Куди поділися землі, через які би мала пролягати нова транспортна розв’язка між Сиховом та Стрийською, та що не можуть поділити мер Львова та голова Солонківської ОТГ?
За прогнозами експертів, із середини вересня Львів знову потерпатиме від автомобільних заторів. У час пік особливо гостро цю проблему відчувають мешканці Сихова – найбільш населеного району міста. Її вирішення знайшли ще понад десять років тому – це будівництво нової транспортної розв’язки. Але з того часу далі розмов справа не заходила.
Тепер ситуація обернулася таким чином, що цей проєкт може так і залишитися лише на папері. Чому, – з’ясувала програма журналістських розслідувань Zмови (неділя, телеканал NTA).
Закоркований Сихів і «мертва» розв’язка
«Якщо рухатися з центрального Сихова у центр Львова, відбувається велике скупчення машин. Це може бути годину, півтори – в гірші дні», – мешканець Сихова Тарас Репицький підраховує, скільки часу в нього забирає ранкове добирання на роботу. Ще приблизно стільки ж чоловік простоює у корках, коли ввечері повертається додому. І каже, що це ще не межа.
«Зараз період відпусток. Люди поїхали геть – чим подалі від Львова і Сихова. І правильно зробили. Але чим ближче до вересня, тим більше зростатиме навантаження на вулиці. У вересні нас чекає транспортний колапс», – прогнозує він.
Частково розв’язати цю проблему могло будівництво нової дороги, що з’єднувала би Сихів (від «Санта Барбари») із вулицею Стрийською, неподалік головного автовокзалу Львова. Її запроєктували ще у 2010-му, коли місто готувалося прийняти фінальну частину Чемпіонату Європи з футболу.
«Цей мікрорайон потребує додаткової розв’язки, яка була в генеральному плані. Це було заплановано набагато раніше. Сихів розрісся, збільшилося населення. Розв’язка потрібна», – констатує голова транспортної комісії ЛМР Ігор Зінкевич.
Віталій Дубина – керівник авторської групи, що розробляла чинний генеральний план міста. Згідно з ним, проспект Вернадського мав налічувати чотири смуги для руху транспорту, а посередині – зелений простір, по якому, згодом, поїхали б трамваї. Загальна протяжність шляху складала трохи менше п’яти кілометрів, з яких до Євро-2012 реалізували близько 15%.
«Як магістральна дорога, вона почала будуватись від вулиці Стрийської. Була побудована перпендикулярно до Стрийської в районі колишнього автовокзалу і за метрів 500-700 закінчується тупиком», – розповідає автор генплану Львова Віталій Дубина.
Відтоді минуло вже 10 років, а омріяної дороги львів’яни так і не дочекалися. За цей час місто проклало хіба кількадесят метрів шляху з боку Сихова. Та й ті в рамках будівництва трамвайної колії.
«На довгий час проєкт заморозили у зв’язку з тим, що коштів не було. Самі проєктувальні роботи під будівництво вулиці перенесли на майбутнє. Зараз знову піднялось це питання, адже дорога потрібна. Вона мала б з’єднати Сихів зі стадіоном і Стрийською», – пояснює Сергій Коровайник, керівник департаменту містобування ЛМР.
Куди поділися паї
Але тут починається найцікавіше. Щойно у мерії заговорили про відновлення будівництва проспекту Вернадського, як відбулася дивна маніпуляція із частиною земель, вздовж яких мала би пролягати нова дорога.
«Під час інвентаризації червоних ліній вулиці Вернадського виявили десь близько пів року тому кадастровий номер ділянки площею 1,9 гектара. Ділянка ще не була передана – була лише сформована», – розповів Сергій Коровайник.
Йдеться про землю на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Вернадського. Саме тут була запланована розв’язка для нової транспортної артерії міста. Тож, допоки у міській раді з’ясовували, що відбувається, ділянка опинилася у приватних руках. Офіційним власником став ветеран АТО Олег Дідух. Та, схоже, це була продумана схема, аніж реальне виділення землі учаснику бойових дій.
«Я продав право на отримання ділянки. Я написав довіреність на людину, яка далі займалася цією справою. Інакше б я взагалі не отримав ніякої земельної ділянки. З 19-го року не можу отримати ні під що – мені весь час відмовляють. Тому, коли запропонували продати, я й погодився. Не вийшли б на мене, то запропонували б комусь іншому», – так пояснив ситуацію сам Олег Дідух.
Про те, що це добре спланована схема, свідчить той факт, що незабаром власником наділу стала інша людина – Тарас Колодій. Це зять Богдана Дубневича – голови Солонківської ОТГ, до складу якої, власне, і входили навколишні землі.
«Зараз ми не в дуже хорошій ситуації, як територіальна громада. В подальшому, якщо будувати таку дорогу, то змушені будемо заплатити зі своїх податків за викуп таких земельних ділянок у приватної особи», – каже юристка Юлія Старчак.
