Про це повідомляє svoboda-nad.org.ua
Захід відбувся з ініціативи голови Надвірнянської районної ради Івана Гурмака та депутата Івано-Франківської обласної ради Михайла Іваночка.
Круглий стіл розпочався із хвилини мовчання в знак вшанування пам’яті жертв війни. Згодом учасники заглибились в історію України періоду Другої світової війни. Саме в її контексті перейшли до безпосереднього розгляду теми круглого столу, а саме подій на Волині в 1943 році, на яких наразі спекулюють польські політики.
Розпочав історичний екскурс заступник голови товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Іван Кметюк. Історик наголосив, що саме поляки в 1942 році проводили етнічні чистки на Волині, де в той час загинуло 2 тисячі українців. Антиукраїнська політика поляків призвела до того, що українці повинні були захищатися і насамперед силою. Наші села ще задовго до подій 1943 року зазнавали жорстоких нападів польських вояків, зокрема армії Крайової. Поляки переконують, що під час Волинської трагедії, розгорілася кривава міжетнічна драма, була чистка виключно польського населення. Польські історики зухвало збільшують кількість жертв з боку поляків і зменшують зі сторони українців. Називають цей період Волинською різнею, та навіть геноцидом. Таке однобоке сприйняття трагедії є свідченням того, що й зараз поляки не визнають своєї провини за знищення десятки тисяч українців.
Краєзнавець Михайло Семкіяш відзначив, що слід врахувати вплив третьої сили на тогочасні події. Адже в розпалюванні етнічної ворожнечі насамперед була зацікавлена Німеччина, сам німецький офіцер Еріх Кох висловився, що він хоче зробити так, щоб при зустрічі поляк ненавидів українця і навпаки. Тож замість того щоб об’єднатися проти німців, вояки УПА змушені були захищати українські села від польських партизанів.
Ще у 2003 році, до 60-ї річниці Волинської трагедії, польський та український президенти Кваснєвський і Кучма підписали спільну заяву-примирення. У ній, зокрема, були слова: «Просимо прощення і прощаємо» відзначила вчитель історії Надвірнянського фізико-математичного ліцею Людмила Качало. Також у 2014 році таке ж вибачення висловив теперішній президент Петро Порошенко. Поляки зараз ніби підігрують Росії, знову, гостро і однобоко, вирішили висвітлити українсько-польську трагедію 1943 року. З польської сторони пролунала фраза «Українські націоналісти замордували тисячі поляків» і жодного слова про жорстоко вбитих тими ж поляками українців. Нам треба твердо відстоювати своє і не прогинатися, заявила історик.
«Ми господарі своєї історії.»- чітко висловила своє бачення вчитель історії Цуцилівського НВК Тетяна Плазинська. Вона озвучила історичні дані щодо жертв Волинської трагедії в кількості 18 тис. загиблих поляків і приблизно стільки ж українців. Ні теоретично і практично вояки УПА не могли знищити за один день сто тисяч населення, як про це говорять польські історики. Політику політикам, а історію треба залишити історикам.
Вчитель історії Стримбівської ЗОШ Любомир Григораш окреслив основні причини виникнення конфлікту на Волині в 1943 році. Насамперед це антиукраїнська політика, діяльність армії Крайової, етнічні чистки в 1942 році проти українців. Історик відзначив, що «Волинь 43» – це була вимушена дія у відповідь на польські злодіяння. Однак проблема українців в тому, що зараз при владі не має державотворців, які повинні відстоювати національні інтереси.
Ширше поглянути на українсько-польські відносини дозволив виступ члена спілки краєзнавців України, заступника голови Надвірнянського відділення ГО «Гуцульщина» Ігоря Андруняка, який ознайомив з їх перебігом на сьогодні, розповівши про свою останню подорож до Польщі на вшанування полеглих українців у місті Сагрин. Краєзнавець відзначив напружену ситуації вже на кордоні з Польщею і наголосив, що українська діаспора в Польщі асимілюється тож дух українства треба підтримувати з України. Якщо ми хочемо примирення то прощаймо разом, а не в односторонньому порядку.
Кандидати історичних наук, викладач Надвірнянського коледжу НТУ Євген Самборський зауважив, що у багатьох випадках ініціаторами українсько-польського конфлікту у 1943 році були німці й радянські партизани, які його розпалювали і в своїх каральних акціях проти українців часто спиралися на допомогу польських колоній і боївок. Є свідчення людей про те, що конфлікт починався саме у тих районах, де стояли радянські партизани. На історії завжди спекулювали і поляки будуть говорити так, як їм вигідно.
«Поляки дивляться на Волинь лише крізь призму антипольської етнічної чистки 1943 року і забувають про загальний історичний контекст - те, що Польща кілька століть блокувала створення незалежної української держави на землях, де більшість становили етнічні українці. Маю на увазі події XVII, XIX, початку XX століття і весь соціальний, економічний і політичний контекст відносин. Політики повертаються до теми «Волинь 43» з наближенням чергової «круглої дати». - додав історик, голова районного товариства «Меморіал» ім.. В. Стуса Євген луців.
Історія є надзвичайно мобілізуючим засобом, тому її так активно використовують у політичних цілях. За таких обставин важко сподіватися якогось примирення чи логічного діалогу, де б звучали аргументи і, особливо, щоб ті аргументи були почуті з обох боків. Будувати дружні відносини зможе молоде покоління, бо минуле не змінити, а треба йти далі і творити теперішнє заради гідного майбутнього - прокоментував військовий капелан комбатанського об’єднання «Легіон Свободи» о. Василь Довганюк.
Голова Надвірнянської районної ради Іван Гурмак поділився власним досвідом спілкування як посадовця з польськими політиками і зауважив, що 75 роковини трагедії польсько-українського конфлікту на Волині інтенсифікує не стільки історичні, скільки політичні дискусії.
«Нагнітання антиукраїнської пропаганди в Польщі є прямою загрозою національній безпеці України. Ми знаємо хто наші Герої, хто друг, а хто ворог, не втручаємось у внутрішню політику сусідніх держав, в тому числі й Польщі, тож відповідно українські національні інтереси не повинні цікавити нікого окрім самих українців. Мабуть, вони розуміють, що Україна нині переживає не найкращі часи у своїй історії, а тема трагічних подій на Волині під час війни у нас малодосліджена, тому й нав’язують нам власні стереотипи. Однак, у нас є високоосвічені люди, історики, дослідники, які здатні захистити і спростувати подібні «наклепи».»
Коментуючи напруження відносин України та Польщі, яке склалося останнім часом у зв’язку з прийняттям польським парламентом скандальних поправок до законодавства про Інститут національної пам’яті, якими передбачено кримінальну відповідальність за пропаганду ідей «українського націоналізму», депутат Івано-Франківської обласної ради Михайло Іваночко наголосив: «Наш брат забув Смоленськ і тим самим лице свого справжнього ворога, натомість намагається дискредитувати Героїв України, які жертовно боролися і гинули за нашу самостійність, незалежність, але за мирне майбутнє всієї Європи.»
Михайло Іваночко озвучив присутнім зразок резолюції напрацьований націоналістами, як підсумок засідання. Внісши деякі пропозиції, експертна група одноголосно підтримала.
Присутні вояки-ветерани районного братства ОУН-УПА Михайло Осташук та Іван Кисляк поділилися спогадами про тодішні події і зокрема українсько-польські відносини і на завершення цілком підтримали думку істориків та експертної групи за «круглим столом».
Зазначимо, що сьогодні круглий стіл про польсько-український збройний конфлікт у ХХ ст. відбувся у Луцьку.
ІА "Вголос": НОВИНИ