- Як депутат-мажоритарник, яким ви бачите своє майбутнє після прийняття пропорційного виборчого законодавства?
- Я ніколи не міняв партії. Вступивши до Руху в 1989 році, був у ньому близько 10-ти років. Тепер він трансформувався в Українську народну партію. За політичні успіхи мушу завдячувати виключно партії, над розбудовою якої я теж працював. 4 роки був головою крайової організації Народного руху у Львові. І вже 5 років очолюю Українську народну партію.
Для Львівщини й Галичини не характерна загроза масового скуповування округів мажоритарників на відміну від центральної чи східної частин України. Через високу свідомість людей купити округ на Західній Україні олігархам не вдавалося, принаймні так було на минулих виборах. Але і в нас гроші мають значну вагу. І очевидно, що існуюча 50-відсоткова мажоритарна система, про це свідчить досвід формування більшості, є інструментом для проходу до парламенту слухняних представників влади за певні гроші. І це в умовах бідності, в умовах безробіття! Переважна більшість мажоритарників від більшості - люди, яких змусили піти на вибори. Наприклад, група „Європейський вибір” чи інші представники Луганщини. Це директори заводів, яких влада примусила піти в округ. Через Кабмін спрямовували фінанси для отримання перемоги. У кожний округ було інвестовано від п΄ятисот тисяч до півтора мільйона американських доларів. Через те моє відношення до мажоритарної системи надзвичайно негативне. В інших державах, де є змішана система, немає нічого подібного. Але то держави давньої демократії, де мажоритарна система є цивілізованою. А в нас - абсурд.
Недавно Кучма говорив, що суспільство не готове, а воно взяло й поділилося: хто за „Нашу Україну”, хто за комуністів, хто за соціалістів. За останні 2 роки люди навчилися розрізняти партії у їхніх програмах, у їхніх особистостях. Я думаю, що сьогодні такої проблеми не існує. Так що ви потрапили на нетрадиційного мажоритарника. Я - політик і мислю політичними категоріями. З іншого боку, це не означає, що я не працюю у себе в окрузі - ні, я це зобов΄язаний робити.
- Як часто Ви зустрічаєтеся з виборцями в окрузі?
- Мій партійний офіс відкритий для виборців, я не маю обмеження в зустрічах. Формально прийоми проводжу раз на місяць у трьох місцях. У мене п΄ять помічників, які працюють тільки з виборцями, ще п΄ять, які працюють по пресовому забезпеченню, також маю трьох прес-секретарів. Багато часу, енергії забирають проблеми, якими повинні займатися місцеві адміністрації. Дві третини часу йде на вирішення побутових проблем, до яких я не маю відношення. Моя функція - на державному рівні здійснювати у ВР політику через прийняття законів, через публічний тиск, через пресу. Впливати на формування політики - це моє головне завдання. Але я був обраний як мажоритарник, тому усвідомлюю, що не можу ігнорувати округом. Виборці мене підтримали, відповідно будь-яка їхня проблема стає моєю проблемою. Робота депутатів міської, сільської, районної і обласної рад, на жаль, має мінімальну ефективність. Дуже часто звертаються з питаннями, до вирішення яких я не маю відношення: дороги, земельні паї, заборгованість по квартирі, комунальна сфера. Я вважаю це абсолютно ненормальним.
- Більшість депутатів-мажоритарників якраз на тому і наголошують, що якщо забрати їхній механізм зв΄язку з людьми, тоді люди будуть абсолютно беззахисні.
- Ні, не будуть. Коли ми говоримо - пропорційні вибори, тоді говоримо - пропорційна відповідальність виконавчої влади, бо та більшість буде формувати виконавчу владу. У нас це розірвано, тому що ВР - це одне, уряд - інше. Цю функцію також виконуватимуть партійні осередки. Я займаюсь їх розбудовую. Партійні офіси мають бути в кожному районі й повинні мати у своєму складі депутатів місцевих рад. Я вважаю себе представником серйозної партії, яка сьогодні має найбільшу реєстрацію осередків по всій Україні серед демократичних партій. Ми уступаємо тільки СДПУ(о) і комуністам. Не мажоритарники, а партійні осередки будуть відчиняти свої двері виборцям і будуть через свої представництва у міській, сільській, районній радах здійснювати допомогу. У демократичному світі партійні осередки живуть інтересами громади. Щоправда, не маючи ні одного, ні другого, створюється проблема. Але вони повинні з΄явитися з упровадженням пропорційної системи.
- Пропорційна система буде запроваджена у випадку проходження політичної реформи. Який Ваш прогноз стосовно її результатів, і яка справжня мета цієї реформи?
- Справжня мета зрозуміла. Не в змозі зберегти всю владу, вони хочуть зберегти її якомога більше.
Уявіть собі, як почувають себе мажоритарники, які послухали режим, залишили свої робочі місця, вбухали величезні гроші у вибори? Не думаю, що вони так легко здадуться.
- Але є вже перше читання пропорційного закону.
