Нещодавно головний рабин єврейської общини Одеси «Хабад» Авраам Вольф відзначився доволі неоднозначною заявою у бік Президента України Володимира Зеленського. «Кожен президент і високопосадовець має пам'ятати про свою «суботу» і те, що вона рано чи пізно закінчиться», - заявив рабин. Таким чином він натякнув, що нічого вічного немає і рано чи пізно усім доведеться нести відповідальність за свої дії.
Ці слова представника єврейського духовенства спровокували суперечки серед суспільства. Одні вважають, що нічого страшного у них немає, а рабин, у притаманному духовенству стилі, просто нагадав Зеленському одну із вічних істин. Мовляв, є час розкидати каміння, а є час його збирати.
Інші ж вважають, що не буває «диму без вогню» і такі заяви Авраама Вольфа свідчать про суперечності між президентом і євреями України. Ба більше, існує навіть думка, що серед самих євреїв відбувся розкол. Прихильники цієї ідеї як аргумент наводять приклади «випадів» у бік України та наших героїв з боку посла Ізраїлю в Україні Джоеля Ліона. Чого варта лише його заява про «пособника нацистського режиму Степана Бандеру».
Крім того, Володимир Зеленський постійно нагадує про своє єврейське коріння і навіть акцентує на цьому увагу. Мета такої поведінки невідома, але якщо він робить це з надією на більш лояльне ставлення до нього з боку Ізраїлю, то це явно не працює.
То чому головний рабин Одеси сказав такі слова президенту, чому Ізраїль не поспішає простягати руку допомоги єврею Зеленському і як взагалі влада цієї держави ставиться до нього в принципі? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли член ініціативної групи «1 грудня» Йосиф Зісельс, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін та політичний аналітик Олександр Кочетков.
Як ви вважаєте, чому Авраам Вольф так висловився? Чи можна це оцінювати як конфронтацію проти президента?
Я думаю, що це не зовсім правильне трактування фрази, яку сказав рабин. Маю на увазі, що ніякої конфронтації тут немає. Взагалі, священики, у тому числі єврейські, говорять не зовсім звичайною мовою, а більш афористично. Так написані святі книги, тому і вони так висловлюються. Субота – це святий день відпочинку, коли заборонена будь-яка праця. Сам рабин це пояснив тим, що Зеленський не завжди буде при владі і йому рано чи пізно доведеться нести відповідальність за свої вчинки. Авраам Вольф просто констатував факт, що все минає. Це відома істина з еклезіанства.
Чи можна це розглядати як конфронтацію? Ні, не думаю. Просто багатьох президентів починають критикувати не під час їхнього правління, а після того, як вони покидають свої посади. Наскільки я знаю ситуацію з «Хабадом», ніяких протиріч чи протиставлень із владою у них немає. Навпаки, діюча влада підтримує «Хабад». Подивіться на фотографії ще 2019-го року: Зеленський приймав представників цієї спільноти, розмовляв із ними і навіть у 2020-му році він обговорював із ними ситуацію щодо паломництва в Умані під час пандемії коронавірусу. Я доволі близький до інформації, яка циркулює в «Хабаді», і не бачу ніякої конфронтації із президентом. Ба більше, єврейська традиція полягає у тому, щоб не конфліктувати із владою. Є навіть вислів «закон країни – закон», тобто євреї у діаспорі завжди підкорялися тим законам і формату правління, які були домінантними у цих країнах. Це навіть є певною проблемою, бо підкорятись політиці імперії, наприклад, це означає бути солідарним із нею. Тому в «Хабаді» можуть бути різні думки всередині, але явного протистояння точно немає.
