Протягом останніх кількох тижнів у Львові різко активізувався освітянський рух. Львівські педагоги, доведені до відчаю своїм злиденним становищем та відмовою як з боку центральної влади, так і з боку органів місцевої влади, виконувати свої зобов’язання перед учителями і погасити заборгованості із заробітної платні – вдалися до крайніх заходів: проведення скорочених занять (22,5 хв. замість 45 хв.), і навіть до протестних голодувань.
Наразі вістря учительських протестів обернулося проти міського голови Львова Любомира Буняка. Але несподівано з’ясувалося, що жодна із серйозних політичних сил не вважає за можливе підтримати справедливі вимоги педагогів. Більше того, основні політичні гравці стали висувати учителям звинувачення у спробі дестабілізації політичної ситуації в регіоні причому кожна із них у виступах львівських учителів вбачає спробу посягання саме на її політичний авторитет і її політичну позицію.
Звичайно ж, першим озвучив цю ідею Львівський міський голова Любомир Буняк. Два роки тому, балотуючись на посаду мера, він пообіцяв протягом півроку погасити всі борги бюджетним працівникам. Саме завдяки цьому він і отримав підтримку вчителів на виборах. Однак ставши мером, Буняк заявив, що освітянські проблеми ― це не його турбота. Що більше, коли на захист вимог освітян встала судова влада, задовольнивши тисячі судових позовів львівських вчителів, Любомир Буняк для того, щоб перешкодити волі судової влади і не дозволити стягнути кошти на користь вчителів, спершу спробував оскаржити дії Львівського обласного апеляційного суду, а коли це не дало результату, він провів децентралізацію рахунків освітніх установ, внаслідок чого судовим виконавцям не було що стягувати на користь вчителів з рахунків райвно. Обурені лицемірством Буняка вчителі активно включилися у процес підготовки і проведення референдуму про недовіру нині діючому мерові. А міський голова, довго не роздумуючи, звинуватив вчителів у тому, що ті є „знаряддям боротьби й інструментом тиску на нього з боку „темних сил”.
Блоки Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, виходячи з власних інтересів, також не підтримали вимог львівських вчителів. З одного боку, націонал-демократи визнають, що міський бюджет – єдиний резерв для погашення заборгованостей учителям, а з іншого – нещодавно лідери блоків підписали звернення у яких закликали не виступати проти міського голови. У документі зазначалося буквально наступне: „...в такій області, як Львівська діючому режиму дуже потрібно створити конфлікти, протистояння. Цих причин є багато, але ми окреслимо основні:
1. В області де мешканці сповідують демократію та любов до Батьківщини потрібно дестабілізувати ситуацію започаткувавши позачергові вибори міського голови Львова створивши фактор „Мукачево”.
2. Перевести проблеми з площини Владний Режим ― люди (фактор бюджету, вирішення вчительських проблем, централізованих капвкладень) в конфлікт між опозиційними силами ― це очевидно”.
Як бачимо, попри те, що текст написано трохи плутано і ніби-то не цілком тверезою людиною – головна думка зрозуміла: відставка Буняка неминуче поставить на порядок денний питання – а хто замість нього? А вибори Львівського мера приведуть до конфлікту всередині опозиційних сил. Це підтверджує, наприклад, народний депутат України Олег Тягнибок: „Якщо відбуватимуться дострокові вибори міського голови Львова, в “Нашій Україні” буде розкол. “Наша Україна” не зуміє зійтись на єдиному кандидаті”.
А відтак – „Наша Україна” також залишає вчителів наодинці з їхніми проблемами.
І врешті-решт невдоволення поведінкою львівських учителів зненацька висловив ще й уряд Януковича, який, кажучи по-совісті, міг би й утриматися від цієї теми хоча б з огляду на те, що держава таки справді заборгувала перед учителями і у прямому, і в переносному сенсі цього слова, а борги серед цивілізованих людей заведено платити.
Тим не менше, минулого тижня столичне інтернет-видання ForUm, яке вважають близьким до донецького бізнесово-політичного угруповання, а отже й до його лідера – прем’єр-міністра України Віктора Януковича, розмістило матеріал під назвою „Опозиція „використовує” вчителів”. У ньому львівських вчителів звинувачують у тому, що їхні акції протесту використовується „Нашою Україною” як підґрунтя для критики соціальної політики уряду і тиску на місцеву владу. Уряд же Януковича, на думку авторів публікації – хороший і не повинен нести відповідальності за борги, накопичені іншими урядами, а освітянам слід усвідомити, що при відсутності вільних коштів у бюджеті, їхнє намагання будь-що добитися згаданих виплат може трактуватися не інакше, як „вияв соціального егоїзму” і прагнення задовольняти свої потреби за рахунок урізання інших статей бюджету і „ущемлення інтересів різних категорій співвітчизників”.
Таким чином виявилося, що усі найсерйозніші політичні гравці не тільки не підтримують руху львівських педагогів за свої законні права, але й висловлюють до них претензії, звинувачуючи у тому, що об’єктивно педагоги ллють воду на млин їхніх політичних противників. У Львові, як і скрізь в Україні, освітян ігнорують, бо освіта виявилася практично нікому не потрібною. Така ситуація закономірна – освіта завжди є тягарем для суспільства, яке згортає виробництво і бачить свою перспективу в основному у постачанні чорноробочих для сусідніх країн. Фактично усі політичні сили в один момент дали зрозуміти, що вчителі цікавлять їх лише як агітатори під час виборів, проблеми ж самих освітян їм насправді є глибоко байдужими.
ІА "Вголос": НОВИНИ