ми — молода партія . Вона була зареєстрована у Львівській області тільки три роки тому. На той час у багатьох наших політичних опонентів було доволі скептицизму. Вони вважали, що ніби політична карта Львівщини вже настільки щільно заселена, що для Партії Регіонів навряд, чи знайдеться місце. Але життя показало, що це зовсім не так. І сьогодні у всіх без винятку містах обласного значення, районних містах області ми маємо партійні організації. У нас понад тисячу первинних організацій. І сьогодні ми відчуваємо вагомий притік все нових і нових сил. Мені приємно, що до нас ідуть і робітники, і селяни, і представники інтелігенції. У нас добрі стосунки з різними об’єднаннями, директорським корпусом. Зовсім недавно я зустрічався із керівництвом такої поважної організації як “Галавто”, яка об’єднує 56 найбільших машинобудівних підприємств Львівщини. Ми підписали меморандум про порозуміння, взаємодопомогу і спільну роботу. Ми уважно реагуємо і будемо реагувати на ті пропозиції, які надходять від них. І це, як на мене, є правильно. Жодна інша партія, в принципі, на сьогоднішній день такого механізму оперативного впливу на вирішення питань, крім нашої, немає. Наша партія — це партія влади. І я не боюся цього визначення, воно мене не принижує. Ми партія влади, на чолі якої стоїть прем’єр-міністр. Тому проблеми загальнодержавного характеру або рівня Кабінету Міністрів найлегше доводити до безпосередніх виконавців. Щомісяця у Києві відбуваються наради, в яких як член політради Партії Регіонів беру участь. Ми маємо можливість не лише спілкуватись із прем’єр-міністром, який особисто проводить ці наради, але з будь-яким міністром будь-якої галузі. Перший віце-прем’єр Микола Азаров є заступником голови політвиконкому, віце-прем’єр паливо-енергетичного комплексу Андрій Клюєв — один із керівників політвиконкому. Отож, механізм створений абсолютно ефективний і нормальний. Ми із задоволенням лобіюємо здорові інтереси тих або інших об’єднань, господарських керівників.
Саме цим ваша партія може бути привабливою і на Львівщині?
Безумовно. Адже ми бачимо, що люди психологічно та морально втомились від порожньої балаканини. До цього вони вже відчувають певну насторожу та відразу. Люди зараз хочуть конкретної роботи. Тому я не випадково наводив цифри динаміки розвитку народного господарства в Україні за минулий рік, за цей рік. В принципі, Львівщина, на превеликий жаль, випадає із загальнодержавного контексту розвитку народного господарства. Тому потрібно задуматися і шукати причини, чому саме так сталось. Потрібно поміркувати над тим, які саме механізми потребують корекції вдосконалення і що потрібно робити для того, аби Львівщина відродила свій потужний економічний імідж.
Ці питання Ви можете обговорювати і з губернатором Львівщини.
Можемо. Але при умові, що він матиме бажання це робити.
Пане Радзієвський, чи працюєте Ви над тим, аби представники Партії Регіонів були на всіх рівнях місцевого самоврядування?
Це болюче для нас питання. Це — проблема, над якою ми працюємо дуже серйозно. Так сталось, що в результаті виборів 2002 року до Верховної Ради і до місцевих органів самоврядування, Партія Регіонів майже не була представлена на місцевому виборчому рівні. Це відбулось з тієї причини, що вона лише зароджувалась, а також тому, що попередні керівники області бездарно організували виборчу кампанію. Ось тому відбувся певний дисбаланс, коли у місцевих виборчих органах не представлена вся політична палітра, а лише одна політична сила. Це також не є добре, оскільки завжди повинен бути політичний баланс. А зараз, фактично, монополізується право на істину, право на прийняття тих чи інших рішень, які не завжди бувають корисними для виборців і, відповідно, допускається багато помилок.