Читайте також: «Євреї хочуть остаточно забрати собі владу в Україні»
Я думаю, що таким чином цей рабин каже, що Зеленському приходить кінець. Це дуже дивна заява. Я думаю, що це відверте і відкрите попередження для Зеленського. У будь-якому випадку, рабин Авраам Вольф захищає інтереси одеських «буржуа» ашкеназі. Це означає, що почались якісь дуже серйозні зіткнення всередині комун євреїв України і не лише. Швидше за все, Володимир Зеленський в інтересах якогось одного угрупування порушив інтереси одеської ашкеназної общини. Це дуже серйозно, оскільки почались «війни» на рівні рабинів.Почались дуже серйозні зіткнення всередині комун євреїв України
Олександр Кочетков:
Жодним чином ці слова не можна сприймати як конфронтацію єврейського духовенства проти Володимира Зеленського. Це просто загальносвітова мудрість, яка говорить про те, що все минає і обов’язково у кінці чи сам перед собою, чи перед усіма громадянами, доведеться звітувати. Причому, тут йдеться як і про те, що людина зробила, так і про те, чого не зробила, а мала б.У Зеленського зараз настав період, коли йому подобається бути президентом і дивитись, як усі намагаються улестити йому. Йому подобається, як люди довго чекають, щоб поговорити з ним 15 хвилин, тоді він відчуває себе великим. Саме цими словами рабин йому нагадав, що хоч ти зараз і «зверху», та це не на все життя. Цар – це на все життя, а президент – ні.
Крім того, Зеленський останнім часом роздає дуже багато обіцянок, яких він не виконує. Люди очікували вирішення проблеми війни на Донбасі, перегляду закону про мову і подешевшання газу. Все це обіцяв президент. Війна триває, а тут ще й майже одночасно підскочили тарифи на газ, а закон про мову вступив у дію. Я думаю, що все це обурило одеське духовенство та російськомовних людей. Тобто, назбиралось занадто багато невиконаних обіцянок і Авраам Вольф від імені своєї пастви нагадав Зеленському, що звіт ніхто не скасовував.
Світова єврейська спільнота, зокрема й ізраїльська, завжди славилась своїм вмінням підтримувати одне одного. Незважаючи на те, що Зеленський регулярно нагадує про своє єврейське походження, його не дуже підтримує Ізраїль, як політики, так і духовенство. Як гадаєте, чому?
Йосиф Зісельс:
Я думаю, що це не зовсім так. У Ізраїлю та України доволі хороші стосунки – подивіться на товарообіг і ви побачите, що він щороку зростає. Саме це і визначає рівень відносин між різними державами. Ізраїль – маленька країна, а Україна велика. Звісно, з точки зору економіки Ізраїль більш розвинений, але це не означає, що ця держава може економічно допомагати нам.До того ж, для Ізраїлю Україна не є у пріоритеті. Вони більше заклопотані своїми відносинами із сусідніми арабськими країнами. Якщо б вони навіть захотіли комусь якось допомагати, то швидше б зробили це у своєму регіоні, у якому їм не потрібні вороги.
Що стосується допомоги персонально Зеленському як євреєві, то це доволі смішно виглядає. Відносини між країнами базуються на прагматичних інтересах, а не на внутрішньоетнічній солідарності. Так, у нас до влади часто приходять люди з єврейським корінням, але я вважаю, що було б дуже дивно, якби Ізраїль почав змінювати своє ставлення до нас, бо президентом став єврей. Тим більше, що хоч Володимир Зеленський і акцентує увагу на своєму походженні, він все одно не є справжнім релігійним євреєм. Він походить із доволі асимільованої родини, він не відвідує синагогу на регулярній основі і таке інше. Зараз він на цьому акцентує увагу, але я не думаю, що він був релігійним євреєм, коли працював у студії «Квартал 95».Він походить із доволі асимільованої родини, він не відвідує синагогу на регулярній основі
Олег Соскін:
Ми не бачимо підтримки від Ізраїлю, бо євреї всі різні. Неправда, що вони єдині. Вони об’єднуються, коли їм треба знищувати аріїв слов’ян, а коли вони між собою ділять гроші, то там ніякої єдності немає. У таких випадках євреї так одне одного «жалять», що їм усім непереливки.Тому Зеленський просто випадає із моделі. Він був із «Хабадом» у хороших стосунках, а тепер, як ми бачимо, у цій спільноті почались якісь проблеми. Почали посилюватись інші структури, які теж хочуть мати шматок здобичі цього українського «м’яса». Тому вони вже не хочуть його терпіти.
