Мєнтовки вирішили показати жовті картки активістам зелено-білої революції. Відважні хобіти заважали їм своїми кермованими карами і не хотіли зупинятись на свисток копині. Копиня почала матюкатись на площі Ринок 7-ми поверховими матами, які затулили усі навколишні будинки своєю вишуканою тінню у сережках.
Сержант, на крутому Шевроле, забороняє його фоткати на бойовому посту. Він погнався. Луценко показав їм вчора кузькіну мать, от вони і кидаються на людей акі дємони.
Протокол. 2 копині говорять про дозвіл на провадження їх фотосесії. Якась, нафіг, 26 стаття. Погрожує забрати плівку. В мене цифровик. Ну хай спробує. Тьотя опускає голову, міліція сьогодні не у пошані.
Революціонерів сьогодні значно менше. Вони помолодшали. Школярі кидаються за м’ячем, підписаним Батістою і Тлумаком, благально заломлюючи руки.
Звернення:
ФК „Карпати” подаруйте пацикам м’ячі з автографами гравців, або ж продайте їм за помірною ціною. Це ж діти. Це Ваше майбутнє!
Паралельний мозаїчний мітинг з тарифами, будинками і Опорою накриває зелено-білою хвилею. 2 пса перегавкуються між собою. Бігають за трамваями. Руда любов. Хто гавкається, той і любиться. Така псяча ментальність.
Музика лунає, але пісня не ллється через край. У бойовому стані мужніх хобітів сьогодні проблеми з апаратурою. Немає драйву і мікрофон мовчить. А Садовий не вийде без живого мікрофону. Де зелено-біла дискотека? Чому революціонери сонні? Підірвати, нафіг, усю Ратушу, децибельним мюзіком, б’ютіфельним мюзіком!
Тепло! Чому не танцюють? Малалєткі, эротічно, закочують очі та цілуються зі своїми обранцями долі на очах усього чесногО люду. Крутять лямур навколо карпатівських діджеїв. Революційний ексгібіціонізмъ на сонці. У вікнах, халявні революціонери п’ють стерильну каву. Мадами, окупаційно, всілись на лавках коло Ратуші. Місьйо, читають газети на лавках позаду революційних щічок мадамів.
Щасливі трамваї, з потусторонніми поглядами своїх пасажирів, котяться до ручки. Трамвайні рибки б’ються чолом, хапаючи повітря, порожніми та байдужими очима. Наш адрес нє дом, і нє уліца, наш адрес – трамвай № 10.
Батіста говорить привіт. Тлумак дякує за підтримку. Найстарший фанат „Карпат” вербально матлошить Садового. Процик, фігурально, обіцяє, що мер вийде до революціонерів і хобітів у зелених шаликах та білих кросах. Березюк сканує ситуацію рентгеном майбутнього. Депутати курять, автогенять, чебурашать, шапокляшать, розходяться, озираються, шаріються, клубляться, скручуються, туманяться, інтерв’юються, лахаються, тлумляться, гапоняться і розбігаються по кафешкам, або на похорони Богдана Дацка.
Садовий виходить на сцену. Фанати пробивають штрафний. Ганьба летить йому на зустріч. Матричним рухом, Садовий ухиляється від небезпечної ситуації і бере мікрофон у свої руки. СаШо відпочиває. Реклама релаксує. Пральний порошок мочиться у мортирі. Він пропонує фанатам 2 таблетки. Реальність та ілюзію. Фантазію та логіку. Ліву та праву півкулю. Фанати не хочуть його слухати, перебивають, згинають ложки своїми голосовими зв’язками та гетровими підв’язками. Посилають на х**. Обзивають його дуже поганим геєм. Садовий хоче, щоб навуходоносор розбомбив базар коло стадіону і тоді усім буде щастя. Стадіон „Карпатам” дадуть лише до Євро-2012, тому шо, так глаголить буква Федерації Футболу України та її безсмертний лідер Григорій Михайлович Суркіс 1949 року народження. Фанатам пофіг.
Садовий відповідає на декілька запитань і хоче їхати на похорони Дацка. Невідомий улан-батор кричить, що наступним буде він. Ганьба летить йому на зустріч. Матричним рухом, Садовий ухиляється від небезпечної ситуації і йде назустріч журналістам.
Березюк не радить меру сваритись з найстарішим фанатом. Якась тьотка хоче переговорити з мером. Хто її пустить? Мер дає інтерв’ю. Тьотка попускається. Значиться, проблема неважлива? Березюк свариться з фанатом. Вказує йому вірний напрям сублімаційного руху. Психоделічний фанат радить Березюку відкрити перед собою діалектичну екзистенційність синдрому посткоітальної абстиненції, коли індивідум не спроможний селективно абстрагуватись від ламінантно притаманних йому девіантних аберрацій, презентуючи тим самим яскравий приклад конвергенції деструктивної ментальності та перманентно когнітивного креативу.
Всьо. Революція закінчилась. Всі розбіглись. Фанати підбігають до Садового і просять у нього автографи. Андрій Іванович, будь-ласка, автограф. Офігенно???!!! Я думав, вони його бити будуть
Садовий розписується на підкладці їх зимових курток. Тепер, в час зимових морозів і безопального періоду, їх буде гріти божественний автограф Садового. Матриця революшин forever! Хобіти буяють і цвітуть. Весна не за рогом і не за баром. Весна у серцях любителів копаного м’яча.