Зараз ми продовжуємо працювати над формуванням своїх депутатських груп. Нехай вони будуть малочисельними, але ми хочемо створити їх у кожній раді — сільській, міській, районній. Створення наших груп відбуватиметься з числа депутатів, які нам симпатизують. Не обов’язково, щоб вони були членами партії. Якщо депутати погоджуються із політикою, програмою дій, що ми їм пропонуємо, то цього достатньо. Наша політика є зрозумілою, оскільки є простою. І вона легко доходить до свідомості будь-якого громадянина. Ось ми зараз і працюємо над тим. Думаю, що незабаром ми станемо свідками утворення груп „Регіони” на рівні обласної ради, Львівської міської, районних та інших рад. Ми хочемо, щоб ідеї регіонального розвитку обов’язково звучали на законодавчому рівні. Тому що іншого варіанту для поступу не існує. Адже сьогодні в незалежній суверенній Україні діє вертикаль влади, сформована ще за комуністичних часів. І діє також той самий механізм влади, який зводиться до небувалого диктату центру і абсолютного безправ’я на рівні міст, районів, територій, громад, тобто на тому рівні, де живуть люди із своїми щоденними потребами, вимогами. Суть нашої програми зводиться до того, що ми повинні привести чинне законодавство, Конституцію у відповідність до інтересів українців. А для того потрібно обрізати, зменшити і позбавити багатьох повноважень центр та розширити повноваження регіонів. Потрібно, аби основні фінансова маса все ж таки залишались на тій території, де вона заробляється. Тоді маленьким та великим чиновникам не буде потреби їздити до Києва щось випрошувати. Ми вважаємо, що на кожному рівні рад повинні бути конституційно закріплені нормативи фінансів, які повинні працювати на цій території . Не треба боятися розвитку території, як дехто зараз цього боїться. Треба цим територіям дати економічну можливість для самостійного розвитку. Наприклад, в нашій економіці ще й сьогодні існує таке поняття як дотаційна область. А цього не повинно бути. Адже кожна область України є красивою по-своєму. І кожна область є самодостатньою з фінансової точки зору. Залишається зробити тільки одне — створити відповідні можливості, щоб вона могла реалізовувати свій потенціал. Нехай Донбас реалізовує свій промисловий ресурс: добуває вугілля, варить сталь, продукує металургійну продукцію і йому вистачить.
А який потенціал та можливості має Львівщина?
Львівщина — прекрасна, чудова область нехай використовує свій потенціал, який ні з чим не порівняти: це — рекреаційний потенціал, прекрасна природа, відпочинковий варіант, розвиток туризму, прекрасна старовинна архітектура і, зрештою, Львівщина є сусідом Євросоюзу. І нашій області цього буде достатньо, щоб вона динамічно розвивалась і забезпечувала свої потреби. І суть нашої програми якраз зводиться до цього.
Чи створення в органах місцевого самоврядування депутатських груп „Регіони” не призведе до того, що Партія Регіонів та СДПУ(о) будуть основними конкурентами? Адже І Ваша партія і СДПУ(о) є провладними, отож маєте спільних прихильників.
Не думаю, що між нами може виникнути нездорова конкуренція. Швидше навпаки — буде збагачення арсеналу політичних методів впливу на ту чи іншу ситуацію. Тому, якщо у Львівській чи Стрийській міських радах з’являться фракція чи група „Регіонів”, то вона відстоюватиме політику уряду, пропагувати програму дій уряду, лобіювати інтереси своєї території. Із СДПУ(о) та іншими центристських партіями стосовно певних питань ми маємо однакове бачення. Наприклад, 2004 рік — присвячений президентським виборам, ми підтримуємо кандидатуру Віктора Януковича, і СДПУ(о), і Аграрна партія також підтримують цю кандидатуру. Ось де збігаються наші інтереси. Безумовно, в цьому плані ми об’єднаємо свої зусилля і робитимемо все, щоб 31 жовтня президентом був обраний Віктор Янукович. І тоді для держави на 10 років буде забезпечено абсолютна зрозуміла динамічна стратегія зміцнення своїх позицій, економіки і народного господарства.
Чому на десять років?
Впевнений, що Віктор Януковвич буде обраний 31 жовтня, і він балотуватиметься ще на один президентський термін і забезпечуватиме досягнення тих інтересів та мети, до якої всі ми йдемо.
ІА "Вголос": НОВИНИ