Справа дійсно не з дешевих. У графі нормативно-грошової оцінки зазначена сума землі. Це 184 (!!!) мільйони гривень. Це навіть більше, аніж вартість будівництва самої дороги.
Атовець, який мимоволі став учасником земельної схеми, отримав менше оціночних семи мільйонів доларів. Та й експерти сходяться на думці, що вартість землі завищена у кілька разів, навіть за мірками ринкових цін. Пояснюють це тим, що місто просто не матиме варіантів, якщо захоче добудувати дорогу. Тож доведеться викуповувати землю по завищеній ціні. Або ж домовлятися. А це вже політичне питання.
Для порівняння, «Агропромислове підприємство «Львівське»», що належить Дубневичам, за ділянку площею 27 гектарів свого часу віддало трохи більше 5 мільйонів гривень. Відстань між землями складає лише кількасот метрів. А от різниця в ціні і площі просто неймовірна.
«Ділянка є досить високовартісною, на скільки мені відомо. Вона коштує десятки мільйонів гривень. І наразі місто ще не вирішило, як буде діяти по цій земельній ділянці», – коментує Сергій Коровайник.
У Львівській міській раді кажуть, що готують документи, щоб оскаржити дії держгеокадастру в суді щодо незаконного виділення паю фізичній особі. Проте юристи вважають, що ця справа безперспективна.
«На цей момент це ще не була територія Львова. Це взагалі не був населений пункт. Червоні лінії не діють поза межами населеного пункту. Тому це трохи маніпулятивна інформація про те, що там червоні лінії і не можна було передавати», – Юлія Старчак.
«Zмови» надіслали інформаційний запит в обласне управління геокадастру з вимогою пояснити, на яких підставах була виділена земля, де місто планувало збудувати нову дорогу. Відповідь, яку підписав перший заступник начальника Головного управління Держгеокадастру Львівської області Ростислав Тхір, лише підтвердила слова юриста:
«Львівська міська рада та департамент містобудування Львівської міської ради зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про недопущення надання земельної ділянки розташованої на території Солонківської ОТГ у власність. Дані листи мали рекомендаційний характер. Враховуючи вищенаведене та зважаючи на недопущення судових оскаржень в безпідставній відмові у наданні земельної ділянки громадянину-учаснику АТО, було прийнято відповідний наказ про затвердження проекту землеустрою та надання ділянки у власність».
Іншими словами, посадовці виконали все згідно з законом, адже генеральний план Львова на той момент не відповідав адміністративному поділу міста. Відтак міська рада не була розпорядником земель, бо вони розташовувалися в межах іншої об’єднаної територіальної громади – Солонки.
«Депутати неодноразово говорили, що детальний план дійсно вимагає корегування. Або ж треба створювати новий. Бо ми не рухались по генеральному плані, ми не брали його за основу, відбувалася хаотичність забудов», – каже Ігор Зінкевич.
«Мали розроблятися комплексні плани, які ставали частиною такого генплану і затверджувалися б вже Кабінетом міністрів. Цього не було зроблено. Питання в тому, що не було дій міської ради, які би привентували передачу земельних ділянок фізичним особам в майбутньому», – Юлія Старчак.
Так виникла певна юридична колізія, якою миттю скористалася родина Дубневичів.
Домовлятися чи торгуватися
«Однозначно, що брати Дубневичі зараз вийшли з вигодою з цієї ситуації. Якщо міський голова захоче продовжити дорогу, то він змушений буде домовлятися з головою Солонківської ОТГ», – описує ймовірний перебіг подій політолог Микола Бучин.
Про те, що місто планує добудувати дорогу, Богдан Дубневич знав. Ба більше, ця ж розв’язка відображена на генплані села Зубра, що входить до складу його ОТГ. Попри це, чиновник все одно сприяв виділенню землі, яка в підсумку перейшла у власність його зятя.
«Чоловік приватизував там ділянку. Та і треба йому там відпустити 30 чи 20 соток? То яка проблема? Він дасть згоду. Викупіть – та й прошу. Ну, якщо так говорити, чи влізати в суди? А за що суди? Що чоловік приватизував там собі землю?», – коментує сам голова Солонківської ОТГ Богдан Дубневич.
Те, що земля була виділена всупереч місцевому генплану, чоловік не визнає. Водночас каже, що готовий до компромісів з міським головою Львова, аби дорогу таки збудували.
«Я йому паралельно пропоную, щоб з вулиці Вернадського на пряму, бо тут мають люди паї – це їхня власність. Але зараз дали люди згоду на викуп землі, щоб тут прямо зробити дорогу на кільцеву», – додає Дубневич.
Ідеться про ще одну розв’язку, яка би напряму з’єднувала Сихів із трасою Київ – Чоп. Вона також відображена на генеральному плані Зубри. Проте всі землі, які лежать на прямій, де мала би проходити потенційна дорога, також перебувають у приватній власності. Всупереч генплану! Більшість таких наділів були оформлені у 2020-21-му роках. А господарями паїв переважно є близькі та родичі Богдана Дубневича.
