Про міфи і реальність у житті волинської «Батьківщини» розповідає екс-голова її Камінь-Каширської районної організації Богдан Козік.
Пане Богдане, Ви вступили до партії «Батьківщина» у найтяжчі часи, коли вона перебувала в жорсткій опозиції до тодішньої влади. Потім очолили її Камінь-Каширську районну організацію. Чому Вас позбавили цієї посади, а також посади керівника районного виборчого штабу БЮТ?
Я член ВО ”Батьківщина” ще з 2001 року. В часи, коли партія перебувала в опозиції до режиму Кучми-Медведчука, я не зрікся своїх політичних переконань, не шукав іншої, більш «вигідної» партії. Під час виборчої кампанії 2002 року активно працював у складі агітбригад сіл Камінь-Каширського району, зміцнюючи авторитет БЮТ. На виборах 2004 року мав честь представляти Віктора Ющенка у дільничній виборчій комісії.
Після Помаранчевої революції, в лютому 2005 року, мене обрали головою Камінь-Каширської районної парторганізації ВО ”Батьківщина”, яку довелось формувати майже заново. Уже за півроку була фактично завершена реєстрація усіх сільських первинних парторганізацій. Крім того, я посприяв у їх створенні обласному керівництву УСДП. Таким чином, було проведено основну організаційну підготовку, необхідну для участі БЮТ у виборах 2006 року на місцевому рівні.
Під час формування списків кандидатів у депутати до місцевих рад від районної організації БЮТ я помітив, що члени бюро, які працювали на посадах у штабі, намагаються пропонувати або своїх родичів, або новоспечених членів партії, багато з яких перебували раніше в СДПУ(о), партії Литвина, відкрито працювали і підтримували на президентських виборах 2004 року Віктора Януковича.
Я був проти цього і намагався звернути на це увагу обласного керівництва БЮТ. Але керівник обласного виборчого штабу БЮТ Євген Кирильчук надав перевагу Роману Чечітці, члену партії з травня 2005 року, який до лютого 2005 року очолював районний осередок СДПУ(о), працюючи «за сумісництвом» головою Камінь-Каширської районної ради. Майже всі кандидатури у виборчих списках були запропоновані ним і узгоджені з обласним керівництвом БЮТ. Саме тому 90% депутатів від цього блоку в усіх місцевих радах Камінь-Каширського району мають партійний стаж від 1 до 5 місяців.
Я не хотів миритися з таким станом справ. Мене викликали на засідання обласного бюро. Перед його початком Євген Кирильчук прозоро «порадив» мені звільнитися з посад голови Камінь-Каширської районної парторганізації та керівника районного виборчого штабу за власним бажанням. Та я продовжував працювати на авторитет партії і блоку, як уповноважена особа у територіальному виборчому окрузі, водночас реалізуючи програму “Справедлива пенсія” у громадській приймальні райцентру.
Ближче до виборів стало очевидним, що новоспечене районне керівництво БЮТ методично намагається усунути мене із виборчого списку кандидатів у депутати до районної ради без будь-яких підстав і обгрунтованих мотивів. Спочатку мене не повідомили про день подання до районної виборчої комісії документів на реєстрацію кандидатів в депутати до районної ради. Хоча за день до цього, як уповноважена в окрузі особа, я був у штабі, де підписував подання на членів виборчих комісій.
13 березня 2006 року місцеве керівництво блоку звернулось до районної територіальної виборчої комісії з рішенням міжпартійної конференції (яка, нібито, була проведена і на яку я не був запрошений) про виключення мене з виборчого списку. Виборча комісія на своєму засіданні відмовила у задоволенні цього клопотання.
26 березня 2006 року, в день виборів, орієнтовно о 14 годині до районної ТВК знову звернулось керівництво місцевого БЮТ із заявою про виключення мене з виборчого списку уже на підставі рішення Ради Блоку (цей орган створений на основі угоди про утворення виборчого блоку БЮТ, до якої згодом внесли зміни, які дозволили виключати кандидатів у депутати з виборчого списку за рішенням 3-4 чол. – членів цієї ради, яка, по суті, стала дублювати функції більш чисельного представницького органу – міжпартійної конференції та скасовувати рішення останньої – прим. автора). Ця заява, до речі, надрукована на бланку Волинського обласного штабу БЮТ. Тобто, стає зрозумілим, хто “благословляв” ці дії. Але виборча комісія знову відмовила, мотивуючи своє рішення відсутністю підстав, необхідних для мого виключення із виборчого списку.
4 квітня 2006 року в місцевій газеті “Полісся” був опублікований список обраних депутатів до Камінь-Каширської районної ради, де фігурувало і моє прізвище. А 5 квітня, на наступний день, Камінь-Каширський районний суд задовольняє заяву районної організації БЮТ про виключення мене зі списків уже обраних депутатів до районної ради і зобов’язує виборчу комісію скасувати рішення про обрання мене депутатом. 19 квітня 2006 року районна виборча комісія виконала ухвалу суду.
На даний час ні районна організація, ні обласне керівництво партії не повідомили, за які “гріхи” мене так цілеспрямовано і безпідставно виключили з виборчих списків. Це що, якась підпільна організація? Чи чиєсь особисте замовлення?
Отже, твердження статуту «ВО «Батьківщина» про те, що «партія є демократичною», - лише ширма та бутафорія для рядових партійців? Бо «керівна та спрямовуюча» в особі однієї людини, яка увесь свій життєвий і «творчий» шлях знаходилась у безперервному пошуку «великого корита» та змінювала партійну приналежність у напрямку міграції життєвих благ, фактично одноосібно вирішує, кому бути депутатом. І вирішальний принцип у цьому процесі всім відомий. Як обмовився один місцевий нардеп, це повинна бути «ду-у-у-уже багата людина!»...