Зе енд
Сержант, на крутому Шевроле, забороняє його фоткати на бойовому посту. Він погнався. Луценко показав їм вчора кузькіну мать, от вони і кидаються на людей акі дємони.
Протокол. 2 копині говорять про дозвіл на провадження їх фотосесії. Якась, нафіг, 26 стаття. Погрожує забрати плівку. В мене цифровик. Ну хай спробує. Тьотя опускає голову, міліція сьогодні не у пошані.
Революціонерів сьогодні значно менше. Вони помолодшали. Школярі кидаються за м’ячем, підписаним Батістою і Тлумаком, благально заломлюючи руки.
Звернення:
ФК „Карпати” подаруйте пацикам м’ячі з автографами гравців, або ж продайте їм за помірною ціною. Це ж діти. Це Ваше майбутнє!
Паралельний мозаїчний мітинг з тарифами, будинками і Опорою накриває зелено-білою хвилею. 2 пса перегавкуються між собою. Бігають за трамваями. Руда любов. Хто гавкається, той і любиться. Така псяча ментальність.
Музика лунає, але пісня не ллється через край. У бойовому стані мужніх хобітів сьогодні проблеми з апаратурою. Немає драйву і мікрофон мовчить. А Садовий не вийде без живого мікрофону. Де зелено-біла дискотека? Чому революціонери сонні? Підірвати, нафіг, усю Ратушу, децибельним мюзіком, б’ютіфельним мюзіком!
Тепло! Чому не танцюють? Малалєткі, эротічно, закочують очі та цілуються зі своїми обранцями долі на очах усього чесногО люду. Крутять лямур навколо карпатівських діджеїв. Революційний ексгібіціонізмъ на сонці. У вікнах, халявні революціонери п’ють стерильну каву. Мадами, окупаційно, всілись на лавках коло Ратуші. Місьйо, читають газети на лавках позаду революційних щічок мадамів.
Щасливі трамваї, з потусторонніми поглядами своїх пасажирів, котяться до ручки. Трамвайні рибки б’ються чолом, хапаючи повітря, порожніми та байдужими очима. Наш адрес нє дом, і нє уліца, наш адрес – трамвай № 10.
Батіста говорить привіт. Тлумак дякує за підтримку. Найстарший фанат „Карпат” вербально матлошить Садового. Процик, фігурально, обіцяє, що мер вийде до революціонерів і хобітів у зелених шаликах та білих кросах. Березюк сканує ситуацію рентгеном майбутнього. Депутати курять, автогенять, чебурашать, шапокляшать, розходяться, озираються, шаріються, клубляться, скручуються, туманяться, інтерв’юються, лахаються, тлумляться, гапоняться і розбігаються по кафешкам, або на похорони Богдана Дацка.
Садовий виходить на сцену. Фанати пробивають штрафний. Ганьба летить йому на зустріч. Матричним рухом, Садовий ухиляється від небезпечної ситуації і бере мікрофон у свої руки. СаШо відпочиває. Реклама релаксує. Пральний порошок мочиться у мортирі. Він пропонує фанатам 2 таблетки. Реальність та ілюзію. Фантазію та логіку. Ліву та праву півкулю. Фанати не хочуть його слухати, перебивають, згинають ложки своїми голосовими зв’язками та гетровими підв’язками. Посилають на х**. Обзивають його дуже поганим геєм. Садовий хоче, щоб навуходоносор розбомбив базар коло стадіону і тоді усім буде щастя. Стадіон „Карпатам” дадуть лише до Євро-2012, тому шо, так глаголить буква Федерації Футболу України та її безсмертний лідер Григорій Михайлович Суркіс 1949 року народження. Фанатам пофіг.
Садовий відповідає на декілька запитань і хоче їхати на похорони Дацка. Невідомий улан-батор кричить, що наступним буде він. Ганьба летить йому на зустріч. Матричним рухом, Садовий ухиляється від небезпечної ситуації і йде назустріч журналістам.
Березюк не радить меру сваритись з найстарішим фанатом. Якась тьотка хоче переговорити з мером. Хто її пустить? Мер дає інтерв’ю. Тьотка попускається. Значиться, проблема неважлива? Березюк свариться з фанатом. Вказує йому вірний напрям сублімаційного руху. Психоделічний фанат радить Березюку відкрити перед собою діалектичну екзистенційність синдрому посткоітальної абстиненції, коли індивідум не спроможний селективно абстрагуватись від ламінантно притаманних йому девіантних аберрацій, презентуючи тим самим яскравий приклад конвергенції деструктивної ментальності та перманентно когнітивного креативу.
Всьо. Революція закінчилась. Всі розбіглись. Фанати підбігають до Садового і просять у нього автографи. Андрій Іванович, будь-ласка, автограф. Офігенно???!!! Я думав, вони його бити будуть
Садовий розписується на підкладці їх зимових курток. Тепер, в час зимових морозів і безопального періоду, їх буде гріти божественний автограф Садового. Матриця революшин forever! Хобіти буяють і цвітуть. Весна не за рогом і не за баром. Весна у серцях любителів копаного м’яча.
Зе енд
ІА "Вголос": НОВИНИ