Партія Християнсько-демократичний союз
ХДС – партія парламентського типу, заснована 8 лютого 1997 року під назвою Християнсько-Народний союз. Згідно з програмою, діяльність партії спрямована на побудову демократичної української держави та громадянського суспільства на засадах гуманізму та християнської моралі, спираючись на принципи європейської християнської демократії.
12 квітня 2003 року відбувся 6-й позачерговий з`їзд ХНС за участю УХДП, ХДПУ та ВОХ, на якому делегати з`їзду ухвалили рішення про зміну назви партії на Християнсько-демократичний союз. У ХДС об`єднались ХНС, УХДП, 4 обласні організації ХДПУ та 7 обласних організацій ВОХ.
1 грудня 2002р. у Греції ХДС, єдиною з українських партій, прийнято повноправним членом до світового Інтернаціоналу Християнсько-Демократичних та Народних партій.
Голова партії – народний депутат України Володимир Стретович.
ХДС входить до блоку Віктора Ющенка „Наша „Україна”.
ХДС має одного представника в парламенті - Володимир Стретович.
Львівську обласну організацію ХДС очолює Антон Ружицький. Голова ЛОО ХДС має 3 заступники: Данило Ярема, Мирослава Костюк, Роман Бабій.
Структура ЛОО ХДС:
1) Рада ЛОО ХДС. Складається з 37 чоловік. Збирається 2-3 рази на місяць.
2) Президія ЛОО ХДС. Складається з 13 чоловік. Збирається кожного вівторка.
Організації ХДС є у кожному районі м. Львова, у 20 районах Львівської області та 9 містах обласного підпорядкування.
ХДС у представницьких органах влади Львівщині представляють 78 осіб. До складу Львівської міської ради від ХДС входить 12 депутатів. Депутатів від ХДС у Львівській обласній раді немає.
Львівська обласна організація ХДС нараховує 4761 чоловік.
Християнсько-демократична партія України
ХДПУ – партія парламентського типу, зареєстрована у листопаді 1992 року.
Діяльність партії спрямована на побудову громадянського суспільства, правової держави і соціально-орієнтованої економіки.
Голова партії – заступник міністра освіти України Віталій Журавський.
ХДПУ – партія центристського спрямування.
ХДПУ має одного представника в парламенті - Кирило Поліщук.
Сьогодні ХДПУ має 244 партійних осередки, зареєстрованих органами юстиції, у всіх областях України, в містах Києві та Севастополі.
Львівську обласну організацію ХДПУ очолює Михайло Максимик. Голова ЛОО ХДПУ має 2 заступники: Володимир Рудницький та Мирослав Сорока.
У складі ЛОО ХДПУ є Рада Львівської обласної організації. До її складу входить 9 чоловік.
На Львівщині дії 22 осередки ХДПУ.
ХДПУ у представницьких органах влади Львівщини представляють близько 20 осіб. До складу Львівської міської ради від ХДПУ входить 1 депутат. Депутатів від ХДС у Львівській обласній раді немає.
ЛОО ХДПУ нараховує 950 членів.
ХДС та ХДПУ – партії, в основу діяльності яких покладені однакові ідеологічні, але абсолютно різні політичні цінності. І різні не тільки тому, що партії підтримують полярних кандидатів у президенти. Відрізняються вони між собою і за внутрішньопартійними відносинами. Принаймні, на Львівщині.
Насамперед, варто згадати про розкол, який відбувся у 2003 році в лавах ХДПУ. Розкол саме на ґрунті політичних уподобань та пріоритетів. Тоді політичні інтереси членів партії розділились: дехто залишився на провладних позиціях, а хтось вирішив перейти на бік опозиціонерів, а саме: Віктора Ющенка. Останні – представники найчисельніших обласних структур ХДПУ Львівщини, Тернопільщини та Хмельниччини – вийшли зі складу ХДПУ та влились до новоствореної партії Християнсько-демократичний союз (ХДС). ХДС в свою чергу утворився на базі вже існуючого Християнсько-народного союзу, до якого також долучились Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Львівська обласні організації ВОХу та представники Львівської, Рівненської, Харківської обласних організацій УХДП.
Причиною таких змін, напевне, послужили парламентські вибори 2002 року. ХНС, який йшов у блоці Віктора Ющенка „Наша Україна”, потрапив у парламент і, ймовірно, відчув себе переможцем. А ХДПУ, гордо покладаючи надії на власні сили, до парламенту не пройшла. На перший погляд здається, що результат виборів для двох партій був досить подібним: в парламенті виявилися представленими один депутат від ХДСу та один – від ХДПУ. Тільки от народний депутат Кирило Поліщук (ХДПУ) був обраний по виборчому округу №98, а не по загальнодержавному багатомандатному округу. Тому не дивно, що деякі представники ХДПУ, почуваючись не дуже затишно серед аутсайдерів, швидко перебігли на бік переможців.
Таким чином на українській політичній арені виокремлюються дві яскраві та самодостатні християнські партії, які, проте, незважаючи на ідеологічну близькість, опинились на різних берегах однієї водойми.
ХДС, незважаючи на статус переможця, після виборів 2002 року відчуває себе не дуже комфортно в лавах „нашоукраїнців”. Можливо, тому, що після виборів до парламенту, а саме після перерозподілу мандатів, члени ХДС відчули себе як мінімум обділеними і як максимум неповносправними (нагадаю, що ХДСу дісталось одне місце в парламенті, тоді як найбільша їх кількість дісталась „рухівцям”). А можливо, це пов’язано з тим, що голова ХДСу не входить до числа „наближених” до Ющенка осіб, як, наприклад, Юрій Костенко.
