Від початку 90-х Першотравневі свята у Львові отримали особливий статус. З одного боку – Міжнародний день солідарності трудящих, державне свято, червоний день календаря, а з іншого – дуже тривким на ньому є тавро свята радянського і комуністичного.
Першого травня традиційно проводять свої масові заходи всі найнепопулярніші в Галичині партії – комуністи, соціалісти та есдеки. І так само традиційно, рідко якого року першого травня вдається обходитися без сутичок прихильників лівої та правої ідеології, навіть враховуючи той факт, що багато прихильників „правих” зайняті у ці дні обробітком власних городів. Адже, як заявив цього року лідер обласної УРП „Собор” Ростислав Новоженець, Перше травня не є традиційним святом для українців, а „було накинуте нам радянською владою. Ми не хочемо його святкувати, але вимушені”. Що саме пан Новоженець має на увазі під „вимушеним святкуванням” залишається тільки здогадуватися.
Цьогоріч ситуація перед травневими святами видавалася навіть напруженішою, ніж завжди. Прихильники Ющенка вирішили попрацювати над перехопленням частини електорату „лівих”, провівши 1 Травня акцію „Нашої України” під гаслами „Так — добробуту! Ні — диктатурі!”. Відповідно, з’явилися версії, буцім-то представники влади, скориставшись зручною нагодою, вдадуться до спроб вбити клин між представниками „лівого” і „правого” крила опозиції, спровокувавши сутички їх прихильників.
Олії у вогонь підливали також недавні мукачівські події: цілком вірогідним здавався план утопити загальний інтерес до Мукачево у якомусь ще більш резонансному скандалі – і сутички у „день свята миру і праці” також цілком годилися для того, щоб стати свого роду ширмою для подій на Закарпатті.
Існувала небезпека, що місцем, де можуть відбутися спровоковані чи спонтанні сутички між правими і лівими може виявитися Львів. Саме тому „Наша Україна” постановила перенести свою акцію у Львові з першого на друге травня, а місцева влада вирішила перестрахуватися і взагалі заборонити першого травня будь-які походи по Львову, розвівши збори прихильників різних партій по різних місцях. Однак розрядити ситуацію у Львові виявилося не так просто.
Всупереч рішенню „Нашої України”, ВО „Свобода” до якого приєдналися деякі інші праві (УРП «Собор», УНА-УНСО) вирішили провести мітинг “Засудити комуністичну ідеологію” у центрі Львова, біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Це викликало стурбованість у „Нашої України”. Керівник оргкомітету всеукраїнської акції протесту „Нашої України”, Тарас Стецьків навіть наголосив, що першотравнева акція, анонсована ВО „Свобода”, ніякого відношення до всеукраїнської акції „Нашої України” не має. Більше того, керівництво представництва „Нашої України” у Львівській області намагалося переконати керівників ВО „Свободи” відмовитися від проведення цієї акції, позаяк вона носить провокаційний характер. Однак компромісу щодо узгодження щодо акцій, які проводитимуться 1 травня у Львові досягти не вдалося.
Міській владі також не вдалося здійснити заплановане у повному обсязі. 29 квітня місцевий суд Галицького району Львова, розглянувши подання Львівського міськвиконкому, обмежив право громадським організаціям, політичним партіям проводити демонстраційні походи (масові акції, що пов’язані з рухом колон) громадян у Львові 1 травня 2004 року відповідно до поданих раніше заявок. Отож 1 травня у Львові було дозволено проводити лише мітинги біля пам’ятників, але цього ж дня львівські комуністи подали нову заявку, в який було вказано новий маршрут пішої ходи: від площі Івана Франка до монументу Слави на вулиці Стрийській, а відтак отримали цілком законне право таки пройтися містом у святковій колоні.
Однак, на щастя, Першотравень пройшов у Львові спокійно. Комуністи, несучи прапори і транспаранти, пройшли святковим походом від площі Івана Франка до Монументу Слави на вулиці Стрийській, де спільно з соціалістами та ветеранськими організаціями провели мітинг з нагоди Міжнародного дня солідарності трудящих. Участь у мітингу загалом взяло близько 300 людей. І попри те, що у лідера ЛКО КПУ Олександра Калинюка були підозри стосовно якихось двох десятків осіб, котрі тинялися поблизу колони лівих, буцім-то вони збираються вчинити якусь провокацію, проте, завдяки тому, що колону супроводжував підрозділ міліції, обійшлося без ексцесів.
А для того, щоб нейтралізувати правих радикалів, які зібралися біля пам’ятника Шевченку, керівництву львівської „Нашої України” довелося їх очолити. Як пояснював голова представництва блоку Віктора Ющенка „Наша Україна” у Львівській області Петро Олійник, „Оскільки багатьом політичним силам правого спрямування було вже пізно відкликати свої заявки на проведення раніше запланованих заходів, а до деяких структур «Нашої України» не дійшла інформація про перенесення дати проведення у Львові акції і вони все-таки прийшли до пам’ятника Кобзареві, то виникло спільне рішення зустрітися коло пам’ятника і поспілкуватися”. Спілкуватися біля пам’ятника Шевченкові зібралося понад 200 людей.
Приблизно стільки ж активістів Львівської обласної організації СДПУ(О) взяли участь у мітингу з нагоди Міжнародного дня солідарності трудящих, який відбувся біля пам’ятника Михайлові Грушевському.
Народний депутат України, секретар ЛОО СДПУ(О) Ігор Шурма звернув увагу на те, що сьогодні, незважаючи, що 1 травня є державним святом, ніде у місті не вивішено держаних прапорів. Останнє, як нам здається, очевидно є заслугою пана Буняка: після звинувачень на свою адресу у тому, що Скнилівська трагедія сталася у день святкування визволення Львова радянськими військами від фашистів він на всякий випадок дує на холодне – ігнорує усі свята, що можуть бути потрактовані як радянські чи комуністичні.
ІА "Вголос": НОВИНИ