Львівський мер Андрій Садовий завів собі блох блог на "Українській правді". Щоправда, невідомо, яким є термін його перебування на шпальтах найбільш популярного українського видання. Але й це, в принципі, не важливо. Там не має жодного запису. Лише скупа біографія славного львівського мера.
Щоб Садовому не було ніяково посеред зубрів блогового письменства, в творчому доробку яких є по 12 записів (Олег Медведєв), 11 – Арсен Аваков (голова Харківської обласної державної адміністрації) та богомольного Ігора Луценка, Сергія Руденка (головний редактор "Газети 24"), 10 – Сергій Лещенко, та іншої творчого побратимства (Оксана Забужко, Олена Притула, Владислав Каськів, Борис Березовський, Андрій Шевченко, Леонід Кравчук), там також є декілька митців, які не написали ще жодної рефлексії стосовно падіння надоїв в колгоспі "Красное вымя". Це Ілля Ноябрьов, Дмитро Гордон і Лада Лузіна.
Навіть в Леоніда Кравчука є один запис. І навіть, в Фонду Мазоха. В Садового лише нуль записів і питання: "а навіщо, взагалі, заводити блог, якщо ти там нічого не пишеш? Ми ж відповідальні за тих кого приручили?
Хоча, навіть, за вже більш ніж річну свою діяльність на посаді львівського мера, Андрій Садовий не провів жодної прес-конференції для львівських журналістів. Хоча перед виборам лідера "Самопомічі" обіцяв це робити щомісяця.
А так він має свій виробничий концтабір та тягар відповідальності перед мешканцями Львова. Приходить додому пізно, а є ж трійко дітей, яких потрібно по кутках порозставляти - і це все по-людськи зрозуміло. Тут жодних питань. Але ж навіщо казати гоп і не стрибати?
Але така вже специфіка співпраці Садового з мас-медіа. Співпраця, яка на звітний період часу, є найслабшою ланкою в його діяльності. До цього активу можна занести й діяльність прес-служби ЛМР з її щоквартальним косінням трави, чи то – блог на "Українській правді".
Хоча, якби там все ж з'явились записи Садового, модератору його сторінки потрібно було б виплачувати додаткову зарплатню за витирання неприємних для мера відгуків. А їх би на стіні Садового було б ну дуже і дуже багато. В Львові є дуже багато людей, яких Садовий кинув і які, йому того ніколи не забудуть.
В Україні є сторінки зі свободою слова, але на них нічого не пишеться. Коли мовчать – кричать! Так про що кричить львівський мер Садовий? Це вже парафія головного шамана львівської міської ради Олега Березюка.
ІА "Вголос": НОВИНИ