А духовенство не підтримує Зеленського, бо там теж немає єдності, вони всі різні. Для «гоїв», як самі євреї кажуть, вони показують, що ця єдність є, але насправді це не так. Крім того, вони вважають, що українці, як і всі не євреї, мають тваринні душі, тому «свиням» вони демонструють, що вони єдині та обрані Богом. Але між собою у них є повно протиріч. А їхнє духовенство таке ж, як і Папа Римський – вони просто на цьому заробляють гроші. Вони за гроші та вплив між собою б’ються не на життя, а на смерть.
Читайте також: «Герої чи злочинці: «Євреї відчули, що до влади прийшли люди, далекі від української ідентичності»
Володимир Зеленський є євреєм за походженням, але він аж ніяк не єврей за духом. Я знаю багатьох євреїв і вони далеко не в захваті від Зеленського, а саме від того, як він веде справи. Як я вже казав, невиконання обіцянок – це один із головних моментів, які не терплять євреї у веденні свого бізнесу і справ. Це дуже їм не подобається.
Взагалі, в Ізраїлі живуть дуже прагматичні люди, тому і їхнє керівництво теж таке. Вони мали надію, що між Україною та Ізраїлем виникне якась співпраця, в тому числі й у військовому секторі, а натомість нічого такого не відбулось. Тому немає і підтримки з боку цієї країни. Навпаки, Ізраїль не гребує можливостями нагадати про «негатив» з боку України, як вони це подають. Я маю на увазі заяви їхнього посла стосовно Степана Бандери і тому подібні речі.
Тобто, Ізраїль не бачить позиції України, яку він теоретично може підтримати. Ні у політичному плані, ні в бізнесовому. А ще нам слід пам’ятати, що ця держава тісно співпрацює з Росією. Тому вони не хочуть втрачати те, що мають, задля України, яка їм нічого не дає.
То Ізраїль «за» чи «проти» Володимира Зеленського як президента України?
Йосиф Зісельс:
Я вважаю, що офіційному Ізраїлю майже байдуже. Як я вже казав, відносини між країнами – це результат багаторічних усвідомлень національних інтересів своєї країни і того, як вона залежить від держави, яка розглядається. Якщо є велика цікавість до співпраці через те, що обидві країни від цього виграють, то, ясна річ, такі стосунки розвиваються скоріше. Ізраїль та Україна свої відносини розвивають досить динамічно. Наприклад, дуже багато громадян України зараз проживають в Ізраїлі і місцева влада це лобіює на різних рівнях. Є певні непорозуміння, але таке трапляється між усіма державами.Олег Соскін:
Для Ізраїлю зовсім не має значення, хто у нас президент. Чи то Зеленський, чи Порошенко, чи Ющенко, чи навіть Янукович – це все їхні люди. Зараз ще й Гройсмана хочуть поставити, а є ще й Яценюк. Пінчук, Кучма, Коломойський, Ахметов – це все «ярославські» люди. Як то кажуть, куди не плюнь – попадеш у хасида. Тому євреям все одно, вони знають, що вони настільки уярмили українців, що можуть повністю нас контролювати. Для них Україна – це рабська держава. Вони бачать, що Зеленський вже набрид місцевому населенню, тому вони готують нового такого «зеленського». Так триває вже 30 років. Як тільки їхня «карта» зіграє, вони її змінюють на іншу. А нашим людям все одно, хто буде при владі, лиш би він тільки не був арієм чи русичем за походженням.Олександр Кочетков:
Ізраїль може звертати увагу лише на дві речі: як активно Україна співпрацює з ними в економічній сфері (торгівля, взаємопідтримка, бізнес і таке інше) або в геополітиці (заяви, висловлювання і позиція президента). Наша позиція в обох випадках є невизначеною, а отже ніякою. Відповідно, Ізраїль не бачить у нас союзника, а значить Зеленський їм не вигідний. Нашого президента у геополітичному просторі взагалі немає, а економічні зв’язки з Ізраїлем він не поспішає налагоджувати. Зеленський нічого собою не являє, не висуває, не робить заяв, тому він не цікавий євреям.Зеленський нічого собою не являє, не висуває, не робить заяв, тому він не цікавий євреям
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