Животрепетне питання місця ХДС у „Нашій Україні” об`єднало центр і регіональний осередок партії: стосовно проблеми „віддаленості Стретовича від Лідера” комплексують не тільки у Києві, а й у Львові. Адже тут на останніх виборах „хадеесівцям” також довелось „відбивати” місця до місцевих органів влади у нашоукраїнців”.
Спостерігаючи за переживаннями представників ХДС, мимоволі на думку приходять репліки, що долинають із оточення Януковича, про те, що „Наша Україна” дуже далека від ідеалу однорідної системи, де всі суб’єкти цієї системи є рівноправними членами.
Як би там не було, представники ХДС продовжують відверто декларувати свою прихильність до Віктора Ющенка, а Львівська обласна організація абсолютно і повністю підтримує політичний курс партії та й взагалі усі дії свого лідера (Стретовича), чого не можна сказати про ХДПУ.
Львівська обласна організація ХДПУ займає досить автономну позицію відносно центрального апарату партії. Таку позицію ЛОО ХДПУ займала за попереднього керівника – Юрія Сорочика, успішно провадить цю лінію і тепер. Це достатньо легко пояснюється цілим рядом причин.
1) Партія не виправдала сподівань її членів на виборах 2002 року, що спричинило появу сумнівів і, не виключено, розчарування (як наслідок – події квітня 2003 року).
2) Виглядає, що керівництво ЛОО ХДПУ не дуже то вірить в те, що вище керівництво партії керується у своїй діяльності виключно християнськими принципами і що взагалі хтось із наших політичних лідерів трактує . їх як керівництво до дії.
3) Представники обласної організації не підтримують той політичний курс, якого дотримується керівництво партії та фактично нав’язує його периферії.
4) Керівництво ЛОО ХДПУ відчуває себе достатньо впевнено. Про це свідчать репліки, не позбавлені долі критики на адресу „вищого начальства” та краплі іронії на адресу того кандидата у президенти (Януковича), якого підтримує партія.
Скидається на те, що представники Львівської обласної організації ХДПУ абсолютно втратили будь-який інтерес до перебігу передвиборчої кампанії, яку ведуть кандидати у президенти (і їхній кандидат у тому числі) і відверто заявляють про те, що після президентських виборів (незалежно від того, хто переможе) у державі нічого не зміниться. Цікаво, що ж призвело до такої „християнської зневіри”? Чи не розуміння того, що навіть найближче оточення у своїй політичній діяльності керується радше „матеріально-владними інстинктами і потягами” ніж християнською ідеологією?
На сьогодні мрія, яку плекають у Львівській обласній організації ХДПУ – возз`єднання усіх „українських християн”, і насамперед ХДПУ та ХДС. І членів ХДПУ, здається, не бентежить не зовсім схвальна думка „хедеесчиків” про їх лідера та, як наслідок, про них самих. Хоча, може, представники ЛОО ХДПУ почали шкодувати за 2003 роком, як за роком втрачених надій?
Але мрії та бажання, львівського представництва ХДПУ, не цікавлять, або майже не цікавлять тих, хто „нагорі”. Позиція Журавського, який працює у нинішньому уряді заступником міністра освіти – була однозначною, і ХДПУ на 9-му партійному з`їзді 14 липня підтримала кандидата у президенти прем’єр-міністра Віктора Януковича. А „львівським підлеглим” довелось підкоритись... Хоча ознаки ентузіазму у виразі обличчя Михайла Максимика під час підписання угоди про підтримку кандидата у президенти Віктора Януковича, важко було би побачити, навіть одягнувши окуляри.
Що ж чекає у майбутньому на ці такі близькі і такі далекі партії? Про які прогнози можна говорити у ракурсі виборів 2006 року?
Ідеальним варіантом львівській ХДПУ уявляється тандем „ХДС – ХДПУ”. І у тому ж ракурсі наступних парламентських виборів тут починають подумувати саме про такий варіант. Цікаво, чи розуміють члени ХДПУ, що рівноправного об`єднання тут не вийде, і сильний ХДС зможе прийняти „декого” з ХДПУ тільки на своїх умовах. Варіант „влиття” ХДПУ (або певних її обласних організацій) до ХДС значно імовірніший, ніж варіант двох рівноправних суб’єктів одного, скажімо, блоку.
ХДС, в свою чергу, проаналізувавши події 2002 року, цього разу прагнутиме пройти до парламенту самостійно, не покладаючи надії на „доброго дядю Ющенка” або ще когось, аби потім не прийшлось вести тиху боротьбу „серед своїх” за кількість мандатів. Видно, стара образа забувається не швидко...
Звичайно, багато залежатиме від того, як „ляжуть карти” на президентських виборах. Хоча можна припустити, що, за перемоги Ющенка, ХДПУ почне не тільки мріяти, а й шукати шляхи до об`єднання із ХДС (навіть на запропонованих їм умовах). А от що станеться з „вірними” представниками ХДС за перемоги Януковича важко передбачити. Адже тоді буде дуже складно визначити, хто у 2002 програв, а хто виграв...
ІА "Вголос": НОВИНИ