«Ця ситуація є результатом того, що на місця передали більше повноважень. Реформа децентралізації передбачала, що значна частина повноважень і відповідальності перезнімається з центральної влади і передається на місця», – говорить Микола Бучин.
Видається, що посадовець не поцурався скористатися і ситуацією, і службовим становищем. Частина земель була отримана у схожий спосіб, як і наділ на проспекті Вернадського – через підставних людей чи АТОвців. А вже через невеликий проміжок часу ділянки оформлялися на інших людей зі значно завищеною грошовою оцінкою.
Так, один із паїв Тараса Колодія, на 23 «сотки», оцінили у 47,5 мільйонів гривень. Це понад 70 тисяч доларів за «сотку». Інший – трохи більший – у 93 мільйони. Ймовірно, це робиться для того, аби місто просто не змогло собі дозволити викупити ці землі. І тоді доведеться домовлятися на політичному рівні, а відтак чимось поступатися.
Перший крок у мерії вже зробили. Міський голова Львова Андрія Садового звернувся до Богдана Дубневича, щоб той розглянув можливість будівництва нової дороги. Щоправда, відбулося це лише через два місяці після виділення держгеокадастром землі у приватну власність.
«Прошу розглянути можливість відведення земельної ділянки для будівництва проектованої дороги, зокрема шляхом надання ЛКП “Львівавтодор” дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а також повідомити про готовність викупу або заміни територіальної громади земельних ділянок, які потрапляють в проектні межі дороги на вулиці Вернадського та повідомити про інші рішення про надання земельних ділянок у власність або користування в межах проєктованої роботи», – йдеться у зверненні міського голови Львова.
Втім голову Солонківської ОТГ такий спосіб звернення не влаштовує.
«Якщо він хоче, то хай приїжджає сюди, ми складемо генеральний план дій: перше – погодження, друге – допомога населеному пункту, транспорт, каналізування… Тобто, мають іти якісь ділові відносини, а не відіслав листа: погодьте, бо ми так хочемо», – у Богдана Дубневича свій варіант, як треба домовлятися з ним та ОТГ.
«Йде суперечка, хто має до кого іти, хто – вище, хто – нижче. Я ще раз кажу: якщо ми міряємось, хто по статусу вище, то – вибачте, це неправильно. Ми таки маємо думати про ситуацію і про людей», – рекомендує обом відкинути особисті амбіції Ігор Зінкевич.
Разом з тим виникає інше запитання: чому влада Львова згадала про недобудовану дорогу лише тоді, коли почали відбуватися реєстраційні дії з ділянками? Попередніх 10 років місто нічого для цього не робило.
«Для того, щоб приймати будь-які дії, нам спочатку треба знати, які ділянки цікавлять місто, і вже б після цього звертатися, щоб населений пункт передав їх місту», – намагається аргументувати бездіяльність мерії Сергій Коровайник.
Відповідь Сергія Коровайника відверто дивує, адже межі дороги вже давно були визначені. Крім того, у 2016 році сихівчани зареєстрували петицію, аби хоч якось пришвидшити процес будівництва. Та в мерії вперто ігнорували цю та інші ініціативи містян.
«У 2020 році ми скерували запит, щоб дізнатися як справи, що там Вернадського. Нам сказали, що в 2020 році обов’язково в плануванні бюджету передбачать гроші на проспект. Цього, на жаль, не сталося. І зараз ми дізнаємося про певні конфлікти», – обурюється сихівчанин Тарас Репецький.
Вирішити їх Садовий хоче у правовий спосіб. Подейкують, навіть із залученням прокуратури. Втім Дубневича тактика опонента не лякає. Каже, що не вірить у благі наміри міського голови Львова.
«Я впевнений, що скільки він ще буде мер, то цієї дороги ніколи не буде. Ні Вернадської, ні кільцевої, бо це є – говорун. Складе ручоньки свої і почне плакати, як йому зле», – іронізує Богдан Дубневич.
Дубневич VS Садовий: битва власних амбіцій
«Два політики хочуть використати це як політичний піар. Замість того, щоб іти домовлятися, вони починають говорити про те, що це шкодить інтересам громади, що не враховується думка», – так оцінює слова і дії Садового і Дубневича Микола Бучин.
А тим часом звичайні львів’яни чекають у корках, коли між собою домовляться можновладці.
Закон України про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що, згідно генплану, повинен бути розроблений земельно-розпорядний план стратегічних об’єктів. Від початку будівництва дороги Львівська міська рада не здійснила жодних кроків для резервування паїв, через які мала би пролягати магістраль, а також не змінювала меж населеного пункту. Таким чином, бездіяльність однієї сторони та жадібність – іншої привели до того, що ситуація зайшла у глухий кут. І з огляду на все, вихід з неї буде вкрай важко знайти.
Zмови
ІА "Вголос": НОВИНИ