Із тексту одного протоколу другої половини 80-х рр. XX ст.: «26 июля 1986 г. с 14 до 16 часов во время похорона гр. Луцишина Евтафия Мироновича, 1933 г. р., проживающего в Рава-Русская, ул. Железнякова, 3, являющегося активным участником нелегальной религиозной группы СЦ ЕХБ, у него на квартире и на территории прилегавшей к дому было проведено молитвенное собрание. Его организаторами являлись экстремистски настроены баптисты-раскольники: Лукьянчук Григорий Яковлевич, 1912 г. р., проживающий в г. Червонограде, пгт. Сосновка, ул. Кривоноса 1, кв. 23, пенсионер; Ивануса Теодор Дмитриевич, 1941 г. р., проживающий в г. Червонограде, ул. Мира 9, кв. 21, работает проходчиком шахты им. XXV сьезда КПСС; Павлив Александр Иванович, 1936 г. р., проживает в г. Червонограде, пгт. Гирняк, ул. Б. Хмельницкого 27, инвалид, выступившие на нем с проповедями. В них они ориентировали присутствующих на похоронах членов нелегальной религиозной группы СЦ ЕХБ на активизацию противоправной деятельности, рекомендуя в качестве примера для подражания умершего Луцишина Е. М., известного своими экстремистскими взглядами».
Своими действиями они нарушили Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 23 июня 1966 г. «Об адинистративной ответственности за нарушение законодательства о религиозных культах» и «Положения о религиозных обьединениях в Украинской ССР» от 1 ноября 1976 г., о чем и составлен настоящий протокол».
Так, протокол було складено справно. Але що ж саме порушили віруючі люди, в чому їх провина? Чи в тому, що вони проводжали в останню дорогу свого друга, побратима у вірі? Чи в тому, що ставили його за взірець іншим своїм одновірцям? Та й відійшов він уже в кращі світи. Виходить, мертвого боялися владні структури.
До слова, майже аналогічну інформацію, цього разу українською мовою за винятком абревіатури релігійної громади, маємо дубльовану в іншому матеріалі. Зазначених вище осіб (баптистів-розкольників) запросили на бесіду в апарат уповноваженого. Збереглася також виписка із тогочасної адміністративної практики. З неї дізнаємося, що гр. Павлів О. І. – гірничий робітник шахти, який у дворі житлово-комунального будинку організував і виступив із проповіддю на похороні у баптистів-розкольників, був оштрафований на 25 крб. Інший громадянин – Романик Микола Іванович – слюсар, у лісному масиві Червонограда організував і проводив релігійні збори незареєстрованої секти баптистів «Свидетелей иеговы» (так у тексті – авт.), оштрафований на 50 крб.
Певна безвихідь вірних РЦ ЄХБ заставила громаду написати повторного листа голові Президії Верховної Ради СРСР А. Громико (копії: голові Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР, Раді родичів засуджених за Слово Боже в СРСР). Наводимо текст: «Мы, верующие ЕХБ г. Червонограда Львовской области ставим в известность, что местные органы власти не прекращают своих беззаконных действий против верующих. …12 ноября 1986 г. админкомиссией были оштрафованы наши единоверцы Березовский, Лукьянчук, Павлив, Ивануса по 50 руб. каждый за участие в похоронах 18 октября 1986 г. в г. Нестерове Львовской области, обвиняя их в агитации молодежи и заодно выступлении против Советской власти.
Хотя там они никакого участия не принимали, кроме присутствия, а Ивануса вообще на похоронах не был. Видя беззаконные действия по отношению к ним, мы обратились в органы КГБ, горисполком и прокуратуру г. Червонограда и г. Нестерова. Но все это было бесполезно. Обратились в городской народный суд. Безрезультатно…». Далі йдеться про безпідставні обшуки на квартирах віруючих, вилучення Біблії, духовних збірників, релігійної літератури, касет, фото. Відповіді віруючі РЦ ЄХБ не отримали.
Ще один лист тих же часів. Зміст, щоправда, інший, але суть одна і та ж. Це був черговий запит до обласного уповноваженого у Чернігівській області. Очевидно, текст знову російською: «…В г. Львове с 1982 г. проживает гр. Капетий Галина Петровна, 1963 г. р., уроженка г. Варва, которая поддерживает сторонников Совета Церквей євангельських християн-баптистов. По слова Капетий Г. П., ее отец – гр. Капетий П. В. работает на Гниденценском газоперерабатывающем заводе и проживает в г. Варва, по ул. Комарова, 47.
Для изучения организационных связей баптистов-раскольников просим направить в наш адрес сведения о семье Капетий».
Інколи в офіційних радянських матеріалах вірних РЦ ЄХБ називали «сектантами-розкольниками». Скажімо, в інформації Бродівської районної ради йшлося про те, що на теренах районного центру замешкують такі вірні (всього 25 осіб) із Рівненської, Тернопільської, Волинської, Сумської та Львівської областей. За даними місцевої влади м. Стрия, тут проживала 21 особа, які належали до РЦ ЄХБ (баптистів-розкольників).
Тричі штрафували за організацію та проведення молитовних зборів незареєстрованої секти баптистів-розкольників у Червонограді Канцерука Ярослава Івановича, працівника очисного забою. Діяльність сектантів-розкольників (до 70 осіб) була зафіксована у Залізничному районі м. Львова. Тут їм, разом з іншими незареєстрованими в органах тодішньої державної влади релігійними осередками, інкримінували не більше не менше як «продолжение курса на подрыв соцстроя». Штраф 50 крб. наклали на гр. Березовського Василя Тарасовича – кріпильника на шахті, який під видом весілля, здійснив релігійний обряд вінчання у зведеному на своєму подвір’ї наметі.
Матеріал підготовлений за даними Державного архіву Львівської області (ДАЛО) –Ф. Р-1332, –Оп. 3. –Спр. 406. –Арк. 14, 18
Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