Судіть самі. Керівник обласного виборчого штабу БЮТ Євген Кирильчук безпосередньо контролював формування виборчих списків до Камінь–Каширської районної ради від БЮТ, прислухаючись до думки “еспеушника” Чечотки. При цьому вимагав, щоб у першій п’ятірці та решті списку не було багато, вибачте, «педиків та медиків», маючи на увазі педагогів і лікарів.
Переказували, що він так висловився навіть в ефірі місцевого телебачення. Якби знайшовся вчитель, який подав би на пана Кирильчука до суду за образу честі й гідності, коли той назвав «педиками» усіх педагогів, то, напевно, цей позов би виграв. Ви, до речі, із тих, хто «сіє розумне, добре, вічне»…
- Напевно, наші вчителі просто мудріші від нього. Це якраз той випадок, коли на людину не варто ображатися. Гріх, тобто...
Не вкладається в голову, що до списків БЮТ потрапив колишній голова Камінь-Каширської районної організації СДПУ(о), який знову очолив районну раду… Виходить, представники кримінально-олігархічного режиму бажаніші в партії, ніж ті, кого Кирильчук вважає «педиками-медиками»?
Роман Чечотка вступив до партії “ВО” Батьківщина” у травні 2005 року, написавши заяву до обласної парторганізації (зрозумівши безперспективність СДПУ(о) і залишивши її лави в лютому 2005 року). Річ у тому, що на той час вищестоящими керівними органами партії усім місцевим парторганізаціям були дані вказівки не відмовляти у вступі до неї абсолютно нікому.
Перед формуванням районних штабів Євген Кирильчук викликав до обласного штабу мене і Чечотку. Після розмови стало зрозуміло, що перевага надається саме йому, хоча мене й було призначено керівником Камінь-Каширського районного виборчого штабу БЮТ. Напевно, я потрібен був лише для того, щоб тупо ставити підписи і печатки під виборчими списками тих, кого пропонував Чечотка за згодою з Кирильчуком. Але я не хотів бути маріонеткою. Намагався пропонувати до виборчих списків дійсно достойних людей із солідним партійним стажем, а не тимчасових пристосуванців чи прихвостнів.
У грудні 2005 року Євген Кирильчук разом із Віктором Олійником відвідали нашу районну парторганізацію. На засіданні бюро Євген Іванович сказав, вказавши на Чечотку: «Ти повинен бути першим номером у виборчому списку кандидатів у депутати до районної ради від БЮТ і стати її головою!». Тоді я ще раз переконався, на кого зробив ставку Кирильчук.
Не секрет, що перед виборчою кампанією, ще в 2005 році Кирильчук розпочав негласну боротьбу із тодішнім головою обласної парторганізації ВО “батьківщина” Миколою Потапчуком. Тоді Ви, як і багато інших колег по партії, стали на сторону Євгена Івановича, який, згодом багатьох із вас «кинув». Як оцінюєте тепер свій вчинок?
Про всі протиріччя між Кирильчуком і Потапчуком я дізнався тільки в останній момент, коли треба було вже приймати рішення. Інформація була лише з одного джерела – від людей Кирильчука. Можливо, якби я мав повну, всебічну інформацію, моє рішення було б протилежним. І не тому, що Кирильчук мене «кинув». Про свій вчинок я шкодую лише тому, що мене використали, як і багатьох інших партійців з солідним стажем, наплювавши після цього в душу…
Хіба це задекларована статутом “Батьківщини” демократія?
Я неодноразово переконувався, що у Волинській обласній парторганізації “Батьківщини” демократія відсутня. Статут порушувався, все вирішувалось однією особою. І я припускаю, що ця особа перед вищим керівництвом партії свої рішення мотивувала, виходячи приблизно з такої позиції: «Скажемо, що в попа дочка гуляща! А що в нього дочки немає - це несуттєво! Головне, що про це вже люди почули і говорять…».
Якось у пресі я спробував висловити свою думку з цього приводу. Згодом до мене зателефонував заступник голови обласної парторганізації ВО ”Батьківщина” і почав вимагати негайного спростування поданої в газеті інформації. В іншому випадку обіцяв виключити мене з партії. Хоча, хто знає, можливо, заочно, без мого відома уже й виключили, як багатьох інших ветеранів партії. Ось така “демократія” по-волинськи…
Хто є Вашим наступником, кого він представляє?
На конференції, де обирали нового голову Камінь–Каширської районної парторганізації ВО “Батьківщина”, мені, як колишньому голові, навіть не надали слова, можливості пояснити моє бажання звільнитися з посад голови парторганізації та керівника виборчого штабу. Ось така “демократія” у партії “Батьківщина” на місцевому рівні.
Новим головою обрали мого заступника Сергій Дмитрука. Він цілком зручна кандидатура для пана Чечотки, бо виконував усе, що казали. Та й новообране бюро стало схоже на такий собі ляльковий театр маріонеток Карабаса-Барабаса. Думаю, зрозуміло, хто смикає за ниточки. Так що авторитет партії в «надійних» руках!
Чи є після такого бажання продовжити політичну діяльність?
Пропозицій, звичайно, багато. Але я не хочу бути пристосуванцем, як дехто. Хоча, мабуть, допомагатиме тій політичній силі, яка виконуватиме свої програмні положення, зобов’язання перед народом України на практиці, а не на словах, і кожен її член цієї, незалежно від посад, буде дотримуватись положень статуту.
ІА "Вголос": НОВИНИ