Що чекає країну восени? Рясні опади чорного піару, зливи компроматів, буревії політичних пристрастей, градобій взаємних звинувачень, слизька ожеледь провокацій... Словом, типові українські вибори. На цьому загальноукраїнському фоні політична погода на Львівщині, навпаки, відзначатиметься відносною стабільністю, поміркованістю, провінційністю. При тому, що основні політичні гравці, як і переважна більшість „неосновних”, конче побувають у нас в гостях, значні події є малоймовірними. Цієї осені ми вочевидь не будемо „П’ємонтом”. Такий висновок випливає з аналізу імовірних сподівань та ризиків кандидатів у президенти на галицьких теренах.
„Лідер народної довіри” має з нашим регіоном найменше проблем – його майбутньому тріумфові на заході України може завадити хіба що всесвітній потоп. Екс-банкір Віктор Ющенко нажив собі в Галичині величезний політичний капітал, істотно примножити який уже неспроможні жодні кампанії та пропагандистські зусилля. Навіщо ж марнувати час та ресурси „Нашої України”? Ба більше, підігрувати в такий спосіб опонентам, які активно намагаються „замкнути” НУ та її лідера у вузькому просторі галицького „гетто”?..
Втім, політичний капітал, як і фінансовий, має певні „видатки на обслуговування”. На Заході основним противником Ющенка буде не інший претендент на булаву, а пасивність виборців, проти якої тут має спрямовуватися вістря кампанії „нашоукраїнців”. Слід остерігатися „свині”, яку Віктору Андрійовичу незгірш від опонентів можуть підкинути місцеві прихильники – завзяті, але неспроможні оцінити загальноукраїнський резонанс своїх дій. (Спіч Олега Тягнибока на горі Яворина є в цьому плані доволі показовим.) Зрештою, належить тримати під контролем деякі „неосновні” елекційні проекти, що мають очевидну галицьку „прив’язку”... Подібні завдання будуть покладені переважно на осіб штибу Олійника – Стецьківа – Кендзьора й виконуватимуться без перенапруження, буденно, навіть дещо мляво.
Великої активності в регіоні не варто очікувати й від основного візаві нашоукраїнського лідера – В. Януковича. Йому теж із Галичиною „все ясно”: про масові симпатії її мешканців чинний прем’єр може хіба мріяти, а масовано-брутальне застосування „донецьких технологій” здатне, замість елекційних ужинків, дати неочікувані негативні ефекти в непередбачуваній для Києва „Бандерівщині”. Себто кампанія, звичайно ж, вестиметься, але переважно – не задля результату, а задля самої кампанії.
Хоча, хоча... Не забуваймо, що кандидат від влади – єдиний, кого не тиснутимуть ресурсні обмеження. Тож доволі ймовірно, що своїм штабістам Віктор Андрійович дасть завдання здобути пристойний результат бодай в одній із галицьких областей. По-перше, це може статися через амбітність прем’єра, по-друге – є корисним із пропагандистських міркувань (Януковичу-переможцеві нелегко буде довести легітимність своєї перемоги), по-третє – дасть майбутньому президентові певний козир у нелегкій справі схиляння на свій бік галицької еліти (ексцеси в „П’ємонті” на самому початку президентства йому вочевидь непотрібні). Словом, причини для постановки такого завдання можуть знайтися. Складніше стоятиме справа зі способами його виконання... Ризикнемо припустити, що „базовим регіоном” буде обрано все ж не Львівщину, а якусь із менш урбанізованих та політизованих областей.
Така сама „повна ясність” із галицькими перспективами у П. Симоненка. Себто повна відсутність будь-яких перспектив. Привернути симпатії галичан до „комуняки” – надзавдання для будь-якого іміджмейкера, а кампанії „червоних” стабільно позначені браком фантазії. Тому їх діяльність у регіоні також провадитиметься лише для годиться. Відбудеться протокольний візит Петра Миколайовича, зустріч за зачиненими дверима з обраними представниками ветерансько-нацменшинської громадськості, ще щось традиційне у тому ж дусі.
Втім, тут теж можливі варіанти. Адже, проголошуючи війну обом основним кандидатам, головний комуніст країни наносить пропагандистські удари переважно тому з них, який наразі не при владі... У таку поведінку може логічно вписатися гучна провокація на Заході за схемою „мітинг під червоними прапорами – мордобій – терміновий всеукраїнський ефір – обурений Схід” абощо. Проте у „штатному розкладі” президентської кампанії посади виконавців подібних замовлень уже заповнені, тож лідерові найбільшої політичної партії країни нема жодного сенсу особисто випробовувати негативні емоції галичан.
З-поміж провідних кандидатів несподіваної активності львів’яни можуть очікувати хіба від Олександра Мороза – деякі висловлювання лідера СПУ та його головного менеджера Йосипа Вінського (й не лише висловлювання) засвідчують серйозні наміри останніх щодо нашого регіону. Дійсно, протягом останніх років активний антикучмізм соціалістів відчутно підтопив кригу відчуження галичан від цієї політичної сили. Проте, погодьмося, уявити, скажімо, велелюдне віче „біля Шевченка” під соціалістичними гаслами доволі-таки важко. Тож в який спосіб реалізовуватимуться „західний вектор” кампанії Олександра Олександровича, можемо наразі хіба гадати.
Проглядаючи решту кандидатського списку, зауважуємо, що більш-менш ресурсоспроможні його фігуранти не мають на Львівщині серйозних „прив’язок” – і навпаки. Так сi стало... Словом, локальних збурень політичної погоди на Львівщині не очікується. Тож усі, хто хоче потішитися елекційним „бабиним літом” – гайда до Львова!
ІА "Вголос": НОВИНИ