-Так, є. Але перше читання - це ще не закон. Навіть якщо він буде прийнятий без мажоритарників... Давайте порахуємо: 150 депутатів є в більшості без мажоритарників, решта - комуністи та соціалісти. Маємо - 226. Кучмі зовсім не потрібно мати 250 голосів. Те, що Кучма протягом 2-3 тижнів після прийняття підпише такий закон - нема сумнівів. Хоча нема гарантії, що потім більшість не повернеться до змін цього закону. Але це вже буде дуже критична, вибухонебезпечна ситуація. У випадку прийняття пропорційного закону та ігнорування інтересів мажоритарників, за умови, що і вони будуть голосувати, будучи зґвалтовані вже один раз, я хотів би побачити, як їх будуть ґвалтувати другий раз за конституційну реформу. Тому для мене абсолютно не однозначно, що конституційна реформа пройде. Тим більше, я як політик-інтуїт, пам΄ятаючи часи Павла Лазаренка і спостерігаючи сьогодні за судовим процесом, думаю, що в Україні у найближчий тиждень-два з΄являться вибухонебезпечні ситуації. Вони зможуть перекреслити будь-які наміри здійснити конституційну реформу. Вердикт суддів і резонанс громадський, суспільний і міжнародний того, що скаже Павло Лазаренко буде дуже й дуже болючий для багатьох з більшості, і він викличе великі хвилі протесту як в Україні, так і за її межами.
- Уряд, попри загальне схвалення його діяльності, мав серйозні проблеми з паливно-енергетичним комплексом. Чи не вважаєтє Ви, що Єрмілова і Гайдука звільнили за намагання захищати національні інтереси?
- Ні. Вони робили кроки у тій сфері. Мова йде про дві конкретні речі: нафтову і газову труби, які вони не хотіли віддавати росіянам. Вони діяли як нормальні українці, не треба робити з них суперпатріотів. Причина значно глибше. На енергетичну сферу претендували інші клани. Вони їх підбурювали, створювали міні- та макро-конфлікти, щоб у будь-який момент звалити. Мені відома реакція найближчого оточення Кучми. Єрмілова зняли за провал вугільної реформи. Він не підтримував вугільної реформи. Це донецькі примушували, це Янукович, Клюєв, Рибак, Звягільський змусили Єрмілова упроваджувати реформу. У випадку провалу могли звалити на Єрмілова. Сьогодні займатися вугільною приватизацією - абсолютно нелогічний крок. Кучма створює Національну енергетичну компанію України, повністю міняє реформи в енергетичній галузі, яка йшла 10 років, а паралельно йде приватизація у вугільній галузі. Це хіба не нонсенс? Незважаючи на те, що приватизація електроенергетичної галузі зупинена, зупинена і реформа. Тим не менше вугільна галузь по бажанню донецьких погодилася на приватизацію. Кажуть, що її здійснював Єрмілов, - неправда. Її здійснював Донецький холдінг. Але треба було когось „здавати” - і „здали” Єрмілова. Так що у цій сфері ніяких досягнень немає. Не знаходиться бажаючого бути міністром, бо стан міністра нівелювали до нуля. Нафтогаз підконтрольний не Кабінетові Міністрів, а Президентові. Енергоатом підконтрольний Кабінету Міністрів? Ні. А тепер енергетична компанія! Немає чим управляти, немає ні економічних, ні політичних важелів. Що з того, що Єрмілов щось запропонує? Хіба рішення приймають в Міністерстві? Ні . Де є політичний центр управління? Парламентсько-урядова коаліція? Де вона є? Вона є, коли Гавриш приходить до Медведчука. Ось де вирішуються всі питання, в тому числі і в енергетичній сфері. Це є трагедія сьогоднішньої системи. Через те посада міністра сьогодні пшик. Всі це розуміють, а відтак і бажаючих немає.
- Чи існує політичне Львівське лобі, яке захищало б інтереси львів′ян?
- Інтелектуальне є. Мисляче є. Але по важелях впливу на більшість - нема. Навпаки, лобі викликає алергію мудрими національними речами - і нас наказують. Ви знаєте, що в бюджеті було заплановано для мажоритарників дві суми: одна по капітальному вкладенню на кожний округ, а друга - на комунальне господарство. Петру Писарчуку на округ дали 6 мільйонів гривень, а нам - по 50-60 тисяч. От вам відповідь. Має бути все порівну. Вони ж роблять так, як їм вигідно. Сьогодні мажоритарна система - означає дерибан. Бери якомога більше, іди на будь-які приниження. Це не цивілізована система. Мажоритарникам за політичні голосування пропонують все. Я маю друзів у багатьох сферах. Вони говорять, що твориться божевілля: іде потік прохачів по всім кабінетам тих структур, які мають фінанси. Усім мажоритарникам щось обіцяють! І всім дають: ресурс, нафту, газ, підряди. Розумієте, що робиться сьогодні? Здійснюється жорстокий чорний дерибан української економіки через розбазарювання національних багатств. Що, вони дають готівкою тим депутатам? Їм створюють годівниці за те, що вони зраджують інтереси трудового народу. І через те вони вишиковуються в черги для того, щоб підгребти для себе за зраду. От вам діяльність мажоритарників.
- У разі нахабного тиску влади щодо проведення політичної реформи, чи покличете Ви своїх виборців на захист Конституції?
- Звичайно, ми приймали рішення. І це не тільки заклики, ми маємо глибоку систему, розроблену „Нашою Україною” у Львівській області. Знаємо, яким чином доставити своїх 10-15 тисяч людей до Києва у разі необхідності. Ці люди готові, вони знають, яким транспортом, якими шляхами, щоб пан Кирпа не заблокував, як у свій час, поїзди, ми готові до того. До того будемо готові не тільки ми. Готові і виборці, і політичні сили, і опозиція, і Європейський союз, який своїми кроками зуміє потиснути через подавлення свободи слова, до того готові й Сполучені Штати Америки. Ці чинники не допустять, щоб в Україні відбулася диктатура чи перехід до республіки, що ми спостерігаємо в Латинській Америці.
ІА "Вголос": НОВИНИ